Правове значення кошторису. Складовi та види кошторисів

Бюджетні установи одержують кошти з бюджету на основі планового документа - кошторису.

Кошторис бюджетної установи (далі - кошторис) - основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень. [Порядок складання кошторису]

Кошторис має такі складові частини:

¾ загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією видатків бюджету на виконання бюджетною установою (далі - установа) основних функцій або розподіл надання кредитів з бюджету за класифікацією кредитування бюджету;

¾ спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією видатків бюджету на здійснення відповідних видатків згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою основних функцій, або розподіл надання кредитів з бюджету згідно із законодавством за класифікацією кредитування бюджету.

Установа незалежно від того, чи веде вона бухгалтерський облік самостійно, чи обслуговується централізованою бухгалтерією, для забезпечення своєї діяльності складає індивідуальні кошториси, плани асигнувань загального фонду бюджету, плани надання кредитів із загального фонду бюджету, плани спеціального фонду за кожною виконуваною нею бюджетною програмою (функцією), а вищі навчальні заклади та наукові установи, заклади охорони здоров’я, що надають первинну медичну допомогу, також індивідуальні плани використання бюджетних коштів та індивідуальні помісячні плани використання бюджетних коштів.

Кошториси не складаються за бюджетними програмами, призначення за якими встановлюються законом про Державний бюджет України за загальнодержавними витратами та рішенням відповідної ради про затвердження місцевого бюджету у частині міжбюджетних трансфертів, здійснення передачі бюджетних призначень головним розпорядникам бюджетних коштів і бюджетних програм щодо виконання державою гарантійних зобов'язань за кредитами, залученими під державні гарантії, мобілізаційної підготовки галузей національної економіки, резервного фонду місцевих бюджетів, а також за бюджетними програмами щодо виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами.

Кошторис складається із статей, кожна з яких містить однорідну групу видатків, які мають суворо обов'язковий характер, що не підлягає зміні, оскільки відповідно до них розподіляються бюджетні призначення, затверджені законом про Державний бюджет або рішенням про місцевий бюджет.

Обсяги бюджетних асигнувань у кошторисі ґрунтуються на:

а) показниках, що характеризують кількісні параметри діяльності установи (оперативно-мережні показники);

б) нормативах витрат з розрахунку на певний кількісний показник.

Оперативно-мережні показники характеризують профільну діяльність установи (наприклад, кількість студентів) і загальні показники, що характеризують будівлю бюджетної установи (наприклад, площа, кубатура та ін.).

Статті видатків складаються на основі норм видатків, тобто єдиних типових вимірників кошторисних видатків за однорідними установами.

За юридичними властивостями норми видатків розподіляються на:

1) обов'язкові, що не підлягають зміні при застосуванні. Вони, як правило, встановлюються Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України (штати, ставки зарплати, видатки на відрядження);

2) розрахункові (факультативні) - середні видатки на розрахункову одиницю. Ці норми встановлюються бюджетними установами при узгодженні з фінансовими органами.

За змістом норми розподіляються на натуральні (матеріальні) і фінансові (грошові). В основінатуральної нормилежить розмір витрат у натуральній формі (витрата електроенергії на квадратний метр площі, що освітлюється), на одну розрахункову одиницю, а фінансова норма - це матеріальна норма, яка виражена в грошах, тобто норми видатків характеризують об'єм витрат на одну розрахункову одиницю.

Залежно від бази розрахунків розрізняють узагальнені та постатейні нормативи. Узагальнені нормативи - це об'єм витрат за всіма статтями видатків на певний виробничий (за профілем установи) показник. Наприклад, норми видатків на охорону здоров'я на одного жителя. Постатейні нормативи відображають норми видатків у розрізі окремих статей. Наприклад, норма видатків на харчування в лікарнях на одного хворого.

Нормативи поділяються за методом розрахунку на розраховані на основі фізіологічних потреб (на харчування, освіту та ін.) і розраховані на підставі статистичних спостережень.

