Побічні реакції цукрознижуючих бігуанідів – це диспепсичні розлади (нудота, метеоризм, іноді блювання, біль у животі, металевий присмак у роті). Основним є ризик лактат-ацидозу, який можуть провокувати барбітурати, саліцилати, антигістамінні препарати та цукрозамінник фруктоза. Рівень лактату в крові при лактат-ацидозі може сягати 7–25 ммоль/л (при нормі до 3 ммоль/л) і супроводжуватися гіперлактацидемічною комою.
Препарати гормонів щитоподібної залози можуть привести до передозування і клініки гіпертиреозу, викликати болі в серці.
Антитиреоїдний засіб мерказоліл може викликати алергічну висипку, кропивницю, васкуліти, поліатралгії, нудоту, блювання, підвищення температури тіла, холестаз, жовтяницю. Найнебезпечнішим ускладненням лікування мерказолілом може бути агранулоцитоз.
Для профілактики побічних ефектів до початку лікування і кожні 2 тижні перших 2 місяців лікування і щомісячно при прийомі підтримуючої дози мерказолілу необхідно проводити загальний аналіз крові. Підвищення температури тіла, поява болю в горлі під час лікування вимагають негайного звернення до лікаря та проведення загального аналізу крові. Незначна лейкопенія на початку лікування не є перешкодою до призначення мерказолілу, оскільки для тиреотоксикозу характерна незначна лейкопенія, а в міру досягнення еутиреозу прояви лейкопенії зникнуть.
Використання йодидів може спричинити алергію, ідіосинкразію до них у виді проявів йодизму, на шкірі може з’являтися вугреподібна виписка. Призначають антигістамінні засоби, також виведенню йоду сприяє натрію хлорид.