• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Організаційні форми та види туризму

1) міжнародний туризм. До міжнародного туризму належать:

• в’їздний туризм(подорожі в межах України осіб, які постійно не проживають на її території);
• виїзний туризм (подорожі громадян України та осіб, які постійно проживають на території України, до іншої країни.

2) внутрішній туризм - подорожі в межах території України громадян України та осіб, які постійно проживають на її території.

Залежно від категорії осіб, які здійснюють туристичні подорожі, їх цілей, обєктів що використовуються або відвідуються,та ін.розрізняють (класифікують) такі види туризму:

• за цілями: маршрутно-пізнавальний; спортивно-оздоровчий; самодіяльний, у тому числі з активними способами пересування; діловий і конгрес-туризм; курортний, лікувальний; гірськолижний; фестивальний; мисливський; екологічний; шоп-туризм; релігійний; навчальний і ін.;

§ за ступенем мобільності: пересувний; стаціонарний; змішаний;

§ за формою участі: індивідуальний; груповий; сімейний;

§ за віком: зрілий; молодіжний; дитячий; змішаний;

§ за тривалістю: одноденний; багатоденний; транзитний;

§ за видом використовуваного транспорту: автомобільний; залізничний; авіаційний; водний; велосипедний; кінний; комбінований;

§ за сезонністю: активний туристський сезон, міжсезон (напівсезон), несезон;

§ за географічним складом: міжконтинентальний; міжнародний (міжрегіональний); регіональний; місцевий; прикордонний;

§ за способом пересування: пішохідний; з використанням традиційних транспортних засобів; з використанням екзотичних видів транспорту (канатна дорога, фунікулер, дирижабль, повітряна куля, дельтаплан).

Туристичні ресурси України -це пропоновані або такі, можуть пропонуватися, туристичні пропозиції на основі та з використання об’єктів державної, комунальної чи приватної власності.

Напрями освоєння і розвитку туристичних ресурсів України визначаються органами державної влади, органами місцевого самоврядування відповідно до програм розвитку туризму.

Суб`єктами конституційних правовідносин у сфері туризму є їх учасники - фізичні та юридичні особи, які наділені правами та обов`язками у сфері туризму, передбаченими відповідними правовими нормами. Ними виступають громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, органи державної влади, держава в цілому, громадські організації, суб`єкти туристичного підприємництва тощо. Об`єктами конституційних правовідносин у сфері туризму є певні дії, матеріальні, духовні, особисті немайнові, соціальні або інші блага, які безпосередньо задовольняють інтереси й потреби суб`єктів даних відносин і з приводу яких їх учасники вступають у ці відносини та здійснюють свої суб`єктивні права й обов`язки.

2. Основні напрями державної політики в сфері туристичної діяльності

Різноманітність досліджень питань туристичної галузі підтверджує складність, актуальність та неоднозначність цієї теми. Однак слід зазначити, що ціла низка аспектів державного регулювання розвитку туризму в Україні ще не має адекватного й всебічного відображення в науковій літературі: це, зокрема роль, функції та повноваження держави в галузі туризму, механізми соціалізації туризму, роль територіальних громад у галузі туризму тощо.

У зв’язку з викладеним вище Державне регулювання туристичної галузі - це сукупність форм і методів цілеспрямованого впливу органів державної влади на розвиток туристичної галузі і створення умов для ефективної співпраці органів державної влади, місцевого самоврядування та приватного сектора щодо розвитку туризму через різні механізми: адміністративні, організаційні, економічні, правові, екологічні тощо.

Однак, як зазначається в Законі Україн «Про туризм», що Основними цілями державного регулювання в галузі туризму є:

• забезпечення закріплених Конституцією України прав громадян на відпочинок, свободу пересування, відновлення і зміцнення здоров'я, на безпечне для життя і здоров'я довкілля, задоволення духовних потреб та інших прав;
• безпека туризму, захист прав та законних інтересів туристів, інших суб'єктів туристичної діяльності та їх об'єднань, прав та законних інтересів власників або користувачів земельних ділянок, будівель та споруд;
• збереження цілісності туристичних ресурсів України, їх раціональне використання, охорона культурної спадщини та довкілля, врахування державних і громадських інтересів при плануванні та забудові територій;
• створення сприятливих умов для розвитку індустрії туризму, підтримка пріоритетних напрямів туристичної діяльності.

||

Основними пріоритетними напрямами державної політики в галузі туризму є:

