Відхилення взаємного розміщення поверхонь

Як і відхилення форми, згідно з вимогами стандартів визначають відхилення взаємного розміщення поверхонь. Кількісне визначення відхилень взаємного розміщення поверхонь визначають як відстані, розміри чи кути між дотичними до істинних площин, поверхонь, ліній тощо. Наприклад, відхилення від паралельностіплоских поверхонь визначають як різницю найбільшої та найменшої відстаней між дотичними та істинними плоскими поверхнями у межах нормованої ділянки.

Відхилення від перпендикулярностіплоских поверхонь визначають як найбільшу відстань між дотичною до однієї з істинних поверхонь площиною та ідеальною площиною, що перпендикулярна до дотичної поверхні другої істинної площини. Відхилення від перпендикулярності зображене на рис. 3.21, а.

Відхилення від співвісностівідносно спільної осі — це найбільша відстань між віссю істинної поверхні та спільною віссю двох чи більше поверхонь обертання на довжині нормованої ділянки (рис. 3.21, б), авідхилення від симетричностівідносно базової площини — найбільша відстань між істинною площиною симетрії заданої поверхні (чи поверхонь) і базовою площиною симетрії у межах нормованої ділянки (рис. 3.21, в).

Позиційнимназивають найбільше відхилення істинного розміщення (його центра, осі чи площини симетрії) від номінального розміщення у межах нормованої ділянки (рис. 3.21, г).

Рис. 3.21. Відхилення взаємного розміщення поверхонь

Сумарні відхилення форми і розміщення поверхонь.

Радіальне биттяповерхні обертання відносно базової осі є сумою відхилень від округлості профілю та відхилень його центра відносно базової осі. Воно дорівнює різниці найбільшої та найменшої відстаней від точок істинного профілю поверхні обертання до базової осі у перетині, перпендикулярному до неї. Якщо визначають радіальне биття поверхні (рис. 3.22, а) не тільки у площині перетину, а й на ділянці L її довжини, то знаходять так зване повне радіальне биття, що є сумою відхилень від циліндричності заданої поверхні та відхилень від її співвісності відносно базової осі.

Торцеве биття (повне) — це різниця найбільшої та найменшої відстаней точок усієї торцевої поверхні від площини, перпендикулярної до базової осі та найближчої до істинної торцевої поверхні. Торцеве биття є сумою відхилень від площинності істинної торцевої поверхні та відхилень від її перпендикулярності відносно базової осі. Іноді його визначають у перетині істинної торцевої поверхні з ідеальним циліндром діаметра d (рис. 3.22, б).

Рис. 3.22. Сумарні відхилення форми і розміщення поверхонь

Залежний та незалежний допуски розміщення (форми). Допуски розміщення чи форми, які визначають для валів чи отворів, можуть бути залежними та незалежними. Залежнимназивають змінний допуск розміщення чи форми, найменше значення якого зазначене у кресленні чи у ТУ, його можна перевищувати на величину, що відповідає відхиленню істинного розміру поверхні виробу від найбільшого розміру вала чи найменшого розміру отвору. Залежні допуски призначають переважно для забезпечення можливості складання виробів, що з'єднуються одночасно кількома поверхнями відповідно до заданих припасувань (шпонкові, шліцьові, різьбові з'єднання). Залежні допуски здебільшого контролюють за допомогою комплексних прохідних калібрів, що мають форму з'єднуваних виробів (шліцьових валів зі шпонкою чи шліцьових отворів). Це дає змогу забезпечувати повну взаємозамінність виробів.

Незалежнимназивають допуск розміщення чи форми поверхонь сталої величини для усіх виробів, виготовлених за заданим кресленням, він не залежить від істинних розмірів заданих поверхонь. Наприклад, для забезпечення співвісності поверхонь отворів для підшипників кочення чи міжосьової відстані поверхонь заданих отворів у корпусах редукторів переважно контролюють тільки взаємне розміщення осей заданих поверхонь.

Числові значення допусків форми та розміщення поверхонь стандартизовані. Визначено 16 ступенів точності з коефіцієнтом їх числового ряду 1,6. Встановлено також три рівні А, В і С співвідношень між допуском розміру поверхні та допусками форми чи розміщення, які становлять відповідно 60, 40 і 25% від допусків розмірів, а для циліндричних поверхонь — відповідно ЗО, 20 і 12%, оскільки допуск форми для них визначають за відхиленнями радіуса, а не діаметра поверхонь.

У разі відсутності на кресленні допусків форми чи розміщення вони не мають перевищувати допусків розмірів поверхонь.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Відхилення форми поверхонь виробів	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.