Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Підходи до раціонального вибору антибактеріальних ЛП при інфекційних захворюваннях нирок і сечовивідних шляхів

При виборі антибактеріального препарату у хворих з гострими і хронічними ураженнями сечових шляхів велике значення має знання збудника захворювання. При неускладнених інфекціях шляхів сечовиведення (кишкова паличка, клебсіела, протей) препаратами першого ряду є ампіцилін (амоксицилін), цефалоспорини, в т.ч. і пероральні, бісептол. При ідентифікованому збуднику нерідко використовують оральні цефалоспорини – при виділеній кишковій паличці – цефалексин, клебсіелі – цефаклор, протеї – цефрадин по 2г в добу.

Якщо збудник невідомий, при кислій реакції сечі бажано починати лікування з сульфаніламідів – з септрину. Якщо через 3 дні ефекту не буде, рекомендується перейти на нітрофурановий препарат або ампіцилін. При лужній реакції сечі процес частіше всього викликаний протеєм і лікування слід починати з ампіциліну, цефалоспоринів чи левоміцетину. Протей не чутливий до нітрофуранових препаратів і тетрациклінів.

Уперше виниклий гострий пієлонефрит при тяжкому перебігу потребує невідкладного застосування ампіциліну чи цефазоліну. При підвищеній температурі й інтоксикації, що тримаються, через 2-3 дні додають гентаміцин, який розширяє спектр дії названих антибіотиків. При добрій функції нирок лікування можна продовжувати 7-10 днів.

Реакція сечі (рН) впливає на ефективність антибактеріальних засобів. Кисле середовище підсилює дію тетрациклінів і нітрофуранів, лужна – стрептоміцину, цефалоспоринів. Реакція сечі не має значення при лікуванні пеніцилінами, левоміцетином, ванкоміцином. Дизурія часто зникає при зміні реакції сечі з кислої на лужну. Цього досягають прийомом бікарбонату натрію до 10г і більше на день. Сеча може стати кислою при вживанні аскорбінової кислоти до 3-4г в добу. Призначення підкисляючих сечу засобів недоцільне при нирковій недостатності.

При хронічних інфекціях сечовивідних шляхів, особливо пієлонефриті, бактеріологічне дослідження і визначення чутливості мікрофлори дуже важливі, бо часто флора стійка до антибіотиків. Препарат повинен володіти бактерицидним ефектом, проникати у ниркову тканину і сечу в середній терапевтичній концентрації. У нирки добре проникають цефалоспорини, монобактами, аміноглікозиди, левоміцетин, фторхінолони, сульфаніламіди тощо. Препарат не повинен бути нефротоксичним (нефротоксичністю володіють метицилін, аміноглікозиди, цефалоспорини 1 покоління, тетрацикліни, ріфампіцин, сульфаніламіди.

Тому, витримуючи всі умови, найкращими для лікування захворювань сечовивідної системи є група ампіциліну (для стафілококової інфекції – оксациліну), цефалоспорини 2 і 3 покоління, фторхінолони, група пеніциліну – карбеніциліну, монобактами, нітрофурани, оксихіноліни і налідиксова кислота.

Більшість препаратів для лікування призначають внутрішньом’язово, перорально можна дати препарати з високою біодоступністю і дітям після 2 років для «долікування». Дози повинні бути достатніми для пригнічення інфекції, лікувати не слід довше 7-10 днів, можливий розвиток стійкості мкроорганізмів і побічні ефекти.

При гострому перебігу патологічного процесу антибактеріальна терапія призначається емпірично; після посіву сечі на стерильність і визначення чутливості до антибіотиків та уточнення діагнозу − згідно результатів дослідження. Перший контрольний посів сечі потрібно провести між 7-10-м днями лікування, якщо досягнута нормалізація клініко-лабораторних показників захворювання. За необхідності обстеження повторюють через 1 місяць. Якщо у посіві сечі визначається збудник, лікування слід продовжити протягом 7-14 діб до повної ерадикації бактерії.

За відсутності позитивної клініко-лабораторної динаміки протягом 48 годин антибактеріальний препарат слід замінити. Антибактеріальне лікування необхідно продовжити до повної клініко-лабораторної ремісії (у середньому близько 4 – 6 тижнів). При вираженій активності клінічної картини необхідною є комбінація уроантисептичних препаратів.

Дозування антибактеріальних засобів слід співвідносити з ступенем ХНН та функціональним станом нирок; при його порушенні використовувати препарати з переважно печінковим шляхом метаболізму (цефоперазон, цефобід, цефтриаксон). За наявності порушеного функціонального стану нирок можливим є застосування препаратів з нирковою секрецією; перша доза середньотерапевтична, наступна доза та інтервал між введеннями залежить від швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ більше 30 мл/хв – ½ дози через 12 годин, при ШКФ менше 30 мл/хв – ½ дози через 24 години).

Якщо в сечі виявляють синьогнійну паличку, доцільно призначити аміноглікозиди, антипсевдомонадні пеніциліни або цефалоспорини ІІІ покоління.

При важких формах інфекційних захворювань сечовидільної системи препаратами вибору, які призначають довенно у максимальній дозі з урахуванням функціонального стану нирок, є фторхінолони, цефалоспорини ІІІ покоління та карбапенеми (антибіотики стратегічного резерву при безуспішності попередньої терапії).


Читайте також:

  1. E) теорія раціонального вибору.
  2. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
  3. V. Топографія нирок
  4. А. Структурно-функціональна класифікація нирок залежно від ступеню злиття окремих нирочок у компактний орган.
  5. АВТОМОБІЛЬНИХ ШЛЯХІВ
  6. АКТУАЛЬНІ ПІДХОДИ В ДОСЛІДЖЕННІ ПРОЦЕСУ УПРАВЛІННЯ
  7. Алгоритм адресного вибору оптимального безрецептурного вітаміновмісного лікарського препарату, лікарської форми і шляху введення
  8. Алгоритм вибору групи ЛП для самолікування діареї
  9. Алгоритм вибору хворих для обов’язкового направлення до лікаря
  10. АЛЬТЕРНАТИВНІ ПІДХОДИ ДО ВИДІЛЕННЯ МЕТОДІВ УПРАВЛІННЯ
  11. Альтернативність ресурсів і проблема економічного вибору
  12. Аспекти вибору системи складування




Переглядів: 404

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Тіазидні діуретики (гіпотіазид, циклометіазид, оксодолін) | Сумісне застосування ЛП, які впливають на функцію

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.016 сек.