• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Інакше кажучи, суб’єктами, що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність

План

ПОНЯТТЯ ПРО ТУРИЗМ ТА ЙОГО КЛАСИФІКАЦІЯ

ТЕМА № 1. ЗАГАЛЬНІ ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ В ГАЛУЗІ ТУРИЗМУ

Мета: сформувати у студентів погляд на соціально-економічну роль вітчизняної туристичної діяльності, її правові засади та законодавче забезпечення роботи в туристичній галузі, яким чином проводиться комплексне планування в ній, необхідність вдосконалення туристичного обслуговування та туристичних послуг.

Звернути особливу увагу на: основні напрямки державної політики в сфері туристичної діяльності, нормативно-правову базу туристичної діяльності, яка регулюється спеціальним і загальним|спільним| законодавством, та недоліки в номотворчості щодо організації туристичної діяльності

Дати характеристику: поняттю туристичних ресурсів України, видам туризму, органам, що здійснюють правове регулювання в галузі туризму.

1. Соціально-економічна роль вітчизняної туристичної діяльності та законодавче забезпечення і комплексне планування туристичної галузі

2. Основні напрямки державної політики в сфері туристичної діяльності

3. Органи, що здійснюють правове регулювання в галузі туризму, їх завдання у сфері туризму

Основні поняття:Гаагськаміжпарламентська конференція, розвиток туризму, нормативно-правова база, законодавче забезпечення, турист, туризм, туристичні ресурси, організаційні форми туризму, суь'єкти туристичної діяльності, юридичні, фізичні особи, як субєкти туристичної діяльності.

Список рекомендованих джерел:

1. Конституція України, 1996 р.
2. Закон України «Про туризм», 1995 р.
3. Михайліченко Г.І. Збутова логістика в туризмі // Торгівля і ринок України: Зб. наук. пр.– Вип. 11, том 1. – Донецьк: ДонДУЕТ, 2000. – С. 126-131.
4. Кифяк В.Ф. Організація туристичної діяльності в Україні. Чернівці: Книги-ХХІ, 2011. - 300 с.
5. Мальська М.П., Худо В.В., Цибух В.І. Основи туристичного бізнесу: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2011. – 272 с.
6. Правик Ю.М. Маркетинг туризму: Підручник /Ю.М. Правик. – Знання, 2008. – 303 с.
7. Яновська Н. В. Туризм: організація і облік. – 2-е вид. Х: Фактор, 2010.

Запитання для самоконтролю:

1. Яку на вашу думку відіграє соціально-економічна роль вітчизняної туристичної діяльності?
2. Охарактеризувати нормативно-правове законодавством та в чому полягає комплексне планування туристичної галузі?
3. Які ви знаєете основні напрямки державної політики в сфері туристичної діяльності ?
4. Назвати органи, що здійснюють правове регулювання в галузі туризму в Україні, та назвати їхні повноваження?

1. Соціально-економічна роль вітчизняної туристичної діяльності

Вітчизняна туристична галузь відіграє надзвичайно важливу|поважну| роль в соціально-економічному житті країни. Зростає|зростає| її статус і зацікавленість держави в подальшому|дальшому| розвитку галузі, посилюється|підсилюється| вплив туризму практично на всі сфери життя і діяльності людини. Туризм уже давно розглядається як одна з найбільш прибуткових та таких, що інтенсивно розвивається, галузей світового господарства. Розвиток туризму відіграє важливу роль у вирішенні соціальних проблем. У багатьох країнах світу саме за рахунок туризму виникають нові робочі місця, підтримується високий рівень життя населення, створюються передумови для поліпшення платіжного балансу країни. Необхідність розвитку сфери туризму сприяє підвищенню рівня освіти, удосконаленню системи медичного обслуговування населення, впровадженню нових засобів поширення інформації тощо.

Туризм впливає на збереження й розвиток культурного потенціалу, веде до гармонізації відносин між різними країнами й народами, змушує уряди, громадські організації й комерційні структури брати активну участь у справі збереження й оздоровлення навколишнього середовища.

Сучасний розвиток туризму в Україні характеризується наявністю глибоких протиріч у його організаційній структурі, спрямованості розвитку, стані якісних і кількісних характеристик.

З одного боку, сучасний стан туризму в Україні розцінюється як кризове, пов’язане з різким падінням досягнутих раніше обсягів надання туристських послуг, скороченням матеріальної бази у сфері туризму й значною невідповідністю потребам населення в туристичних послугах.

