ОБМЕЖЕННЯ В СПОЛУЧУВАНОСТІ МОРФЕМ

Реалізуючись за типовою моделлю (за типовим правилом), процес творення похідного слова може зустріти певні перешкоди і не відбутись: гітара — гітарист, баян — баяніст, піаніно — піаніст, флейта — флейтист. А від сопілка, балалайка, скрипка! Такі перешкоди обмежують словотвірні можливості моделі. Існує кілька видів таких обмежень у сполучуваності морфем: 1) семантичні; 2) формальні; 3) стилістичні; 4) лексичні; 5) фонотактичні; 6) словотвірні. Проте в мові існують і засоби усунення цих обмежень. До них належать: 1) наявність синонімних морфем; 2) наявність аломорфів морфеми; 3) наявність морфонологічних явищ. Вибір їх залежно від характеру перешкод дозволяє завершити словотвірний процес і утворити похідне слово. Наприклад, оскільки основа сопілк- не з'єднується з твірним суфіксом особи -іст (-ист), то досить замінити морфему -ист синонімною морфемою -ар і утвориться слово сопілкар із значенням назви особи за музичним інструментом. Відбувся вибір іншої моделі, яка реалізувала творення слова передбачуваного значення.

1. Семантичні обмеження у сполучуваності морфем пояснюються значеннєвою несумісністю твірних морфем.

Найширші семантичні обмеження стосуються належності твірної основи до тієї чи іншої частини мови: 1) суфікс діючої особи -тель з'єднується з основами лише дієслів, з основами іменників та прикметників не сполучається (виховувати— вихователь)', 2) суфікси -уват-ий, -езн-ий, -енн-ий, -еньк-ий з'єднуються з основами лише якісних прикметників (білуватий, величезний, здоровенний, розумненький); 3) суфікс жіночої особи -их-а з'єднується лише з основами іменників — власних і загальних імен і прізвищ чоловіків (Петрушенко — Петрушенчиха, Павло — Павлиха, голова — головиха)', 4) суфікс -ш-а із значенням жіночої особи за посадою чоловіка з'єднується з основами лише іменників — назв осіб чоловічої статі: генеральша, офіцерша, султанша, бригадирша; 5) суфікс -уват-ий приєднується не до всіх якісно-прикметникових основ, а лише до тих, що означають колір, смак, міру, вагу, фізичні і моральні недоліки у негативному плані {білуватий, гіркуватий, важкуватий, тонкуватий, слабуватий, грубуватий, гордуватий). До основ якісних прикметників позитивного плану суфікс -уват-ий не приєднується, тут його місце заступає суфікс -еньк-ий (пор. довгувате пальто — негативна ознака, довгеньке пальто — позитивна ознака; білувата морквина — біленька хустка); 6) суфікс -еньк-ий не приєднується до прикметникових основ негативної якості, а з'єднується з основами якісних прикметників позитивного плану: низенький паркан, височенькі дерева, тепленька кімната, холодненький квас (пор.: ті самі якості негативного плану виражаються суфіксом -уват-ий: низькуватий будинок, високувата клуня, теплуватий квас, холоднувата кімната); 7) суфікс -езн-ий приєднується до прикметникових основ з більшим виявом ознаки (величезний, грубезний, довжелезний, товстезний); 8) флексія -и із значенням називного відмінка множини іменників жіночого і чоловічого роду може прилучатися до твірних основ конкретно-предметних іменників: нога — ноги, рука —руки, стіл — столи, робот —роботи. До основ абстрактних іменників вона не приєднується, оскільки абстрактна предметність не пов'язана з кількісним показником і не має семантики множинності: мета — родовий однини мети, а форми множини немає, її замінює конкретний іменник ціль, який здатний з'єднуватися з флексіями множини (пор. мн. цілі, цілей, цілям). Отже, семантичні обмеження у сполучуваності морфем знімаються заміною або твірної основи, або твірного форманта.

2. Формальні обмеження зумовлюються надлишковими елементами у твірному слові, структурною недостатністю твірного слова, скупченням приголосних у валентних позиціях, подібністю або тотожністю кінцевих і початкових звуків твірних морфем у валентних позиціях.

