• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ВЗАЄМОВІДНОСИН У ПІДРОЗДІЛАХ

20.1. Профілактика наркоманії у підрозділі

Наркоманія – зло, що завдає людині і суспільству тяжкої, найчастіше непоправної шкоди. Вживання наркотиків шкідливо позначається на діяльності всіх органів і систем людини, насамперед таких життєво важливих, як серцево-судинна та статева системи, печінка, нирки, легені, шлунок. У підсумку людина, як правило, стає інвалідом, значно скорочується термін її життя (на 10–15 років). З’являються стійкі психічні розлади, відлюдність, похмурість, дратівливість, нездатність переживати і співчувати, людину переслідує безпричинний страх. Моральні й етичні норми для такої людини не існують.

Наркоман деградує як особистість. Стрімко знижується рівень його інтелекту, слабшає пам’ять. Він втрачає сенс життя, його залишають друзі і близькі.

Наркоманія шкідливо позначається на майбутніх поколіннях. Діти народжуються слабоумними, страждають серйозними психічними хворобами.

У стані сп’яніння наркоман є небезпечним для себе і оточуючих. Для того, щоб отримати наркотики, він готовий до будь-якого злочину. Нерідкі випадки, коли під впливом наркотичних речовин скоюють самогубства або від надмірної дози настає смерть.

Дуже швидко виникає наркотична залежність. Організм вже не може нормально функціонувати і при несвоєчасному прийомі наркотиків людина помирає.

Останнім часом вживання наркотиків в Україні зростає в першу чергу серед молоді. Сьогодні випадки наркоманії є і у внутрішніх військах, що завдає серйозної шкоди боєздатності та військовій дисципліні.

Військовослужбовці, які вживають наркотичні речовини, не можуть пильно нести службу, їх увага і пам’ять ослаблені, вони не в змозі зосередитися, швидко втомлюються і з великими труднощами долають навіть незначні фізичні і психічні навантаження. У них порушена координація рухів, вони не здатні виконувати дії, що вимагають високої точності (наприклад прицілювання).

Мислення у військовослужбовців, що вживають наркотики, значно погіршується, вони несвоєчасно реагують на зміну обставин та команди. Отже, в екстремальних ситуаціях ставлять під загрозу життя своє і товаришів. У наркоманів ослаблена воля, вони не здатні примусити себе діяти у складних умовах. Яскраво виражені негативні риси характеру, зневага до норм моралі призводять до конфліктів у військовому колективі. Наркоман своїм прикладом негативно впливає на товаришів, провокує їх до вживання наркотиків. У підрозділі, де є наркомани, варто чекати правопорушень і злочинів.

З урахуванням зазначеного вище, жоден командир не може зневажати питаннями боротьби з наркоманією. Будь-яке зло легше попередити, ніж потім з ним боротися. Ось чому профілактична робота є важливим напрямком боротьби з проявами наркоманії. Її необхідно вести систематично з усім особовим складом.

Основу профілактики наркоманії у підрозділі складає роз’яснювальна робота. Головним має бути показ шкоди, що завдають організму та психіці людини наркотики, пагубних соціальних наслідків цієї пристрасті. Наголос варто робити на наукові дані та лікарській досвід. Заходи необхідно проводити доступною мовою, з використанням переконливих прикладів з реального життя. Розповідь доцільно доповнювати уривками з творів художньої літератури, статей періодичної преси та кінофільмів. Варто завжди пам’ятати, що зміст заходів має бути ретельно продуманим і виваженим. Неправильно побудовані бесіда або лекція можуть дати негативний результат – викликати нездорову зацікавленість, підштовхнути окремих військовослужбовців до набуття власного досвіду “знайомства” з наркотиками. Заходи не повинні містити інформацію про способи виготовлення та вживання наркотиків і пов’язані з ним приємні відчуття. Необхідно звертати увагу лише на ті наркотичні речовини, що є у даному регіоні, не оголошувати їх докладний перелік, щоб не давати присутнім небажану додаткову інформацію.

Робота з профілактики наркоманії вимагає знань і ретельної підготовки кожного заходу. Для читання лекцій і проведення бесід доцільно запрошувати кваліфікованих фахівців. Ефективним способом впливу на свідомість військовослужбовців є доведення до них правової та адміністративної відповідальності за виготовлення, зберігання і збут наркотиків. На ці заходи доцільно запрошувати юристів, працівників правоохоронних органів.