З другого боку, відзначаються високі темпи будівництва туристичних об’єктів, що відповідають найвищим світовим стандартам, значне збільшення виїздів українців у закордонні поїздки, зростання числа туристичних організацій по всій території України.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми управління туристичною галуззю в Україні досліджували науковці І.Гортенко, В.Гуляєв, В.Євдокименко, В.Кифяк, В.Мацала, Н.Кабушин, Ю.Лебединський.

Туризм у багатьох країнах світу є пріоритетним напрямом розвитку національної економіки та культури. Це зумовлено динамічністю, високоприбутковістю та великим позитивним соціально-економічним і культурним впливом туризму на розвиток країн. Туристична галузь є специфічним і досить складним об’єктом державного управління. Необхідність державної підтримки та регулювання туризму як синтетичної, складної галузі та багатогранної економічної системи з розгалуженою мережею зв’язків, в орбіту якої входить понад 40 суміжних галузей народного господарства (транспорт, зв’язок, харчу¬вання тощо), є очевидною.

Аналіз, проведений Всесвітньою Туристською Організацією, свідчить, що в більшості країн світу державна туристична політика впроваджується безпосередньо через центральні органи виконавчої влади - національні туристичні організації, інші інститути, а також опосередковано за допомогою правових важелів, підтримки туристичної інфраструктури і міжнародної політики. Туристична політика має характерні риси загальної політики держави. Разом з тим існують і деякі специфічні фактори, що впливають на її формування: природні умови країни, розвиненість транспортної індустрії, соціальні фактори (умови життя людей, система відпусток), фактори, пов’язані зі створенням економічної основи для розвитку туризму (стабільні валютно-фінансові, зовнішньоекономічні відносини), правові фактори, пов’язані із створенням і функціонуванням туристичного законодавства.

Україна посідає одне з провідних місць в Європі щодо забезпеченості курортними та рекреаційними ресурсами. Серед них найбільш цінними є унікальні кліматичні зони морського узбережжя та Карпат, а також мінеральні води та лікувальні грязі практично всіх відомих бальнеологічних типів. Згідно з даними, курортні та рекреаційні території в Україні становлять близько 9,1 млн га (15%) території. Оцінка потенціалу курортних та природних лікувальних ресурсів дає підстави розраховувати, що Україна має перспективу розвитку туристичної галузі. Це могутній потенціал розвитку міжнародного і вітчизняного оздоровлення й туризму, які є прибутковими галузями економіки багатьох країн.

Нинішній і майбутній розвиток туризму потребує активнішої підтримки з боку урядів у плані інформації та просування туризму, а також забезпечення інфраструктури; необхідно освоювати нові ринки, робити кроки щодо забезпечення співпраці в усіх сферах - державних і приватних - в інтересах максимального заохочення сектора туризму. Туризм необхідно планувати на комплексній основі, брати до уваги всі аспекти законодавства, що стосуються інших секторів, таких як транспорт, зайнятість, охорона здоров'я, сільське господарство, зв'язок та ін.". Потрібно визнати, що реалізація цих рекомендацій поволі|повільно|, але|та| починається|розпочинає| і в Україні. Зроблені перші реальні кроки на шляху|колії| законодавчого забезпечення і комплексного планування|планерування| розвитку вітчизняної туристичної галузі.

Прийнятий Верховною Радою України 15 вересня 1995 року Закон “Про туризм” констатує: “Державу проголошує туризм одним з пріоритетних напрямів|направлень| розвитку національної культури і економіки і створює сприятливі умови для туристичної діяльності.” Що особливо важливе|поважне|, це визначення повністю|цілком| відповідає рекомендаціям Гаагській міжпарламентській конференції з туризму (10-14 квітня 1989 р.) – найавторитетнішого туристичного форуму сучасності|сьогоденності|, де вказано: “Країни повинні визначити свої національні пріоритети і роль туризму в” ієрархії “” таких пріоритетів, а також оптимальну стратегію розвитку туризму в рамках|у рамках| цих пріоритетів.

Рекомендації конференції містять|утримують| також тези, що мають виключно|винятково| важливе|поважне| значення для розвитку туризму. Вони стосуються ролі парламентських, урядових і інших державних інститутів в організації туристичної діяльності, а також планування|планерування| розвитку туризму: “Необхідно, щоб|аби| державна влада на всіх рівнях у всіх країнах, особливо парламенти, грали активну роль в справі|речі| створення|створіння| сприятливих умов для туризму і, зокрема, надавали фінансові і інші ресурси для реалізації всеосяжних|усеосяжних| [...] програм, присвячених туризму.