У процесі словозміни і словотворення формальна будова мотивуючих основ не завжди сприятлива до сполучуваності з формантами. З цієї точки зору фіналі та ініціалі мотивуючих поділяються на такі дві групи: 1) що не викликають формальних (структурних) перешкод до сполучуваності; 2) що викликають формальні перешкоди. У першому випадку сполучуваність твірних морфем відбувається природно без будь-яких морфонологічних явищ: дуб — дубовий, ходун — ходунок, золото — золотити. У другому випадку основи і форманти спричиняють різні формальні перешкоди, що з'являються за певних умов, які називаються морфонологічними позиціями.

Морфонологічна позиція формується особливостями структурної будови мотивуючих основ і формантів. Хоч поняття морфонологічної позиції ще не досить досліджене, а самі морфонологічні позиції ще не описані, проте можна назвати близько десяти позицій, в яких формальні обмеження у сполучуваності усуваються відповідними морфонологічними явищами: 1) фіналь ПП + формант ПП—усічення {Ярославль—ярославський), інтерфіксація {Ялта — ялтинський), суміщення {Луцьк — луцький); 2) формант Π + ініціаль ПП — інтерфікс {зіставити, зібрати); 3) фіналь ГП + формант ПП, ГП — нейтральна валентність {Харків — харківський, пісок — піскуватий); 4) односкладова основа ПГП + формант ПП — інтерфікс {трест — трестівський); 5) наголошена флексія + формант П, ПП — інтерфікс {бійці — бійцівський); 6) фіналь [г], [к], [х] + формант Π — чергування г : ж {нога — ніжка), к : ч {рука —ручка), χ : ш {вухо — вушко); 7) фіналь [г], [к], [х] + + формант Γ [ί\ -> чергування г: з {нога — нозі), к : ц {рука — руці), х : с {вухо — вусі); 8) фіналь ПП + формант П, ПП, ГП перед усічуваним компонентом -> усічення {Варварівка — варварівський, варварівці, варварівець); 9) іменна фіналь ПГ + формант ПГП {кіно — кіношник); 10) фіналь [г, к, х, з, ц, с, ж, ч, ш] + формант -ськ- -» накладання {варяги— варязький, Прилуки—прилуцький, Мачухи—мачуський, Вінниця — вінницький, Глодоси — глодоський, Вороніж: — воронізький, Галич — галицький, Черемош — черемоський) і т. ін.

На відміну від фонологічних позицій морфонологічні характеризуються різним ступенем регулярності зумовлюваних ними морфонологічних явищ і їх альтернацій. В одних позиціях морфонологічні явища виникають обов'язково (в основах на [г, к, х] перед формантом -к-а відбувається морфонологічне чергування з [ж, ч, ш] —ніжка, ручка, свашка), в інших — то виникають, то ні {Пологи — пологський, полозький, пологівський; Карабах — карабахський, карабаський, карабахівський).

Отже, всі формальні обмеження у сполучуваності твірних морфем знімаються усіченням структурно надлишкових твірних основ, нарощенням структурно недостатніх твірних основ, інтерфіксуванням твірних формантів, суміщенням твірних морфем, чергуванням кінцевих звуків.

3. Стилістичні обмеження у сполучуваності спричиняються стилістичною несумісністю твірних морфів. Як і слова, морфи бувають стилістично марковані (пор. рибалка і рибак, співець і співак, прополка і прополювання). У словотворенні діє тенденція до стильової однорідності сполучуваних морфем. Основи стилістично нейтральних слів поєднуються з морфами будь-якої стилістичної належності, наприклад: 1) основа нейтрального дієслова плакати поєднується із суфіксами різноманітних стилістичних відтінків: плакальниця (книжне, спеціальне), плакса (розмовне, докірливе), плаксуня (жартівливе), плаксуха (зневажливе), плаксійка (несхвальне), плаксивиця (народно-поетичне); 2) основа нейтрального дієслова плавати поєднується із загальновживаним суфіксом -анн-я (плавання) і розмовним -б-а (плавба).