Не треба лишати поза увагою цікаві статті, телепередачі, кінофільми з проблем наркоманії. Доцільно організовувати їхнє читання, перегляд та обговорення. Для останнього використовують час, коли військовослужбовці ще знаходяться під емоційним враженням від прочитаного і побаченого. У цьому разі легше розвінчати шкідливі погляди, не дати їм перетворитися на переконання, сформувати у військовослужбовців стійку негативну позицію щодо вживання наркотиків. Тим більше, що обговорення все рівно відбудеться і де гарантія, що в кулуарних розмовах не буде дана помилкова оцінка побаченого?

Не варто залишати підлеглих під час перегляду. Вчасна репліка, короткий коментар спрямовують думку в потрібному напрямку, допомагають переконатися у правильності пропонуємих оцінок і висновків. Особливо це стосується полемічних передач, сюжет яких побудований на протилежних думках та судженнях.

Для проведення роз’яснювальної роботи рекомендується мати в підрозділі підбірку літератури, газетних і журнальних статей з проблем наркоманії. Цю бібліотечку необхідно регулярно поповнювати новими матеріалами.

Потрібно чітко розуміти, що метою роз’яснювальної роботи є не тільки надання знань про шкідливі наслідки наркоманії, а й формування у підрозділі здорової громадської думки.

Разом з тим профілактика наркоманії не обмежується лише агітацією за здоровий спосіб життя. Роз’яснювальна робота повинна ґрунтуватися на міцному фундаменті чіткої повсякденної організації життєдіяльності підрозділу у суворій відповідності до вимог статуту. Практика показує, що в підрозділах де виконують розпорядок дня та підтримують дисципліну, немає випадків вживання наркотиків. Розпорядок дня дозволяє не тільки оптимально організовувати життя і службову діяльність, а й здійснювати ефективний контроль за особовим складом, вчасно виявляти і припиняти випадки вживання наркотиків.

Під повсякденним порядком розуміють також суворий облік і постійний контроль за збереженням, видачею і використанням медикаментів, пального, мастильних речовин, розчинників та інших токсичних речовин.

Важливою є й організація матеріально-побутового забезпечення особового складу. За даними соціологічного опитування найчастіше наркотики вживають для того, щоб зняти напруження від служби, відчути себе комфортно.

Особливу увагу потрібно звернути на організацію дозвілля підлеглих. Його необхідно заповнювати цікавими культурно-виховними, просвітницькими і спортивними заходами.

Наука стверджує, що у деяких людей існує потреба періодично змінювати свій психічний стан. Це прагнення вони реалізують за допомогою психологічних вправ (медитація), занурення в роботу, азартних ігор, колекціонування, спорту, а також наркотиків і алкоголю. Часто буває, що форму реалізації потреби підказує ситуація. Добре, якщо таким людям допомагають реалізувати це прагнення на спортивних заняттях, змаганнях, концертах художньої самодіяльності та ін. Головне, щоб у цій справі не було нав’язливості, щоб самі заходи і їхню тематику підбирали з урахуванням інтересів військовослужбовців.

Найважливішою умовою профілактики наркоманії є здорова моральна атмосфера. Соціологічні дослідження показують, що у 47 % випадків обстановка в колективі впливає на вживання наркотичних речовин. Створення в підрозділі атмосфери дружби і товариської взаємодопомоги – гарантія запобігання наркоманії.

Командирам та їх заступникам з виховної роботи не слід обмежуватися тільки масовими заходами. Найбільш ефективні результати дає індивідуально-виховна робота. Для цього необхідно визначити групу військовослужбовців, потенційно схильних до вживання наркотичних речовин, так звану “групу ризику”.

Виявлення таких осіб починають з моменту прибуття поповнення у підрозділ. Спочатку потрібно звернути увагу на зовнішній вигляд кожного прибулого, ретельно вивчити всі документи, що дозволяють скласти перше враження про особистість та морально-ділові якості військовослужбовця, його родину, найближче оточення, умови виховання, інтереси, стан здоров’я, а іноді і отримати прямі свідчення про вживання наркотиків. Такими документами є характеристики з місця роботи, навчання, колишнього місця служби, медична книжка, автобіографія.

