• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Вогнегасником називається переносне чи пересувне обладнан­ня для гасіння осередків пожежі за рахунок випуску запасеної вогнегасної речовини.

Пожежний інвентар має бути пофарбований в червоний та білий кольори, а пожежний інструмент — в чорний.

Серед первинних засобів пожежогасіння найважливіша роль відводиться самим ефективним з них — вогнегасникам.Встанов­лено, що з використанням вогнегасників успішно ліквідують заго­ряння протягом перших 4 хв з моменту їх виникнення, тобто до прибуття пожежних підрозділів.

Загальний принцип роботи вогнегасника полягає в утворенні надлишкового тиску в корпусі (за винятком закачних), під дією якого вогнегасна речовина подається до осередку пожежі.

Вогнегасник складається з корпусу для зберігання вогнегасної речовини або компонентів для її отримання, пристрою підготовки вогнегасної речовини та подавання її на вогнище пожежі, прис­троїв, що запобігають перевищуванню тиску понад допустимий йвипадковому приведенню до дії, джерела надлишкового тиску (стиснений газ може знаходитись у корпусі вогнегасника).

Залежно від способу транспортування до місця пожежі вогне­гасники поділяють на:

— переносні, конструктивне виконання та маса яких забезпе­чують зручність їхнього перенесення людиною (можуть бути руч­ними чи ранцевими):

- пересувні, змонтовані на колесах чи візку. За видом вогнегасної речовини вогнегасники поділяють на:

—водні (із зарядом води чи води з добавками);

—пінні (із зарядом піноутворювачів різноманітних видів);

— добавок);

—хімічно-пінні (із зарядом хімічних речовин, які на момент приведення вогнегасника до дії вступають у реакцію з утворенням піни та надмірного тиску);

—порошкові (із зарядом вогнегасного порошку);

—вуглекислотні (із зарядом діоксиду вуглецю);

—хладонові (із зарядом вогнегасної речовини на основі гало-генізованих вуглеводнів);

—комбіновані (із зарядом двох і більше вогнегасних речо­вин).

У зв'язку з введенням в дію з 01.01.1999 р. державного стан­дарту України ДСТУ 3675 — 98 Вогнегасники переносні. Загальні технічні вимоги та методи випробувань. Вогнегасники хімічно-пін­ні ОХП-10 та ОХВП-10 зняті з виробництва як такі, що не відпо­відають вимогам зазначеного стандарту (не обладнані пристроями для переривчастого викидання вогнегасної речовини).

На маркуванні корпусу кожного вогнегасника позначаються класи пожеж у вигляді символів для гасіння яких рекомен­довано або не рекомендовано вогнегасник. Символи класів по­жеж, для гасіння яких вогнегасник непридатний, перекреслюєть­ся чрвоною діагональною лінією від верхнього лівого кута до ниж­нього правого кута використовуваного символу .

Комплектування технологічного устаткування вогнегасниками здійснюється відповідно до вимог технічних умов (паспортів) на це устаткування або відповідних галузевих правил пожежної без­пеки, затверджених у встановленому порядку.

Вибір типу та визначення потрібної кількості вогнегасників здійснюється згідно з таблицями, що наведені в Правилах пожеж­ної безпеки в Україні, в залежності від їх вогнегасної здатності граничної захищуваної площі, класу пожежі тощо.

Крім перерахованих параметрів, береться до уваги також кате­горія приміщень за вибухопожежною та пожежною небезпекою.

Громадські й адміністративно-побутові будинки на кожному поверсі повинні мати не менше двох переносних вогнегасників, Крім того, слід передбачати по одному вогнегаснику з величиною заряду 3 кг і більше:

—на 20 кв.м. площі підлоги в таких приміщеннях: офісні при­міщення з ПЕОМ, комори, електрощитові, вентиляційні камери та інші технічні приміщення;

—на 50 кв.м. площі підлоги приміщень архівів, машзалів, біб­ліотек.

Приміщення, обладнані стаціонарними установками автома­тичного пожежогасіння, оснащуються вогнегасниками на 50% їх­ньої розрахункової кількості.

