Пожежі як стихійні лиха

Селі

Селі – це паводки з великою концентрацією мінеральних часток, каменів, уламків гірських порід, які виникають у гирлах і басейнах невеликих гірських річок, струмків, у сухих логах і викликаються, як правило, зливними опадами, інтенсивним таненням снігів, проривом завальних та морених озер, рідше зсувом, обвалом. землетрусом.

Небезпека селю не тільки в його руйнівній силі, але і в непередбаченому появленні. За складом твердого матеріалу, який переноситься селем, вони можуть бути грязьовими( вода з дрібноземом при не великої концентрації каміння, об’ємна вага 1.5 – 2 т/м³); грязьокам’яними (суміш води з галькою, гравієм, невеликими каміннями, об’ємна вага 2.1 – 2.5 т/м³); водокам’яні (суміш води з каміннями, перевага крупних каменів).Багатьом гірським районам властива перевага того чи іншого виду селю за складом породи, що переноситься. У Карпатах частіші всього зустрічаються водокам’яні селеві потоки, у Криму – грязьокам’яні.

Швидкість течії селевого потоку звичайно складає 2.5 – 4 м/с, однак при прориві заторів, руйнуванні гребель завальних озер, руйнуванні огороджуючих дамб може досягти 8 – 10 м/с.

Заходи боротьби з селями досить різноманітні, в основному повинні бути спрямовані на попередження виникнення селевого потоку. Це будівництво підпірних стін вздовж гирла гірських річок для скріплення укосів, устрій нагорних перепиняючи стоки і водозбірних канав для відводу стоку в інші водостоки, розчистка русел від наносних порід, ґрунту.

На можливому шляху руху селевого потоку зводять різноманітні греблі, як правило, чарункової конструкції для тримання твердого стоку і пропуску суміші води і дрібних фракцій порід, каскади запруд для руйнування селевого потоку і позбавлення його твердого матеріалу.

Урагани( циклони, тайфуни)

Вирівнювання перепадів тиску в атмосфері здійснюється шляхом виникнення вітрів. Вони дмуть з областей підвищеного тиску в область низького. Сила вітру залежить від барического градієнту: чим більше різниця атмосферного тиску і чим ближче знаходяться взаємодіючи області, тим швидше відбувається вирівнювання перепадів тиску і тим вищі швидкість вітру. Напрямок вітру залежить від розташування областей високого і низького тиску, від обертів земної кулі і тертя. Пориви вітру можуть завдавати значних пошкоджень. Вихрі та урагани руйнують будинки і споруди, зносять мости і інші конструкції, загрожують життю людини, викликають лісоповали, пошкодження мереж електропостачання і т. і.

На початок минулого віку адмірал Бофорт розробив шкалу для визначення сили вітру в балах.

Таблиця 2.3– Шкала вітру за Бофортом

Сила вітру	Назва вітру і його дія	Швидкість у м/сек	Тиск у кПа
	Штиль. Дим піднімається вертикально; листя дерев нерухоме	0 - 1	0 - 0.03
	Тихий вітер; відчувається обличчям або рукою	1 - 2	0.16
	Легкий вітер; гойдає листя	2-4	0.47
	Слабкий вітер	4-6	0.84
	Помірний вітер; гойдає дрібні гілки дерев	6 - 8	1.32
	Свіжий вітер; приводить у рух гілки	8 - 10	2.06
	Сильний вітер	10 - 12	2.95
	Навальний вітер; гойдає великі гілки і тонкі стовбури	12 - 14	4.28
	Дуже навальний вітер; утруднює ходіння на відкритому місці	14 - 17	6.1
	Шторм; хилить дерева до землі, ламає гілки і нетовсті стовбури	17 - 20	8.25
	Сильний шторм; руйнівні дії	20 - 24	11.1
	Лютий шторм	24 - 30	14.8
	Ураган	Більш 30	21.1

Залежність між бальністю вітру В і його швидкістю задається рівнянням:

V = 0.88 * В ^1.44

Згідно з визначенням вітер швидкістю більше 32.6 м/сек називають ураганом. Циклони та тайфуни – це різновиди ураганів(для різних частин світу), однак більшість із них характеризується швидкістю значно вище 50 м/сек. Зареєстровані швидкості і більше 100 м/сек.

Смерчі (торнадо) – це катастрофічні атмосферні вихрі, яки виникають у грозовій хмарі і розповсюджуються вниз у вигляді лійки, частіше до самої поверхні землі. Діаметр лійки – десятки і сотні метрів (іноді до кілометрів). В цьому вихрі швидкість може досягати неправдоподібної величини – 300 м/сек.

Шквали – різке, короткочасне підсилення вітру, іноді до 30 – 70 м/сек, зі зміною його напрямку.

На більшій частині території України вітри зі швидкістю більше 25 м/сек бувають майже щорічно. Найчастіше – в Карпатах, горах Криму та Донбасі. В Азово – Чорноморському басейні вирізняються своїми руйнівними наслідками осінні циклони. За своїми властивостями, походженням та наслідками вони схожі на тропічні урагани. На Азовському морі циклони часто призводять до штормів, яки супроводжуються місцевим підняттям рівня моря, що призводить до значних збитків. Шквали можуть виникати у будь – яких місцях України, але найчастіше бувають у степовий, лісостеповий зоні та Поліссі. Штормовий (шквальний) вітер на території України спостерігається дуже часто, його швидкість переважно від 20 до 29 м/сек., а іноді більше 30 м/сек. У гірських масивах Криму і Карпат, західних і північно – західних областях країни швидкість вітру досягає 40 м/сек. Шквало небезпечна ситуація може виникнути на всій території України. Раз на п’ять років шквали виникають у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій, Житомирській, Кіровоградській, Київській, Одеській, Львівській, Харківській, Херсонській областях та на території Криму. Шквали мають яскраво виражений добовий рух.