Винятково важливим заходом є медичний огляд, на якому командир чи його заступник з виховної роботи зобов’язані бути присутніми особисто. Перед оглядом вони звертають увагу лікаря на осіб, які потребують більш поглибленого обстеження на предмет вживання наркотиків. Наявність татуювань дозволяє припустити вірогідність контактів з кримінальним середовищем. Гнійничкова висипка, розчоси шкіри, сліди від уколів, дефіцит ваги можуть свідчити про те, що військовослужбовець вживає наркотики.

Дані медичного огляду і результати вивчення документів використовують для проведення ознайомчої бесіди. Їй можуть передувати спостереження за поведінкою військовослужбовця, аналіз відгуків товаришів по службі. Однак все це вимагає часу. Варто пам’ятати, що найбільшої відвертості від військовослужбовця можна очікувати у період його адаптації до служби і нового колективу. До бесіди необхідно готуватися, а не проводити її наспіх, заздалегідь визначити її мету. Питання повинні бути продумані і ретельно сформульовані. Не можна починати бесіду з питання: “Ти вживав наркотики?” Майже напевно Ви отримаєте відповідь: “Ні”. Спочатку потрібно привабити до себе співрозмовника. Тон розмови має бути довірчий, спонукаючий до відвертості. Добре, якщо в цей час ніщо не відволікає співрозмовника. Службовий кабінет не завжди краще місце для бесіди. Бажано, щоб при розмові не було інших осіб.

Початок бесіди не повинен ставити військовослужбовця перед вибором: казати правду або промовчати. Питання мають бути зі сфери йому близької і приємної, пов’язані з рідним містом, селом, близькими, захопленнями та інтересами. Відповіді дозволяють отримати важливу для командирів та офіцерів виховної роботи інформацію, про що співрозмовник навіть не здогадуватиметься. Із самого початку розмови домагайтеся розкутості воїна, викличте його на відвертість. Якщо це вдасться, то відповіді на питання стануть більш розгорнутими, а речення емоційними.

Про те, що зник холодок недовіри, може свідчити невимушена, вільна поза співрозмовника, жвава міміка, посилена жестикуляція. Ступінь відвертості буде вищою, якщо офіцер також поділиться якимись подробицями зі свого життя, що допоможе зблизитися з військовослужбовцем. Дуже важливо не перебивати співрозмовника, навіть якщо бесіда відхиляється від теми, а відомості здаються нецікавими або повторюються. Направити бесіду в потрібне русло можна лише тоді, коли в розмові виникне пауза. Варто завжди пам’ятати, що незначний на перший погляд факт може виявитися дуже важливим.

До головної теми найкраще підходити обережно і починати з непрямих питань. Наприклад, з’ясувати ставлення співрозмовника до фільму з проблем наркоманії, до вживання наркотиків його кумирами (наприклад рок-зірками) та ін. Не слід робити спроб тиску, якщо військовослужбовець ухиляється від обговорення теми, швидше за все такий тиск нічого не дасть. До того ж, сам факт цього вже є важливою інформацією для командира. Не варто ставити перед собою надзадачу – протягом першої бесіді викрити людину у вживанні наркотиків, а тим більше, переконати її відмовитися від цього. Головне завдання – скласти якомога повне враження про особистість військовослужбовця, зібрати якнайбільше фактів для подальшого аналізу.

Важливим моментом є завершення бесіди. Навіть якщо мета бесіди не досягнута, командир обов’язково повинен дати зрозуміти військовослужбовцю, що той завжди зможе звернутися до нього за порадою і допомогою.

Після бесіди потрібно проаналізувати розмову. Відібрати важливі відомості, визначити нез’ясовані питання, зробити висновки, спланувати свою подальшу роботу з цим військовослужбовцем.

Підтвердити або спростувати висновки, зроблені за результатами вивчення документів, проведеної бесіди, медичного огляду допоможе систематичне педагогічне спостереження за військовослужбовцем та узагальнення характеристик, які дали йому товариші по службі, молодші командири.

Уточнити зібрані дані або отримати додаткові відомості можна за допомогою листування з рідними військовослужбовця, контактування з посадовими особами за місцем його роботи, навчання і проживання. Міліція, медичні заклади, військкомати обов’язково надають відомості про осіб, помічених у вживанні наркотичних речовин.

