ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ II.

Тема 5: Політика як соціальне явище. Політична діяльність і влада.

План

1. Політика як соціальне явище.

2. Суб’єкти, об’єкти, структура та функції політики.

3. Влада як явище суспільного життя.

3.1 Поняття, природа, риси політичної влади.

3.2 Концептуальні підходи до проблеми політичної влади.

3.3 Проблеми легітимності політичної влади.

3.4 Ресурси політичної влади, її функції й тенденції розвитку.

Мистецтво політики – це мистецтво робити так, щоб кожному було вигідно бути доброчесним.

К.Гельвецій

Навіть коли ми не цікавимося політикою, політика цікавиться нами.

У.Черчіль

Велика політика – це всього лише здоровий глузд, застосований до великих справ.

Наполеон I

1. Термін «політика»походить від давньогрецького слова «polis» (місто-держава) та його похідних: «politike» (мистецтво управляти державою), «politeia» (конституція), «polites» (громадянин), «politica» (державний діяч) та ін. Єдиного визначення поняття «політика» нема. Ще Платон під політикою розумів мистецтво, здатність жити в умовах поліса, що ставить людину у певні поведінкові рамки. М.Вебер вважав, що політика – прагнення до влади, її завоювання, утримання в різних великих суспільних колективах; він розрізняв політику у широкому та вузькому розумінні; у широкому – політичні відносини, пов’язані з управлінням окремими сферами людського життя, а у вузькому – керівництво політичною організацією, передовсім державою. Д.Істонрозглядає політику як реалізований владою розподіл цінностей, а П.Мерклтвердив, що у своїх найкращих проявах політика – це шляхетне прагнення до справедливості та розумного порядку, а у найгірших – це корислива жадоба влади, слави, багатства.

Трактування політики, які є в політичній науковій літературі, можна згрупувати так:

o політика як процес боротьби за завоювання та утримання влади. (Н.Мак’явеллі, Ж.Бюрдо, М.Дюверже, Р.Арон та ін.);

o політика як специфічний вид діяльності соціальних суб’єктів, пов’язаний з боротьбою зо владу, розподілом цінностей, управлінням державними та суспільними справами.(І.Ільїн, А.Мельвіль, Ю.Федоров та ін.).

Лише небагато можуть творити політику, але судити про неї можуть всі.

Перікл

Політика виникла з необхідності підпорядкувати індивідуальні та групові інтереси інтересові всезагальному, який полягає у збереженні цілісності та єдності розшарованого суспільства. Цей особливий вид людської діяльності покликаний з’ясовувати як довготривалі, так і поточні інтереси різних соціальних груп. Політика є засобом забезпечення інтересів як великих груп людей (наприклад, націй, класів), так і нечисельних груп (наприклад, фінансових чи регіональних кланів). Вона є усвідомленою діяльністю зорієнтованою на забезпечення суспільних процесів, їх регулювання, розвиток у певному напрямку. За визначенням О.Семківа, «політика – це діяльність осіб, мікро- і макрогруп та інститутів, спрямована на завоювання і утворення влади; це система відносин у суспільній організації, що регулюється нормованою ієрархією підпорядкування».

У політиці, як сфері життєдіяльності людей, виявляються відмінності інтересів різних груп, які, з одного боку – стикаються, а з іншого – взаємоузгоджуються. Політика є продуктом свідомої довільної, а часом – свавільної діяльності людей, рушійною силою якої є певний інтерес. Проте в цілому політика виражає інтегрований суспільний інтерес.

«... Що ми розуміємо під політикою? Це поняття має надзвичайно широкий зміст й охоплює усі види діяльності щодо самостійного керівництва.»

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Неоконсерватизм є реакцією з боку ліберальних технократів і власників на появу альтернативних пізньому капіталізму ідеологій лівого і правого напрямів.	\|	М.Вебер, «Політика як покликання і професія».

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.217 сек.