Якщо суфікс має стилістично знижений відтінок, то він тяжіє до сполучуваності з розмовно-просторічними основами, наприклад суфікс -езн-ш: грубезний, здоровезний, товстелезний, отакезний, товстезний. Він може вступати у зв'язки з нейтральними основами: глибокий — глибочезний, широкий — широчезний, високий — височезний. Проте з основами прикметників книжного походження (культурний, активний, свідомий, унікальний), високого стилю (патетичний, вірний, мудрий) та позитивної емоційності (радісний, веселий, рідний, щасливий) він у словотвірні зв'язки не вступає.

Стилістично знижені суфікси -ун, -як, -юг-α не поєднуються з основами книжних слів, а тяжіють до основ просторічних чи вульгарних: брехун, сопляк, бандюга.

Стилістичні обмеження існують, але вони не такі регулярні і безвиняткові, як формально-структурні. Тому при певному стилістичному спрямуванні морфеми негативного відтінку можуть поєднуватися з морфемами позитивної емоційності: брехун — брехунець, хитрун — хитрунець, дурак — дурачок.

4. Лексичні обмеження зумовлюються можливістю невиправданої омонімії і зайнятістю відповідного семантичного місця для продукованого слова. З цих причин у мові не утворюються такі слова: 1) назви жителів множинної форми з суфіксом -ан-и від топонімів на -они (пор. м. Харків — харків'яни, але м. Богородчани — богородчанці; с. Трояни — троянці)', 2) назви жителів чоловічого роду із суфіксом -ець від топонімів на -ець (пор. м. Херсон — херсонець, але Бобринець — бобринчанин; с Сілець — сільчанин)', 3) жіночий корелят на -к-а до іменника плавець, оскільки є слово плавка з омонімічним значенням; 4) назви жителів жіночого роду на -к-а від топонімів на -к-а (пор. м. Макіївка — макіївці, макіївець, але макіївчанка; с Варварівка — варварівці, варварівець, а жіноча форма на -к-а не утворюється); 5) назви осіб жіночої статі з суфіксом -к-а як відповідники до чоловічої статі (пор. моряк — морячка, але до іменників матрос, електрик, друкар, пілот, штукатур немає відповідних назв осіб жіночої статі на -к-а, оскільки в мові від цих слів уже є лексеми на -к-а з іншим значенням: матроска (одяг), електричка (поїзд), друкарка (особа жіночої статі, що працює на друкарській машинці), пілотка (головний убір), штукатурка (будівельний матеріал). Лексичні обмеження у сполучуваності твірних морфем призводять або до вибору іншої твірної морфеми, або до відсутності слова взагалі.

5. Словотвірні обмеження у сполучуваності морфем виявляються в тому, що окремі слова або групи їх не бувають твірними для похідних певного значення: 1) суфікс -ок легко з'єднується з основами назв кольорів: білий, жовтий (білок, жовток), але не вступає у словотвірні зв'язки з основами прикметників синій, чорний, зелений, червоний, голубий, фіолетовий, оскільки не існує відповідних денотатів; 2) суфікс -ун- і суфікс -к-а легко сполучаються у назвах осіб (бігун — бігунка, літун —літунка), але похідне слово на -к-а від іменника плавун не утворюється, тому що він не має жіночого відповідника; 3) прислівниковий суфікс –ичі/ічі утворює похідні від числівників два, три (двічі, тричі), але не поєднується з основами числівників чотири, п'ять, шість і т. д., тому що їм не властиві такі словотвірні можливості; 4) від іменника рибалка не утворюється жіночий відповідник, оскільки він має формант -к-а; 5) від іменника співак утворюється жіночий корелят на -к-а (співачка), а від іменника співець не утворюється, оскільки він означає осіб і чоловічої, і жіночої статі.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ЗАКОНОМІРНОСТІ У СПОЛУЧУВАНОСТІ МОРФЕМ	\|	МОРФ І МОРФЕМА

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.