• удосконалення правових засад регулювання відносин у галузі туризму;
• забезпечення становлення туризму як високорентабельної галузі економіки України, заохочення національних та іноземних інвестицій у розвиток індустрії туризму, створення нових робочих місць;
• розвиток в'їзного та внутрішнього туризму, сільського, екологічного (зеленого) туризму;
• розширення міжнародного співробітництва, утвердження України на світовому туристичному ринку;
• створення сприятливих для розвитку туризму умов шляхом спрощення та гармонізації податкового, валютного, митного, прикордонного та інших видів регулювання;
• забезпечення доступності туризму та екскурсійних відвідувань для дітей, молоді, людей похилого віку, інвалідів та малозабезпечених громадян шляхом запровадження пільг стосовно цих категорій осіб.
• залучення громадян до раціонального використання вільного часу
• проведення змістовного дозвілля, ознайомлення з|із| історико-культурною спадщиною, природним середовищем|середою|, організація оздоровлення населення;
• забезпечення раціонального використання і збереження|зберігання| туристичних ресурсів, становлення туризму як високорентабельній галузі економіки України, створення|створіння| ефективної системи туристичної діяльності для забезпечення потреб внутрішнього і іноземного туризму;
• створення|створіння| і вдосконалення нормативно-правової бази в області туризму відповідно до чинного законодавства України, міжнародних норм і правил;
• захист має рацію і інтересів держави в області туризму;
• створення|створіння| сприятливого для розвитку туризму податкового валютного, митного, прикордонного|пограничного| і інших видів контролю;
• створення|створіння| економічних умов, які стимулюють розвиток туризму;
• введення|вступ| пільгових умов для організації туристичної і екскурсійної роботи серед дітей, підлітків, молоді, інвалідів і малозабезпечених верств населення;
• заохочення національних і іноземних інвестицій в розвиток туристичної індустрії;
• встановлення порядку|ладу| стандартизації, сертифікації і ліцензування в області туризму;
• впровадження системи статистичної звітності суб'єктів туристичної діяльності;
• визначення порядку|ладу| управління державною власністю в області туризму;
• створення|створіння| рівних можливостей на ринку туристичних послуг для суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, сприяння розвитку конкуренції, забезпечення дотримання в цій сфері антимонопольного законодавства;
• забезпечення безпеки туристів, захист їх прав, інтересів і майна;
• підтримка розвитку туризму в регіонах, визначення статусу окремих туристичних центрів, створення|створіння| умов для пріоритетного розвитку туристичної індустрії;
• організація і розвиток системи наукового забезпечення галузі туризму, підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації туристичних кадрів;
• розвиток співпраці|співробітництва| із|із| зарубіжними країнами і міжнародними організаціями, участь в міжнародних програмах розвитку туризму, розробка і укладення міжнародних двосторонніх|двобічних| і багатобічних|багатосторонніх| договорів в області туризму і визначення механізму їх реалізації.

Реалізація державної політики в галузі туризму здійснюється шляхом:

· визначення і реалізації основних напрямів державної політики в галузі туризму, пріоритетних напрямів розвитку туризму;

· визначення порядку класифікації та оцінки туристичних ресурсів України, їх використання та охорони;

· спрямування бюджетних коштів на розробку і реалізацію програм розвитку туризму;

· визначення основ безпеки туризму;

· нормативного регулювання відносин у галузі туризму (туристичного, готельного, екскурсійного та інших видів обслуговування громадян);

· ліцензування в галузі туризму, стандартизації і сертифікації туристичних послуг, визначення кваліфікаційних вимог до посад фахівців туристичного супроводу, видачі дозволів на право здійснення туристичного супроводу;

· встановлення системи статистичного обліку і звітності в галузі туризму та курортно-рекреаційного комплексу;

· організації і здійснення державного контролю за дотриманням законодавства в галузі туризму;

· визначення пріоритетних напрямів і координації наукових досліджень та підготовки кадрів у галузі туризму;

· участі в розробці та реалізації міжнародних програм з розвитку туризму.

Державне регулювання в галузі туризму може здійснюватися й іншими способами, визначеними законом.

3. Органи, що здійснюють регулювання в галузі туризму, їх завдання в галузі туризму:

• Верховною Радою України,
• Кабінетом Міністрів України,
• Центральним органом виконавчої влади в галузі туризму,
• Верховною Радою Автономної Республіки Крим та Радою міністрів Автономної Республіки Крим,
• місцевими державними адміністраціями,
• органами місцевого самоврядування (сільські, селищні, міські ради), а також іншими органами в межах їх компетенції.

Читайте також:

1. А/. Форми здійснення народовладдя та види виборчих систем.
2. Автоматизовані форми та системи обліку.
3. Аграрні реформи та розвиток сільського госпо- дарства в 60-х роках XIX ст. — на початку XX ст.
4. Адаптивні організаційні структури управління.
5. Акредитив та його форми
6. Активні форми участі територіальної громади у вирішенні питань ММС
7. Банківський контроль та нагляд: форми та мета здійснення. Пруденційний нагляд: поняття, органи та мета проведення.
8. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.
9. Безособові дієслівні форми на –но, -то
10. Безробіття: суть, причини, форми та соціально-економічні наслідки
11. Білінійні і квадратичні форми в евклідовому просторі
12. Бланки, форми і штампи

Переглядів: 3270