Тлумачення за суб’єктами

Важливе значення для процесу реалізації норм права має тлумачення за суб’єктами. Тлумачити норми права можуть всі суб’єкти, однак юридичне значення тлумачення різне.

В залежності від суб’єктів та юридичного значення тлумачення може бути офіційним та неофіційним.

Офіційне тлумачення - дається уповноваженими на те органами та має обов’язковий характер для суб’єктів, що застосовують норми права. Воно розподіляється на:

· аутентичне – дається тим же органом, який приймав даний нормативний акт;

· легальне – засноване на спеціальній вказівці закону про надання органові права пояснювати акти, що видаються іншими органами.

В залежності від того чи торкається офіційне тлумачення конкретної справи чи певної категорії справ, воно поділяється на:

· нормативне тлумачення має загальний характер і обов’язкове для розгляду всіх справ даного виду;

· казуальне – обов’язкове лише для розгляду конкретної справи.

Неофіційне тлумачення – дається різними суб’єктами, що не мають права на офіційне тлумачення і є не обов’язковим для органів, що застосовують норму права. Поділяється на:

Ø доктринальне – має місце в процесі аналізу норм права в монографічних джерелах та наукових статтях. Різновидом доктринального тлумачення є науково-практичні коментарі до кодексів;

Ø повсякденне – проводиться в процесі здійснення адвокатської діяльності, діяльності юрисконсультів тощо.

§4. Акти тлумачення норм права.

Інтерпретаційні акти – це юридичні документи, що приймаються відповідними органами держави в рамках їх повноважень та містять конкретизуючі нормативні приписи, націлені на роз’яснення змісту норм законів та підзаконних актів.

Інтерпретаційні акти приймаються в процесі офіційного тлумачення правових норм та дають можливість не лише єдиного розуміння змісту припису, який роз’яснюється чи уточнюється, а і офіційного посилання на документ у випадку його використання у процесі правореалізаційної діяльності.

Інтерпретаційні акти характеризуються рядомознак, що відрізняють їх від інших нормативних актів (нормативно-правових, правозастосовчих).

1. Інтерпретаційні акти можуть поширюватися як на невизначену кількість суб’єктів, маючи нормативний, загальнообов’язковий характер, так і на певного конкретного суб’єкта, маючи казуальний характер.

2. Ці акти мають формально-визначений характер і приймаються у вигляді постанов, указів, наказів, листів, положень, роз’яснень.

3. Акти тлумачення мають юридичну силу, що визначається компетенцією суб’єктів, які їх приймають.

4. Вказані акти складають систему, що характеризується ієрархічністю та підпорядкуванням.

5. Акти тлумачення приймаються на основі нормативно-правових актів, що пояснюються. Саме тому вони не можуть їм протирічити і мають допоміжне значення – роз’яснення змісту правового припису.

6. Вони торкаються лише тих нормативно-правових актів, зміст яких в процесі застосування виявився не чітким, суперечливим чи узагальнюючим.

7. Мають письмову форму юридичного документу з певною структурою та атрибутами.

8. Акт тлумачення діє впродовж періоду існування нормативно-правового акту, який тлумачиться і змінюється в результаті його зміни, так і незалежно від цього.

Акти тлумачення розподіляються навиди за певними критеріями:

І. За суб’єктами прийняття визначають:

· інтерпретаційні акти органів влади;

· управління;

· судових та правоохоронних органів;

· прокуратури.

II. В залежності від юридичної природи розрізняють:

1. Інтерпретаційні актиправотворчості, що приймаються в порядку аутентичного чи легального делегованого тлумачення. Вони становлять органічну частину системи інтерпретаційних актів, однак, будучи результатом правотворчої діяльності державних органів, вони визнаються джерелами права, які вміщують конкретизуючі норми (акти Верховної Ради чи роз’яснення Кабінету Міністрів).

2. Інтерпретаційні актиправозастосування, що вміщують правила застосування норм права. Вони не є результатом правотворчої діяльності компетентних органів і являють собою своєрідну форму юридичної практики та узагальнення досвіду застосування норм права (постанови Пленуму Верховного Суду України та його роз’яснення).

III. За поширеністю на суб’єктів:

· нормативні акти, що поширюються на невизначене коло суб’єктів;

· казуальні інтерпретаційні акти, що поширюються на конкретну життєву ситуацію та суб’єктів.

ІV. За формою прояву акти тлумачення існують у вигляді:

· постанов;

· інструкцій;

· наказів;

· пояснень.

V. В залежності від обсягу тлумачення:

· акти буквального тлумачення, текст яких повністю співпадає з текстом правового припису;

· акти розширеного тлумачення, текст яких ширше словесного виразу норми;

· акти обмеженого тлумачення, зміст акту вужчий від дійсного виразу норми, що тлумачиться.

Значення інтерпретаційних актів визначається тим, що вони розкривають смисл правового припису, сприяють реалізації норми всіма суб’єктами права, дають можливість ліквідувати неточності у формулюванні приписів та заповнити прогалини в праві.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Способи тлумачення	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.