Необхідність оснащення автобусів, легкових й вантажних ав­томобілів вогнегасниками встановлюється Правилами дорожнього руху, Правилами пожежної безпеки в Україні та постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.97 № 1128 «Про забезпечення транспортних засобів первинними засобами пожежогасіння» (НАПБ Б.06.005-97).

Згідно з Правилами дорожнього руху України забороняється експлуатація (з вилученням номерних знаків) автобусів, легкових і вантажних автомобілів у разі відсутності вогнегасника (підпункт «ж» пункту 31.4.7). При цьому вогнегасник повинен знаходитися у закріпленому стані в місцях, що визначені підприємством-виготовлювачем. Якщо конструкцією транспортного засобу ці місця не передбачені, вогнегасник повинен знаходитись у легкодоступних місцях, крім багажника легкового автомобіля. В автобусі один вог­негасник повинен бути у кабіні водія, а другий — в пасажирсько­му салоні.

Вогнегасники слід встановлювати у легкодоступних та поміт­них місцях (коридорах, біля входів або виходів з приміщень тощо), а також у пожежонебезпечних місцях, де найбільш вірогідна поя­ва осередків пожежі. При цьому необхідно забезпечити їх захист від попадання прямих сонячних променів та безпосередньої (без загороджувальних щитків) дії опалювальних та нагрівальних при­ладі її.

—Переносні вогнегасники повинні розміщуватися шляхом: навішування на вертикальні конструкції на висоті не біль­ше 1,5 м від рівня підлоги до нижнього торця вогнегасника і на відстані від дверей, достатній для її повного відчинення;

—встановлювання в пожежні шафи поруч з пожежними кра­нами, у спеціальні тумби або на пожежні щити (стенди).

Навішування вогнегасників на кронштейни, розміщення їх у тумбах або пожежних шафах повинні забезпечувати можливість прочитування маркувальних написів на корпусі.

Максимально допустима відстань від можливого осередку по­жежі до місця розташування вогнегасника має бути:

20 м — для громадських будівель та споруд;

ЗО м — для приміщень категорій А, Б, В (горючі гази та ріди­ни);

40 м — для приміщень категорій В і Г;

70 м — для приміщень категорії Д.

Експлуатація та технічне обслуговування вогнегасників по­винні здійснюватися у відповідності з паспортами заводів-виготовлювачів, а також затвердженими у встановленому порядку регла­ментами технічного обслуговування.

Вогнегасники, допущені до введення в експлуатацію, повинні мати:

—облікові (інвентарні) номери за прийнятою на об'єкті сис­темою нумерації;

—пломби на пристроях ручного пуску;

—бирки та маркувальні написи на корпусі, червоне сигналь­не пофарбування згідно з державними стандартами.

Зарядження й перезарядження вогнегасників усіх типів по­винні виконуватися відповідно до інструкції з експлуатації. Газові та закачні вогнегасники, в яких маса вогнегасного заряду або тиск середовища менше або більше номінальних значень на 5 % (за тем­ператури 204-2 С), підлягають дозарядженню (перезарядженню).

Використані вогнегасники, а також вогнегасники з зірваними пломбами необхідно негайно направляти на перезарядження або перевірку.

Читайте також:

1. Автоматичний розрахунок суми проведення.
2. Аеродинамічний розрахунок
3. Аеродинамічний розрахунок ротора вітроустановки
4. Активний рахунок
5. Але відмінні від значення функції в точці або значення не існує, то точка називається точкою усувного розриву функції .
6. Аморфний та кристалічний стан твердої речовини.
7. Аналіз асортименту й структури випуску продукції.
8. Аналітичний розрахунок завантаження горловин
9. Аналітичний розрахунок сумарного завантаження типових перетинань
10. Атомно-молекулярна будова речовини.
11. Безрозмірною характеристикою гідротрансформатора називається залежність коефіцієнтів пропорційності моментів насосного і турбінного коліс від його передаточного відношення.
12. Бризантні вибухові речовини.

Переглядів: 2284