Роботу з виявлення групи ризику не обмежують лише періодом прибуття поповнення в підрозділ. Її проводять постійно. Бесіди, педагогічне спостереження, профілактичний медичний огляд, вивчення громадської думки, інформація, що поступає від співслужбовців, листування за місцем навчання, роботи і проживання дозволяють командиру вчасно запобігти випадкам наркоманії.

Виявлення групи ризику не повинно перетворюватися на самоціль. Це лише перший етап з організації виховного впливу на осіб, схильних до вживання наркотиків. Потрібно стежити за тим, щоб службові навантаження на цих військовослужбовців були розумними, вчасно заохочувати їхню старанність, відзначати успіхи у службі, створювати навколо них обстановку зацікавленої участі, емоційної підтримки. Воїнів, що віднесені до групи ризику, доцільно залучати до суспільно-корисної діяльності, допомагати їм знайти справу до душі.

Особливий контроль має бути за матеріально-побутовим забезпеченням, обов’язковим відвідуванням вказаними особами заходів антинаркотичної тематики. Ця робота є важливим складником зміцнення військової дисципліни. Головне, щоб у заходах не було формалізму, нав’язливості, некомпетентності, які дають найчастіше протилежний ефект і здатні підштовхнути військовослужбовців до вживання наркотиків.

Після отримання інформації про те, що в підрозділі мають місце випадки наркоманії, командир та його заступник з виховної роботи перш за все зобов’язані виявити осіб, що вживають наркотики. Цьому сприяють шикування особового складу, передбачені розпорядком дня та позапланові, раптові медичні і тілесні огляди, вечірні перевірки, контроль особового складу вночі, а також вибіркові перевірки на місцях роботи і несення служби, в коморах та інших підсобних приміщеннях, у лазні під час помивки особового складу. Особливо цінною і своєчасною буває інформація, яка надходить від низового активу.

Осіб, що приймали наркотики, потрібно негайно ізолювати і доставити до лікаря для уточнення діагнозу. Разом з медичними працівниками встановлюють, які наркотики, як довго і як часто, з ким (на початковій стадії наркотики вживають, як правило, у групі), де, коли вживали, звідки вони надходили, яким способом і хто доставляв їх у підрозділ, де їх приховували. Залежно від того, що вдалося з’ясувати, організовують подальшу роботу.

У будь-якому випадку потрібно:

– організувати медичний огляд всіх осіб, яких підозрюють у вживанні наркотиків;

– оглянути місця можливого їх приховування;

– перекрити канали доставки наркотиків;

– посилити контроль за особовим складом та виховну роботу;

– осіб, які систематично вживають наркотичні речовини, негайно відправити на стаціонарне лікування.

Основними шляхами надходження наркотичних засобів у військові колективи є:

– пересилання поштою;

– доставка родичами та знайомими;

– збут цивільними особами;

– розкрадання з аптек, медичних складів, лікувальних установ (у тому числі за посередництвом медичного персоналу);

– виготовлення військовослужбовцями.

Як показує практика, найчастіше наркотики надходять у підрозділ через місцевих жителів. З метою протидії цьому, військовослужбовців, що прибувають з відрядження, відпустки, звільнення, ретельно контролюють, не припускають проникнення у підрозділ цивільних осіб. Потрібен також постійний контроль за військовослужбовцями, які знаходяться на окремих об’єктах (лазні, акумуляторні та ін.). Вони можуть бути посередниками між споживачами наркотиків і тими, хто їх доставляє. Крім того організують перевірки осіб, які виконують обов’язки у відриві від підрозділу. Налагоджують тісну взаємодію з міліцією, місцевими жителями, які можуть дати цінну інформацію про місця зустрічей і форми контактів військовослужбовців з постачальниками наркотиків. Це допоможе вчасно вжити ефективних заходів протидії.

Доцільно установити контакт із місцевим відділенням зв’язку і разом з його начальником визначити порядок інформування про надходження військовослужбовцям великих грошових переказів та про їх видачу, тому що вони можуть бути витрачені на наркотики.

