Механізм саморегулювання ринкової економіки

Саморегулювання ринкової економіки здійснюється через таки ринкові інструменти, як попит, пропозиція, ціна, конкуренція.

Попит – платоспроможна потреба, кількість товарів і послуг, яку хочуть і можуть придбати покупці за певною ціною протягом певного періоду. Попит – це множина співвідношень цін і відповідних кількостей товару. Кількість товарів називають обсягом попиту.

Між ціною і обсягом попиту існує обернений зв’язок, який описує закон попиту:обсяг попиту скорочується зі зростанням ціни і зростає зі зниженням ціни.

Дія цього закону пояснюється двома ефектами: ефектом доходу та ефектом заміщення.

Ефект доходу проявляється в тому, що за зростання ціни реальний доход споживачів за інших рівних умов скорочується. І навпаки, коли ціна падає, купівельна спроможність споживачів зростає, тому вони можуть купувати більше даного товару на зекономлену суму.

Ефект заміщення означає, що при зміні ціни покупець замінює дорожчі товари дешевшими, наприклад, при підвищенні ціни на яловичину він зменшить попит на яловичину і збільшить на свинину чи рибу, які є товарами – замінниками.

Сам попит, як співвідношення цін і кількостей товару, зазнає впливу багатьох чинників, головні з них: смаки і уподобання споживачів; доходи споживачів; ціни взаємопов’язаних товарів (замінники чи доповнювачі); кількість споживачів на ринку; очікування споживачів відносно майбутніх цін та доходів.

Графічно (рис. 1) закон попиту зображає спадна крива попиту (D), а дію інших чинників відображає зміщення кривої попиту (рис. 2). Наприклад, коли доход споживачів зросте, то за тою самою ціною (Р₀) вони куплять більше товару (Q₁), ніж раніше (Q₀).

Реакція споживачів на зміну ціни і інших чинників може бути визначена за допомогою показника еластичності. Еластичність попиту показує, на скільки відсотків змінилась величина попиту від зміни ціни або іншого чинника на 1%. Еластичність визначають за формулами:

; – еластичність попиту за ціною;

– еластичність попиту за ціною (формула середньої точки);

– еластичність попиту за доходом (Y).

Пропонування – це кількість товарів і послуг, яку виробники готові продати на певному ринку за кожної з можливих цін за конкретний період. Залежність між ціною і обсягом пропонування пряма.

Закон пропонування: за інших рівних умов зростання ціни товару веде до збільшення обсягів продукції, яку можуть і хочуть вивезти на ринок виробники (рис.3). Зростання обсягів виробництва пов’язане з тим, що підприємці отримують вищий прибуток за зростання цін, вони мають стимул до розширення випуску. Крім того в галузь вступають нові виробники.

На пропонування також впливають інші чинники (рис. 4), головними з яких є: ціни на ресурси (впливають на витрати); технології виробництва; кількість продавців на ринку; податки та субсидії; зміни цін інших товарів; очікування зміни цін. Графік ілюструє закон пропонування, крива пропонування (S) висхідна, а також дію інших чинників, які зміщують криву пропонування. Наприклад, якщо нова технологія скорочує витрати виробництва, крива пропонування зміщується від S₀ до S₁.

Реакцію виробників на зміну ціни і інших чинників також обчислюють за коефіцієнтами еластичності аналогічно до еластичності попиту:

Ціна – третій елемент механізму саморегулювання ринкової економіки. Існує багато теорій, які намагаються пояснити природу ціни. Класична політекономія (А.Сміт, Д.Рікардо та ін.) обгрунтовує, що ціна – це грошова форма вартості товару, вона слугує для непрямого виміру суспільно-необхідного робочого часу, витраченого на виробництво даного товару. Представники маржиналізму (К.Менгер, Ф.Візер та ін.) вважають, що в ринковій ціни відображається ступінь корисного ефекту, тобто суб’єктивні оцінка задоволення, яке товар приносить споживачу. Головна ідея полягає в тому, що кожна наступна одиниця певного блага приносить споживачу менше задоволення у споживанні, ніж попередня. Цю тенденцію відображає закон спадної граничної корисності, тобто додаткової корисності додаткової одиниці блага. Остання одиниця певного блага, яку куплять на ринку, має найнижчу корисність і, відповідно, за неї споживач заплатить найменше. Ця остання куплена одиниця певного блага задовольняє “граничну потребу” споживачів, має найнижчу граничну корисність, що і визначає ринкову ціну. Кожна точка кривої попиту показує, яку ціну споживачі готові заплатити за даний обсяг товару.