Нинішній|теперішній| і майбутній розвиток туризму вимагає активної підтримки з боку урядів в плані інформації і просування туризму, а також забезпечення інфраструктури; необхідно освоювати нові ринки, робити кроки по забезпеченню співпраці|співробітництва| у всіх сферах – державних і приватних – на користь максимального заохочення сектора туризму. Туризм необхідно планувати|планерувати| на комплексній основі, брати до уваги всі аспекти законодавства, що стосуються інших секторів, таких як транспорт, зайнятість, охорона здоров'я, сільське господарство, зв'язок і ін. “.

Багато підприємств і організацій беруть участь в обслуговуванні туристів, отримуючи при цьому значні прибутки, що дозволяє говорити про туризм як про галузь бізнесу. Комерційна спрямованість діяльності туристичних підприємств, глибока проробка багатьох аспектів, пов'язаних із залученням і обслуговуванням туристів, від планування і підготовки маршрутів до будівництва спеціалізованих комплексів, від роботи з клієнтами до розвитку інфраструктури окремих регіонів - дозволяє віднести туризм до сучасної індустрії відпочинку, лікування, розваг, бізнесу.

Отже, Закон України "Про туризм" дає такі визначення:

1) Туризм –цетимчасовий виїзд особи з місця проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці, куди особа від'їжджає.

2) Турист – це особа, яка здійснює подорож по Україні або до іншої країни з не забороненою законом країни перебування метою на термін від 24 годин до одного року без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та із зобов'язанням залишити країну або місце перебування в зазначений термін.

3) Туристична індустрія - це сукупність виробництв різних галузей господарства, закладів культури, освіти, науки, що забезпечують створення матеріально-технічної бази туризму, підготовку кадрів та процес виробництва, реалізації і споживання туристичного продукту на основі використання природних багатств, матеріальних і духовних цінностей суспільства. Індустрія туризму достатньо диференційована і дає різноманітні можливості для організації найвишуканіших подорожей. Практично будь-який запит туристів може бути задоволений через ринок туристичних послуг.

Учасники відносин, що виникають при здійсненні туристичної діяльності:

• юридичні особи (підприємства усіх форм власності, організації та учтанови)
• фізичні особи, які створюють юридичний продукт, надають туристичні послуги чи здійснюють посередницьку діяльність із надання характерних та супутніх послуг, а також:
• громадяни України, іноземці та особи без громадянства (туристи, екскурсанти, відвідувачі) в інтересах яких здійснюється туристична діяльність.

• туристичні оператори (туроператори) - це суб’єкт туристичної діяльності, що здійснює виробництво, просування та реалізацію власного туристичного продукту.
• туристичні агенти (турагенти)
• інші суб’єкти підприємницької діяльності, що надають послуги з тимчасового розміщення, харчування, екскурсійних, розважальних та інших туристичних послуг
• гіди-перекладачі, екскурсоводи, спортивні інструктори, провідники та інші фахівці туристичного супроводу
• фізичні особи, які не є суб’єктами підприємницької діяльності та надають послуги в тимчасового розміщення, харчування, тощо.

4) Туристичний продукт - це попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов'язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об'єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо).

5) Туристичний ринок - система світових господарських зв'язків, де здійснюється процес перетворення туристсько-екскурсійних послуг на грошові кошти і зворотного перетворення грошових коштів на туристсько-екскурсійні послуги, який функціонує на основі взаємодії чотирьох основних елементів:

• туристичного попиту - суспільна потреба в туристичному продукті.
• пропозиції туристичного продукту - сукупність виробничих можливостей підприємств, спроможних надати туристичний продукт (матеріальна база туризму, туристичні послуги, товари, якісне і повне надання яких можливе тільки при достатньому розвитку інфраструктури відпочинку).
• ціни
• конкуренції

Одна з найбільших проблем туристичної галузі України – високі ціни якість сервісу, тобто вартість послуг не відповідає їх якості, туристична інфраструктура розвинена недостатньо.

Законодавче забезпечення та комплексне планування туристичної галузі

Так, правову базу діяльності туристичної галузі країни закладено Законом України “Про туризм”. Він є|з'являється| основоположним законодавчим актом, який визначаєзагальні правові, організаційні та соціально-економічні засади реалізації державної політики України в галузі туризму та спрямований на забезпечення закріплених Конституцією України громадян на відпочинок, свободу пересування, охорону здоров'я, на безпечне для життя і здоров'я довкілля, задоволення духовних потреб та інших прав при здійсненні туристичних подорожей. Він встановлює засади раціонального використання туристичних ресурсів та регулює відносини, пов'язані з організацією і здійсненням туризму на території України.