Їх можуть міняти на обмундирування, спорядження та інше військове майно, продукти харчування, викрадені з їдальні або складів, пально-мастильні матеріали і навіть на зброю та боєприпаси. Тому доцільними є перевірки наявності, обліку, збереження і видачі матеріальних засобів та додаткові заходи, спрямовані на запобігання їх розкраданню.

Потрібно здійснювати контроль за видачею посилок, пам’ятати про те, що наркотичні речовини можуть бути заховані у продуктах харчування, дрібних предметах, в одязі та ін. Пересилання наркотиків може здійснюватися у конвертах з листами у вигляді тонкої пластини, що вкладена між аркушами кореспонденції.

У разі прибуття родичів і близьких військовослужбовців командир зобов’язаний у категоричній формі попередити їх про неприпустимість передачі наркотиків. Якщо є підозра у тому, що прибулі самі є наркомани, то зустріч повинна проходити тільки в присутності командира.

Щоб уникнути розкрадання речовин, до складу яких входять наркотичні засоби, організовують суворий облік та систематичний контроль за збереженням і правильністю видачі медикаментів. Потрібно також виключити розкрадання наркотиків особами, що мають до них доступ. Крім випадків крадіжок, ліки можуть виписувати вигаданим хворим, особам, яким вони непотрібні. Можливі підміна наркотиків на інші ліки та підроблення документів на знищення ліків, які містять наркотичні речовини, нібито за простроченими термінами зберігання. Прийом ліків хворими повинен відбуватися в присутності медичного працівника, щоб унеможливити передавання їх іншим особам або використання як сировини для виготовлення наркотиків.

Випадки кустарного виготовлення наркотичних засобів, як правило, зустрічаються в місцях вирощування маку і коноплі. До цього можуть залучати молодих військовослужбовців або, що буває частіше, слабохарактерних військовослужбовців старшого призову чи сержантів. Командир повинен знати місця де ростуть коноплі або мак (інформацію можна одержати у працівників міліції і місцевих жителів) і встановити контроль за їх відвідуванням військовослужбовцями, організувати раптові перевірочні рейди.

Важливими напрямками роботи щодо протидії проникнення наркотичних речовин є суворе виконання розпорядку дня та підбір військовослужбовців у добовий наряд, у який призначають осіб, які здатні забезпечити контроль за особовим складом (особливо вночі).

У будь-якому випадку командир повинен використовувати три основні напрямки: медико-санітарний, виховний і організаційний.

У разі, якщо осіб, помічених у вживанні наркотиків, після медичного обстеження не направляють на стаціонарне лікування, за ними встановлюють медичне спостереження з обов’язковим оглядом лікаря та консультацією психіатра-нарколога не менше одного разу на місяць.

Важливою метою організаційних заходів є усунення причин та умов, що сприяють вживанню наркотиків, і попередження негативного впливу з боку військовослужбовців, помічених у вживанні наркотичних речовин, на інших членів військового колективу. Якщо таких військовослужбовців декілька, то доцільно розглянути питання про переведення деяких з них в інший підрозділ. За тими, хто вживав наркотичні речовини, повинен бути встановлений цілодобовий контроль з боку всіх посадових осіб. Командиру необхідно передбачити всі заходи, спрямовані на запобігання втечі наркоманів, виключення можливості скоєння ними правопорушень, нанесення собі ушкоджень, травм і спроб самогубства.

Отже, систематична і планова робота командирів та їх заступників з виховної роботи, лікарів, юристів, активу підрозділу повинна стати ефективним засобом протидії наркоманії – одній з найбільших проблем сучасності.

Читайте також:

1. Антагоністичні взаємовідносини.
2. Банк даних про випадки порушень статутних правил взаємовідносин у військовому підрозділі
3. Взаємовідносини
4. Взаємовідносини держави і друкованих ЗМІ в Україні
5. Взаємовідносини зі ЗМІ
6. Взаємовідносини керівника з підлеглими.
7. Взаємовідносини між ланками бюджетної системи
8. ВЗАЄМОВІДНОСИНИ МІЖ НАЧАЛЬНИКАМИ ТА ПІДЛЕГЛИМИ
9. Взаємовідносини муніципальних органів з державною владою.
10. Взаємовідносини Нацбанку з комерційними банками (послуги) та органами державної влади.
11. Взаємовідносини органів публічної влади із судовими органами

Переглядів: 694