Теорія попиту і пропонування вважає, що ринкова ціна встановлюється на ринку через взаємодію попиту і пропонування. На ринку інтересам виробників, які хочуть відшкодувати свої витрати і отримати прибуток, протистоять інтереси споживачів, які оцінюють товар відповідно до його граничної корисності. Вирішується ця суперечність встановленням рівноважної ціни, яка відображає рівність попиту і пропонування.

В сучасній економічній теорії найбільш поширена концепція ціни А.Маршала, який намагався поєднати обидва підходи. В механізмі ринкового саморегулювання особливе значення має ціна рівноваги, за якої всі споживачі готові купувати продукцію, а всі виробники мають намір постачати її на ринок в тому ж обсязі.

Графічно ціну рівноваги визначає точка перетину кривих попиту і пропонування (рис. 5). Вона встановлюється через коливання ціни. Якщо ціна вища за рівноважну, виникає надлишок товарів у продавців, якщо нижча – дефіцит. Якщо змінюються інші чинники (доход і т.п.), то змінюється попит або пропонування, тоді змінюється і рівноважна ціна.

Приклад 1. Інтенсивність праці при виготовленні одиниці товару зросла вдвічі, а продуктивність праці - у 1,5 рази. В той же час попит перевищив пропозицію в 1,3 рази. Якою буде нова ціна, якщо спочатку вона становила 60 грн.?

Розв’язок. Зі зміною продуктивності праці величина вартості одиниці товару змінюється обернено пропорційно, а зі зміною інтенсивності праці залишається незмінною. Оскільки ціна прямо пропорційна вартості товару і попиту, то нова ціна буде дорівнювати:

Відповідь: нова ціна становить 52 грн.

Приклад 2. Ціна одиниці товару знизилася з 8 грн. до 7 грн., що спричинило зростання обсягу попиту з 3000 одиниць до 6000 одиниць. Визначте коефіцієнт цінової еластичності попиту на продукцію за формулою середньої точки.

Розв’язок.

Відповідь: - 5.

Конкуренція – суперництво між ринковими суб’єктами за найбільш вигідні умови виробництва і реалізації товарів. Вона виступає як об’єктивний економічний закон ринкової економіки, як зовнішня примусова сила, що змушує виробників підвищувати ефективність виробництва, якість продукції, урізноманітнювати асортимент товарів, збільшувати нагромадження і розширювати виробництво. Конкуренція створює постійну загрозу того, що при випуску неякісної чи дорогої продукції якийсь інший виробник перехопить споживача, доходи і призведе даного виробника до розорення.

Конкуренція – важливий елемент механізму саморегулювання ринку. Існує багато видів і форм конкурентної боротьби, головні з них: конкуренція продавців за найкращу позицію на ринку; конкуренція покупців – виникає, коли попит більший за пропонування. В результаті загальної боротьби на ринку встановлюється єдина ціна на товар.

Внутрішньогалузева конкуренція сприяє впровадженню у виробництво нової техніки і технології; міжгалузева конкуренція сприяє встановленню середньої норми прибутку.

Досконала конкуренція виникає на ринку, де багато покупців і продавців відсутні перешкоди до вступу в галузь, частка кожного підприємства в загальному обсязі ринкового пропонування не значна. Це, як правило цінова конкуренція, коли суперника подавляють зниженими цінами, переключаючи покупця на свої товари.

Недосконала конкуренція пов’язана з пануванням великих фірм. Розрізняють різні ринкові структури недосконалої конкуренції: монополія –ринок єдиного продавця, монопсонія – ринок єдиного покупця, олігополія – ринок кількох продавців.

Нецінова конкуренція ведеться за допомогою реклами, підвищення якості товару, поліпшення умов збуту чи оплати. Характерна для монополій та ін.

Добросовісна конкуренція, коли дотримуються правових і певних етичних норм; недобросовісна – коли застосовують шпигунство, переманювання покупців, неправдиву рекламу тощо.

Головна перевага механізму ринкового саморегулювання полягає у досягненні за допомогою конкуренції і встановлення рівноважної ринкової ціни високої ефективності виробництва та ефективного розподілу ресурсів економіки.

Недоліки механізму ринкового саморегулювання:

- ринок повільно, або взагалі не реагує на потребу в докорінній перебудові економіки, яка вимагає великих витрат і не дає швидких результатів;

- ринок не підтримує саме існування некомерційних галузей людської діяльності (загальна освіта, фундаментальна наука тощо);

- ринок призводить до нерівномірного розподілу доходів;

- ринок не може попередити кризові явища в економіці.

Ці недоліки спричиняють необхідність державного регулювання ринкової економіки.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Відносини обміну. Суть, структура та функції ринку	\|	Економічні функції держави

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.