Закон України “Про туризм” став правовою основою для розробки цілого комплексу галузевих нормативно-інструктивних документів, що регламентують конкретні аспекти туристичної діяльності.

Про визнання|зізнання| значущості туризму, його впливи на розвиток життя країни свідчать|засвідчують| останні Укази Президента України від 02.03.2001 року “Про підтримку розвитку туризму в Україні” і від 14.12.2001 року “Про заходи по забезпеченню реалізації державної політики в області туризму”.

Специфіка туристичного бізнесу полягає в комплектації турпродукту з різних видів сервісу - транспорту, харчування, розміщення, консульських служб і т. п. Звідси велика кількість правових і нормативних документів, що регулюють туристичну діяльність.

Наприклад, адміністративним законодавством регламентується питання одержання в'їздних віз, валютним законодавством - форма розрахунків, митним - порядок пропуску через границю декларуючих товарів. Є нормативні акти Держстандарту України про сертифікацію туристичних послуг, акти державних антимо-нопольних органів про застосування до туристичних послуг законодавства в сфері прав споживачів і т. д.

Отже, можна зробити висновок, що нормативно-правова база туристичної діяльності регулюється як:

1) загальним|спільним| законодавством. До|із| норм загального|спільного| законодавства відносяться:

Ø Конституція України, якою закріплені основні права і свободи людини, їх гарантії

Ø Цивільний кодекс України

Ø Господарський кодекс України

Ø ЗУ “Про захист прав споживачів”, який є|з'являється| основою державного регулювання безпеки товарів і послуг з метою захисту людини, його майнової і природного середовища|середи|

Ø ЗУ "Про ліцензування окремих видів господарської діяльності"

Ø ЗУ “Про порядок|лад| здійснення розрахунків в іноземній валюті”

Ø ЗУ “Про страхування”

Ø ЗУ “Про рекламу”

Ø ЗУ “Про державний кордон України”

Ø ЗУ “Про охорону навколишнього природного середовища”

Ø ЗУ “Про правовий статус іноземців”

Ø ЗУ “Про господарські товариства”

Ø ЗУ “Про охорону культурної спадщини” тощо.

2) спеціальним законодавством. До норм спеціального законодавства відносяться:

Ø Постанова Кабінету Міністрів України "Про Правила в'їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію" від 29.12. 1995 р. № 1074;

Ø Постанова Кабінету Міністрів України "Про Програму розвитку туризму до 2005 року" від 28.06. 1997р. № 702;

Ø Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку органів ліцензування" від 14.11. 2000 р. № 1698;

Ø Постанова Кабінету Міністрів України "Про строки дії ліцензії на проведення певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу" від 29.11. 2000 р. № 1755;

Ø Інструкція про умови і правила здійснення підприємницької діяльності, пов'язаної з організацією іноземного і зарубіжного туризму (ліцензійних умовах), і контролі за їх дотриманням / Затверджена наказом Ліцензійної палати України і державного комітету України з туризму від 12.01.1999 р. № 5/1;

Ø Методичні рекомендації з організації поїздок вітчизняних туристів за кордон / Затверджено постановою Колегії державного комітету України з туризму від 16.04.1996 р. № 96/8;

Ø Програма забезпечення захисту і безпеки туристів / Затверджено постановою Колегії державного комітету України з туризму від 08.10.1996 р. № 96/5;

Ø "Про затвердження Правил користування готелями і надання готельних послуг в Україні"/ Наказ Державного комітету по житлово-комунальному господарству України і Державного комітету України з туризму від 10.09.1996 р. № 77/44;

Ø Правила обов'язкової сертифікації послуг харчування / Затверджено наказом Державного стандарту України від 27.01.1999 р. №37;

Ø Правила обов'язкової сертифікації готельних послуг / Затверджено наказом Державного стандарту України від 27.01.1999 р. №37;

Поняття туристичногог продукту та туристичних ресурсів України

Читайте також:

1. I. Органи і системи, що забезпечують функцію виділення
2. V Процес інтеріоризації забезпечують механізми ідентифікації, відчуження та порівняння.
3. Адвокатська діяльність
4. Актове діловодство. Діяльність судів. Ведення актових книг
5. Англійська система фізичного виховання. Діяльність Томаса Арнольда.
6. Антимонопольна діяльність держави
7. Антимонопольна діяльність держави.
8. Аудиторська фірма — юридична особа, створена відповідно до законодавства, яка здійснює виключно аудиторську діяльність.
9. Банківська діяльність
10. Банківська діяльність у сфері надання фінансових послуг
11. Банківська діяльність у сфері надання фінансових послуг.
12. Болота та їх геологічна діяльність

Переглядів: 1201