В Україні досить рідко складаються умови для формування смерчів. У більшості випадків це явище спостерігається в серпні . За останні 20 років зареєстровано 34 випадки. Найхарактерніші вони для степової зони та центрального Полісся. Найчастіше це – територія Запорізької і Херсонської областей та Криму. Невеликі смерчі спостерігаються майже щорічно то в одній, то в другій області (1 – 2 випадки на рік) і носять, як правило, локальний характер. Їх тривалість невелика (до 10 хвилин).

Ураган на суші руйнує будівлі, мережі зв’язку і електропостачання, ушкоджує транспортні комунікації і мости, ламає і вириває з корінням дерева. При розповсюдженні над морем викликає величезні хвилі висотою 10 -12 м і більше, ушкоджує або приводить до загибелі судна.

Вітер починає руйнувати при швидкості приблизно 20 м/сек., людина тримається на ногах при швидкості вітру до 36 м/сек.

Руйнування предметів, конструкцій, будинків, споруд визначається гальмуванням руху повітряних мас. Динамічне навантаження гальмування, яке утворюється потоком повітря, називається тиском швидкісного напору. Одиниця тиску – паскаль (кПа). Швидкісний напір знаходиться у прямий залежності від швидкості і густини повітря.

Дія тиску швидкісного напору може привести до руйнування будинків і споруд із значною площею поперечного січення. При дії на не великі предмети і елементи обладнання тиск може викликати:

· зміщення (зсовування) предмета або його відкидання;

· перекидання (перевертання) предмету;

· ударне перевантаження, тобто миттєве інерційне руйнування елементів обладнання.

Сучасні методи прогнозу погоди дозволяють за декілька годин і діб попередити населення міста або всього прибережного району про ураган, що насувається. Найбільш надійним захистом населення від ураганів є використання захисних споруд (сховищ, метро, підземних переходів, підвалів будинків). При цьому в прибережних районах необхідно враховувати можливе затоплення низинних ділянок, для укриття вибирають місця на височини.

Пожежі – це неконтрольований процес горіння за межею спеціального осередку горіння, що стихійно виникає і розповсюджується в навколишньому середовищі і супроводжується інтенсивним виділенням тепла, диму та світловим випромінюванням, створює небезпеку для людей і завдає шкоду об’єктам господарської діяльності та навколишньому середовищу. Основними видами пожеж як стихійних лих є ландшафтні пожежі – лісові (низові, верхові та підземні торф’яні) і степові.

Лісові пожежі виникають головним чином з вини людини та внаслідок дії деяких природних чинників(грози, вулканічна діяльність). Вогонь може швидко розростатися і, підхоплений вітром, стати вогняним валом, що знищує на своєму шляху все живе і перетворює ліси в нежиттєздатні пустелі. За інтенсивністю горіння розділяють на слабкі, середні та сильні, а за характером - низові і верхові; верхові в свою чергу поділяються на біглі та стійки.

Низові пожежі виникають головним чином в результаті загоряння хвойного підліску, живого надґрунтового покриву (моху, лишайника, трав’янистих рослин) та мертвого покриву або підстилки (опалого листя, хвої, кори, сушняку) без захоплення крон дерев. Швидкість руху фронту низової пожежі складає 0.3 – 1м/хв при слабкій пожежі до 16 м/ хвилину при сильної пожежі. Висота полум’я досягає 1 –2 метрі, максимальна температура на кромці пожежі 900⁰С.

Верхові лесові пожежі виникають із низових і характеризуються горінням крон дерев. При біглій верховій пожежі полум’я розповсюджується головним чином з крони на крону з великою швидкістю, яка досягає 8 – 25 км/годину. При цьому окремі частки лісу можуть бути не зачеплені. Висота полум’я при цьому становіть 100м і більше. При стійкій верховій пожежі полум’я охоплює не тільки крони, а і стовбури дерев. Полум’я розповсюджується зі швидкістю 5 – 8 км/годину, охоплюючи вісь ліс від ґрунтового покриття до верхівок дерев.

Підземні пожежі виникають як наслідок низових або верхових пожеж і розповсюджуються по торф’яному шару на глибину 50см і більше. Горіння відбувається не швидко, практично без доступу повітря. Виділяється велика кількість диму і утворюються пустоти в вигорілому шару торфу ( прогарі).

Степові пожежі виникають на відкритій місцевості при наявності сухої трави або зрілих хлібів. Мають сезонний характер. Швидкість їх розповсюдження може досягати 20 –30 км/годину.

Основні засоби боротьби з лісовими низовими пожежами є: захлистування кромки вогню, засипка її землею, заливка водою, створення огороджуючих чи мінералізованих смуг, пуск зустрічного вогню. При цьому ширина смуги повинна бути не менше 10 – 20м.

Гасіння верхової лісової пожежі складніше. Використовують огороджуючі смуги, зустрічний вогонь та воду. При цьому ширина смуги повинна бути не менше 150 – 200м. Степові пожежі гасять так само, як і лісові.

Підземні торф’яні пожежі гасять прокопуванням на відстані 8 -10 м від кромки пожежі траншеї глибиною до мінерального шару або до рівня ґрунтових вод. Її заповнюють водою. Другий спосіб полягається в устрої навколо пожежі мережі, яка насичена розчинами хімікатів. В шар торфу нагнітають за допомогою спеціальних пик, яки є завдовжки 2 м, розчин хімічно активних речовин. Речовини в сотні разів прискорюють проникання вологи до шару торфу. Нагнітанні здійснюють на відстані 5 – 8 м від кромки підземної пожежі і через 25 – 30 см один від другого.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Стихійні лиха	\|	Осередок ядерного ураження

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.