Сучасний стан та напрямки удосконалення адміністративно-територіального устрою України.

Окрему регіональну структуру України складає її адміністративно-територіальний поділ. В Україні є 24 області, Автономна республіка Крим, міста державного підпорядкування Київ та Севастополь. Варто зауважити, що історично обриси території областей склалися відповідно до конкретного розміщення населення, його щільності, формування локальних систем розселення. Всі області крім 5 мають вихід за кордон, області на Дніпрі не розмежовують Україну, багато меж проходить по природних об’єктах (ріках, гірських хребтах).

Відповідно до адмнітсративно0-територіального поділу сформувалася і система місцевого самоврядування в Україні, яку утворюють:

- територіальні громади;

- сільська, селищна, міська рада;

- сільський, селищний міський голова;

- виконавчі органи сільської. селищної, міської ради;

- районні та обласні ради;

- органи самоорганізації населення.

- Система територіальної влади кожної країни має три рівні: загальнодержавний (національний), проміжний (область, район), низовий (селище, село, місто).

Територіальною основою реалізації регіональної політики, державного управління та місцевого самоврядування в Україні має бути відповідна система адміністративно-територіального устрою. Проведений за участю провідних вчених та фахівців центральних органів виконавчої влади аналіз свідчить, що основними проблемами у цій сфері можуть бути визначені такі[3]:

- законодавча неврегульованість правового статусу адміністративно-командних одиниць, порядку вирішення питань у сфері адміністративно-територіального устрою (до цього часу питання вирішуються на основі Положення про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР, затвердженого Президією Верховної Ради Української РСР 12 березня 1981 року);

- невідповідність Конституції України та внутрішня неузгодженість існуючої багаторівневої системи адміністративно-територіального устрою, збереження всупереч Основному Закону України таких категорій адміністративно-територіальних одиниць як селище міського типу, сільрада, а також селищна, міська рада, хоча вони не належать до територіально-адміністративних одиниць, а за Конституцією України є органами місцевого самоврядування;

- розташування у багатьох випадках на території міст інших міст, а також сіл, селищ, які мають статус окремих адміністративно-територіальних одиниць, що створює умови для конфліктів повноважень, порушення інтересів громадян, законності у діяльності органів місцевого самоврядування;

- недосконалість класифікації міст, відсутність чітких критеріїв для установлення районів, а також віднесення населених пунктів до категорії сіл, селищ, міст, порядку утворення районів у містах;

- відсутність у багатьох випадках на планово-картографічних матеріалах установлених відповідними уповноваженими органами меж адміністративно-територіальних одиниць, зокрема, обласних та районних центрів, невинесення їх в натуру, встановлення значної частини меж таких одиниць без урахування місцевих природних, історичних та інших факторів, перспектив розвитку регіонів і населених пунктів;

- надмірна подрібненість адміністративно-територіальних одиниць на рівні села, селища.

Зазначені та інші проблеми в цій сфері негативно впливають на вирішення питань соціально-економічного розвитку, державного управління, виконання органами виконавчої влади та місцевого самоврядування покладених на них повноважень, наповнення відповідних місцевих бюджетів, реалізацію прав власності, вирішення земельних питань, задоволення на належному рівні потреб людей, проведення виборів тощо. Для вирішення цих проблем за дорученням Президента було розроблено Концепцію вдосконалення адміністративно-територіального устрою України та законопроект „Про адміністративно-територіальний устрій України”, які на сьогодні узгоджуються та обговорюються, після чого можуть бути внесені на прийняття.

Останнім часом на державному рівні все частіше звертають увагу на проблеми адміністративно-територіального устрою. Наприклад, пропонується містами обласного підпорядкування визнати ті, населення яких становить понад 50 тис. чол. , адміністративним районом – з населенням понад 20 тис. чол. , сільською радою – понад 5000 населення.

Основні положення вдосконалення територіально-адміністративного устрою України:

1. територіально-адміністративний устрій повинен бути не багатоступеневим. Оптимальним варіантом може бути двоступенева. При цьому відбудеться розукрупнення областей (утвориться з кожної 2-6 округів, які можливо і не будуть вкладатися у межі сучасних областей).

2. територіально-адміністративний устрій повинен стимулювати роботу усіх структурних ланок управління, виробничої і соціальної сфери.

3. Створювати великі адміністративно-територіальні одиниці не вигідно. Але правильно виділені економічні райони можуть лягти в основу регіональної політики.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Сучасні засади регіональної політики в Україні	\|	Актуальні проблеми регіональної політики та їх розв’язання.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.