Розрізняють чотири види кошторисів видатків: індивідуальні, загальні, зведені і кошториси видатків на централізовані та інші заходи.

Індивідуальні кошториси - складаються для однієї установи. Ці кошториси відображають потреби в коштах кожної бюджетної установи з урахуванням специфіки їх функціонування.

Загальні кошториси складаються для утримання однотипних невеликих установ (шкіл, бібліотек, клубів та ін.), які обслуговуються централізованими бухгалтеріями. В таких кошторисах обов'язково розшифровуються об'єми фінансування за статтями на кожну установу.

Зведені кошториси містять усі витрати на утримання установ, які підлеглі одному міністерству або відомству. Такі кошториси об'єднують всі індивідуальні, загальні кошториси і кошториси на централізовані заходи. Міністерствами, відомствами, а також виконавчими органами місцевого самоврядування складаються фінансові плани з розрахунками та обґрунтовуваннями, які називаються кошторисами на централізовані заходи (такі, як проведення нарад, конференцій тощо).

Кошторис видатків на утримання бюджетної установи (державного органу або органу місцевого самоврядування) є індивідуальним фінансово-плановим актом, який установлює права і обов'язки керівників цих структур з використовування певного обсягу грошових коштів, а також права та обов'язки фінансуючих органів з виділення цих грошових коштів і контролю за їх використанням.

Єдиний кошторис установи (державного органу) складається з двох розділів - доходів і видатків.

У доходній частині кошторису доходів і видатків бюджетної установи визначаються планові обсяги асигнувань із загального фонду бюджету (бюджетних асигнувань, що виділяються на утримання установи) та із спеціального фонду бюджету (надходження, отримання яких дозволено відповідними нормативно-правовими актами і основними з яких є кошти, отримані за надання додаткових освітніх послуг, доходи від реалізації продукції навчально-виробничих і лікувально-виробничих майстерень, від здачі майна в оренду та ін.).

Загальна сума доходів установи визначається з урахуванням сум надходжень із загального і спеціального фондів бюджету. Тобто вона визначається з урахуванням залишку коштів на початок планового періоду з усіх видів надходжень. При цьому під час формування показників, на підставі яких визначаються доходи планового періоду, обов'язково враховується рівень їх фактичного виконання за останній рік, а також очікуваного виконання за період, що передує плановому.

Кошторис доходів і видатків бюджетної установи - основний плановий документ, яким визначається загальний річний об'єм, цільові надходження та використання коштів установи. Щомісячний розподіл коштів бюджетної установи проводиться асигнуваннями із загального фонду бюджету на рік. Складання кошторису здійснюється на основі лімітної довідки про бюджетні асигнування, яку присилає вищий розпорядник бюджетних коштів у тижневий термін після затвердження бюджету, з якого фінансується бюджетна установа. Кошторис бюджетної установи затверджує керівник вищої установи.

У видатковій частині кошторису визначається загальна сума витрат установи (органу) з розподілом їх за статтями бюджетної класифікації, а також з виділенням витрат, які планується профінансувати за рахунок бюджетних асигнувань, а також витрат, які планується здійснити за рахунок інших (позабюджетних) надходжень. При цьому в розрахунках за кожною статтею витрат, крім потреб у коштах на покриття витрат поточного року, передбачаються асигнування на покриття заборгованості установи за минулий рік, визначеної на підставі даних річної бухгалтерської звітності і підтвердженої відповідними розрахунками та обґрунтовуваннями.

Отже, видатки бюджетних установ розподіляються на дві групи: капітальні і поточні. Капітальні- це видатки розвитку, а поточні, у свою чергу, розподіляються на адміністративно-господарські й операційні. Адміністративно-господарські - видатки на утримання апарату управління, господарського і обслуговуючого персоналу, відрядження, придбання інвентарю та ін. Операційні - це видатки, пов'язані з характером діяльності установи (придбання книг для бібліотеки, зарплата бібліотекарів, бібліографії та ін.).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Поняття та стадії кошторисного процесу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.02 сек.