МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Національні інтереси України у міжнародних економічних відносинах та правові засоби їх забезпечення.52. Обґрунтуйте необхідність гармонізації законодавства України з міжнародним економічним правом. у світі практично не існує держав, які б, здійснюючи свою внутрішню та зовнішню політику, не співробітничали з іншими державами безпосередньо або через відповідні міжнародні організації. Це, у свою чергу, вимагає від кожної з них виваженості порівняння своїх дій з діями інших держав, а коли потрібно, то й узгодження їх прийняттям спільних оптимальних рішень. Нині практично всі держави розуміють, що саме так, на основі їх рівноправного співробітництва та мирного співіснування можна досягти не лише загального всесвітнього прогресу, а й відповідного розвитку кожної з держав. Створення та розвиток національної правової основи міжнародного співробітництва — один із чинників, який сприяв визнанню України, встановленню з нею дипломатичних відносин біля 160 держав світу. Це дає можливість нашій країні не тільки успішно співробітничати з державами світу в різних напрямах, а й відігравати вагому роль у забезпеченні миру і безпеки на Землі. 53. Організації країн–виробників сировини в системі міжнародних організацій (на прикладі країн – експортерів нафти (ОПЕК) Країни — виробники сировини, в межах яких здійснюється координація дій країн, що розвиваються, в галузі виробництва і торгівлі відповідними видами сировинних товарів обмеженого складу, як правило, відносять регіональні, які створюються в межах певного регіону і є відкритими для вступу до них держав, що знаходяться на його території- ОПЕК, яка об’єднує 13 основних нафтовидобувних країн Азії, Африки та Латинської Америки (Алжир, Венесуела, Габон, Еквадор, Індонезія, Ірак, Іран, Катар, Кувейт, Лівія, Нігерія, ОАЄ, Саудівська Аравія), створена в 1960 р. На ці країни припадає 70 % запасів нафти Головними цілями ОПЕК є захист інтересів країн, що розвиваються й одночасно є експортерами нафти, від експлуатації міжнародним фінансовим капіталом, підвищення доходів від добування нафти, всіляке заохочення розвитку нафтового господарства. ОПЕК рекомендує країнам-учасницям самостійно досліджувати і розробляти національні нафтові родовища, а також спрямовувати зусилля на досягнення контролю над нафтовою промисловістю своїх країн. Як відомо, в 70-х роках ОПЕК досягла істотного підвищення цін на нафту, що дало можливість країнам-учасницям створити великі валютно-фінансові резерви, спрямувати значні кошти на потреби соціально-економічного розвитку. 54. Організаційно-правові форми міжнародного митного співробітництваПоняття вільної зони— це анклав у національній митній території, яка зазвичай розташовується поблизу від міжнародного морського порту або аеропорту. У цю зону без митних формальностей надходить устаткування, оснащення та інші товари іноземного походження. Ця імпортована продукція переробляється в зоні, а потім експортується поза нею без втручання митних властей країни зони. Сьогодні ці зони здебільшого називаються спеціальними митними зонами, вільними економічними зонами.Правове регулювання їх функціонування здійснюється Законом України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» від 13 жовтня 1992 р., Митним кодексом Укр. відповідно до статей 217—218 Митного Кодексу Укр, спеціальна митна зона — це митний режим, згідно з яким до товарів, які ввозять на території відповідних типів спеціальних (вільних) економічних зон із-за меж митної території Укр, а також до товарів, які вивозять із території зазначених зон за межі митної території країни, не застосовуються заходи тарифного і нетарифного регулювання, якщо інше не передбачене законом. Щодо зон вільної торгівлі як однієї з організаційно-правових форм міжнародного митного співробітництва, то вони створюються на основі угоди двох і більше держав, за якою усуваються всі перепони в торговельних зв’язках між ними. Водночас ці угоди надають право визначати власну політику стосовно держав, які не є учасниками таких угод. Прикладом такої угоди може бути Угода про створення зони вільної торгівлі між країнами — членами СНД, яка була підписана 15 квітня 1994 Митний союзє також однією з форм співробітництва держав. Він створюється державами-учасницями з метою проведення спільної політики в галузі зовнішньоекономічних відносин і митного законодавства та усунення перешкод на шляху товарообміну між відповідними країнами-учасницями. 55. Організаційно-правові форми співробітництва держав в сфері валютних відносинПровідні країни вишукують найефективніші форми координації своєї валютної політики. Серед них — щорічні зустрічі керівників країн великої «сімки» (США, Англії, Франції, ФРН, Італії, Канади, Японії). У 1997 р. до цієї групи увійшла Російська Федерація і група почала називатися група «вісімки». Значну роль у розвитку міжнародних валютних відносин відіграють міжнародні кредитні організації і фонди, котрі, як правило, поділяють на шість груп. 1) Організації і фонди як спеціалізовані заклади ООН (Міжнародний валютний фонд — МВФ, Міжнародний банк реконструкції і розвитку — МБРР, Спеціальний фонд ООН — СФ, Фонд капітального розвитку ООН — ФКР, Міжнародна фінансова корпорація — МФК); 2) Міжнародні організації європейського континенту (Банк міжнародних розрахунків — БМР, Європейська валютна система — ЄВС, Європейський інвестиційний банк — ЄІБ); 3) Азіатські міжнародні організації (Азіатський банк розвитку, Ісламський банк розв, Азіатський кліринговий союз — АКС, Фінансова корпорація АСЄАН); 4) Африканські міжнародні організації (Африканський банк розвитку — АфБР, Африканський фонд розв); 5) Міжнародні організації країн Латинської Америки (Міжамериканський банк розвитку — МАБР, Карибський банк розвитку — КБР, Центральноамериканський банк екон інтеграції — УАБЄР, організації Андської групи); 6) Міжнародні організації арабських країн (Арабська інвестиційна компанія — АІК, Арабський банк екон розвитку Африки — АБЕРА, Арабо-африканський міжнародний банк Читайте також:
|
||||||||
|