• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Методи оцінки рівня якості продукції

В основі оцінки рівня якості продукції лежить порівняння сукупності показників якості цієї продукції з відповідною сукупністю показників якості базового зразка. Базовим зразком називають зразок продукції, прийнятий для порівняння при оцінці її технічного рівня і якості, який відповідає передовим досягненням науки і техніки на установлений період.

Для продукції одного виду використовують такі методи оцінки рівня її якості:

1) диференційний – полягає у порівнянні множини одиничних показників якості з відповідною множиною значень базових показників якості. Для цього знаходять відносні показники якості

, (1.1)

, (1.2)

де Q_1і і Q_2і — відносні значення і-тих показників якості продукції;

— абсолютне значення і-го показника якості заданої продукції;

— відповідне абсолютне значення якості базової продукції; і = 1, 2, ...,п;

п — кількість показників якості продукції.

Із (1.1) або (1.2) добирають такий показник якості, для якого збільшення відносного показника якості відповідає підви­щенню технічного рівня якості виробів. Наприклад, відносні зна­чення показників для продуктивності й точності визначення від­носних значень показників рівня якості виконують за (1.1), а для показників витрат матеріалів, енергії, шкідливих викидів — за (1.2).

При використанні диференційного метода оцінки рівня якості продукції можуть виникнути такі випадки:

- всі відносні показники більші одиниці;

- всі відносні показники менші одиниці;

- всі відносні показники дорівнюють одиниці;

- частина відносних показників більша одиниці, а решта – дорівнює одиниці;

- частина відносних показників менша одиниці, а решта – дорівнює одиниці;

- частина відносних показників більша чи рівна одиниці, а решта – менше одиниці.

Для першого, третього і четвертого випадків однозначно можна зробити висновок – рівень якості оцінюваної продукції не нижче базового, а для другого і п’ятого випадків – нижче базового. Для останнього випадку застосовують не диференційний, а комплексний метод оцінки рівня якості продукції.

2) комплексний – поля­гає у порівнянні так званих комплексних показників рівня якості замість одиничних.

Спочатку на підставі множини одиничних показників знаходять комплексні показники рівня яко­сті заданої та базової продукції, а потім оцінюють її рівень якості.

Такими можуть бути, наприклад, продуктивність та точність оброблення поверхонь деталі, ресурс, довжина проходки за середній термін служби, термін повернення затрат, витрата пального на 100 км шляху та ін.

При оцінці складної продукції, що має широку номенклатуру показників якості, за допомогою диференціального методу практично неможливо зробити конкретний висновок, а використання тільки одного комплексного методу не дозволяє об’єктивно врахувати всі значимі властивості оцінюваної продукції.

3) змішаний – одночасно використовується і комплексний, і диференціальний методи. Суть і послідовність оцінки цим методом така:

а) одиничні показники якості об’єднують в ряд групи, для яких визначають груповий комплексний показник якості. Найбільш значні одиничні показники можна в групи не включати, а розглядати окремо. Об’єднання показників у групи повинно відбуватися в залежності від мети оцінки, наприклад, при атестації продукції за групами призначення, надійності, технологічності, стандартизації уніфікації та ін., тобто для даної мети оцінки показники групуються за характерними властивостями;

б) знайдені величини групових комплексних та окремо взятих найбільш важливих одиничних показників піддають порівнянню з відповідними значеннями базових показників, тобто застосовують принцип диференційного методу.

Читайте також:

1. B. Тип, структура, зміст уроку і методика його проведення.
2. Demo 11: Access Methods (методи доступу)
3. I. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
4. II. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
5. II. УЧЕБНЫЕ И МЕТОДИЧЕСКИЕ ПОСОБИЯ, ПРАКТИКУМЫ
6. Internet. - це мережа з комутацією пакетів, і її можна порівняти з організацією роботи звичайної пошти.
7. IV. КЕРІВНИЦТВО, КОНТРОЛЬ І НАДАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПРАКТИКАНТАМ.
8. IV. Электронное учебно-методическое обеспечение дисциплины.
9. V Процес інтеріоризації забезпечують механізми ідентифікації, відчуження та порівняння.
10. V Розвиток кожного нижчого рівня не припиняється з розвитком вищого.
11. V. ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ТА МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ЇХ ВИКОНАННЯ
12. V. Обов'язки методиста кафедри педагогіки

Переглядів: 1963