Політична думка епохи Середньовіччя та епохи Відродження.

Епоха Середньовіччя припадає на V – XVI ст. ст. Три великі етапи включає у себе ця еволюція:

1. ранньофеодальний (кінець V - середина XI ст.ст.);

2. етап розвитку феодального ладу (середина XI – кінець XV ст.ст.);

3. етап пізнього Середньовіччя (кінець XV-початок XVII ст.ст.).

Глибокий відбиток на розвиток політичної думки наклали християнство та римо – католицька церква.

Аврелій Августин (354 – 430рр.) і Тома Аквінський (1226 – 1274рр.) –виступали за домінування церковної влади. Так, Аврелій Августин, поєднав свою концепцію «кращого життя» (щастя від Бога) з можливостями і здібностями людини, з реалістичним гуманізмом, тобто християнський фанатизм поєднується з реалізмом. У християнському політичному вченні держава розглядається як певна частина універсального порядку, творцем і правителем якого є Бог. Мета держави – збереження порядку і громадянського миру.

У XIII ст. римо-католицька церква досягла своєї могутності і впливу. Тоді ж завершилось створення системи схоластики – релігійної філософії католицизму, спрямованої на виправдання постулатів віри раціональними, формально-логічними засобами.

У створенні цієї філософії велика роль належить домініканському монаху, вченому-богослову Томі Аквінському (Аквінату) – 1225-1274рр. Він намагався пристосувати вчення Аристотеля для обґрунтування католицьких догматів. Його політичні погляди викладені у працях «Про панування владик» (1265-1266) і «Сума теології» (1266-1274).

Наслідуючи Аристотеля Т.Аквінський вважав, що людина за своєю природою є політичною істотою. Поодинці люди не можуть задовольнити свої потреби, у них від природи закладене прагнення об’єднатися і жити в державі. З цієї природної причини й виникає держава як політична спільність людей.

Мета державності – спільне благо. Необхідно дотримання всіма встановленого Богом обов’язку підкорятися правителям, які уособлюють собою державу. Питання походження, сутності і форми держави Тома Аквінський розглядає з позицій і в інтересах католицької церкви. Оскільки такий порядок заведений Богом, то влада має божественний характер.

Форми державного правління, які розрізняє Тома Аквінський – монархія, аристократія, тиранія. Перевагу віддає монархії. Він розрізняв два різновиди монархії: абсолютну і політичну. Перевагу віддає політичній монархії, в якій влада правителів залежить від закону і не виходить за його межи. Римо-католицька церква високо оцінила вчення Томи Аквінського, яке має назву «томізм»(від лат. Thomas). Його проголосили Святим, і присвоїли титул «доктора ангельського».

Розвиток торгівлі й ремесла в країнах Західної Європи сприяв у XII-XIV ст. ст. зростанню міст, формуванню прошарку торговців, ремеслеників, банкірів тощо, які прагнули до незалежності.

Марсилій Падуанський - ректор Паризького Університету (1270-1342рр.)виражав інтереси бюргерства, яке підтримало королівську владу (праця «Захисник миру» (1324-1326рр.).

Він рішуче виступав проти теократичних теорій, покладав на церкву відповідальність за всі біди та нещастя у світі. На його думку, церква повинна бути відділена від держави. М.Падуанський вважав, що держава виникла у процесі поступового ускладнення форм людського співжиття. Джерелом влади виступає народ (під народом він розумів військових, священиків, чиновників, торговців, землеробів, ремісників). Державна влада здійснюється за допомогою законів.

Він одним із перших в історії політичної думки обґрунтував ідею розмежування законодавчої та виконавчої влади. Найкращою формою державного правління вважав виборчу монархію, в якій правитель обирається народом. Політичне вчення М.Падуанського відіграло значну роль у формуванні уявлень про демократичний політичний устрій суспільства.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Рим (Цицерон, Сенека).	\|	Епоха Відродження - це новий етап у розвитку політичної думки.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.041 сек.