• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Словник основних психологічних понять

Абстрагування – мисленнєва операція, яка виокремлює певні ознаки, елементи й відокремлює їх від інших і від самих об´єктів.

Авторитетність – здатність людини користуватися визнанням і повагою серед людей.

Агресивність(ворожість) – поведінка людини по відношенню до інших людей, що відрізняється прагненням заподіяти їм шкоду.

Альтруїзм – риса характеру, що спонукає людину безкорисливо приходити на допомогу іншим людям.

Аналіз – мисленнєва операція, суть якої – у поділі цілого на частини, у вирізненні окремих його ознак.

Аналізатор – центральна складова сенсорної діяльності (відчуття); складна система, яка включає в себе елементи рецептора (сприймаючого органа); нервові волокна, що передають сигнали в головний мозок, де здійснюється первинний аналіз інформації; нервові волокна, які повертають результати цієї оцінки у сприймаючий орган.

Аналогія – уподібнення, створення уявного образу на реальній основі.

Апатія- стан емоційної байдужності і бездіяльності.

Аперцепція – залежність змісту і спрямованості сприймання від досвіду людини, її інтересів, ставлення до життя, установок, поінформованості, широти світогляду.

Архетипи – центральне поняття аналітичної психології К.Г. Юнга – структурні елементи людської психіки, першообрази, універсальні міфологічні мотиви та сюжети, які заховані в глибинних рівнях «колективного несвідомого», спільного для всього людства, і виявляються у снах, міфотворчості, релігії.

Асоціація – поєднання, зв'язок психічних явищ одне з одним.

Аутотренінг – комплекс спеціальних вправ, заснованих на самонавіюванні, і використовуваних людиною для керування власними психічним станом і поведінкою.

Афект – бурхливий та швидкоплинний стан, що повністю оволодіває людиною й характеризується значними змінами у свідомості, порушенням вольового контролю за поведінкою.

Бар'єр психологічний – внутрішня перешкода психологічної природи (небажання, страх, невпевненість і т.п.), що заважає людині успішно виконувати деякі дії.

Безсвідоме – низка психічних процесів, актів і станів, зумовлених явищами дійсності, у перебігу яких людина не дає собі звіту.

Відчуття – відображення окремих властивостей предметів та явищ при їх безпосередньому впливі на органи чуття.

Вміння– здатність виконувати певні дії з гарною якістю й успішно справлятися з діяльністю, що включає ці дії.

Воля – внутрішня активність особистості, пов´язана з вибором мотивів, цілепокладанням, прагненням досягти мети, зусиллям до подолання перешкод, мобілізацією внутрішніх сил, здатністю регулювати власні бажання, спроможністю приймати рішення і підпорядковувати поведінкові реакції поставленій меті.

Вчинок – свідомо зроблена людиною і керована волею дія, що виходить із певних переконань.

Гіперболізація – прийом створення образів уяви, суть якого – у збільшенні чи зменшенні предмета або окремих його частин.

Група – сукупність людей, виділена на основі якоїсь одної або декількох, загальних для них ознак.

Деперсоналізація – стан, пов´язаний зі зміною свідомості, для якого характерні неприємні суб´єктивні відчуття втрати свого «Я» і болісне переживання відсутності емоційної залученості щодо близьких, роботи.

Депресія – стан душевного розладу, пригніченості, що характеризується спадом сил і зниженням активності.

Діяльність – специфічний вид людської активності, спрямований на творче перетворення, удосконалювання навколишнього світу і самої себе.

Евристика – наука про творчість; науковий напрям, що вивчає закономірності пізнавальної, творчої, пошукової діяльності для розв´язання складних інтелектуальних завдань.

Егоцентризм - зосередженість свідомості й уваги людини винятково на самій собі, що супроводжується ігноруванням того, що відбувається навколо.

Ейфорія – підвищений, радісний настрій, почуття достатку, благополуччя, який не відповідає об´єктивним обставинам. Підвищений настрій з безтурботним достатком, пасивною радістю, безтурботним блаженством у поєднані з уповільненням мислення (аж до персеверації).

Екстраверсія – спрямованість свідомості й уваги людини в основному на те, що відбувається навколо неї. (Протилежна інтроверсії.)

Емоції – елементарні переживання, що виникають у людини під впливом загального стану організму і процесу задоволення актуальних потреб.

Емоційність – характеристика особистості, що виявляється в частоті виникнення різноманітних емоцій і почуттів.

Емпатія – здатність людини до співпереживання і співчуття іншим людям, до розуміння їхніх внутрішніх станів.

Заміщення (сублімація) – один із захисних механізмів, що являють собою підсвідому заміну однієї, заборонної або практично недосяжної, цілі на іншу, дозволену і більш доступну, що хоча б частково задовольняє актуальну потребу.

Здібності – індивідуальні особливості людей, від яких залежить формування знань, умінь і навичок, а також успішність виконання різноманітних видів діяльності.

Ілюзія– неадекватне, помилкове відтворення в уяві об´єкта та його властивостей завдяки хибам сприймання, установкам, очікуванням тощо.

Інсайт – осяяння, зрозуміння, раптовий здогад. Поняття введено гештальтпсихологією, означає раптове розуміння (яке не випливає з попереднього досвіду) суттєвих відношень і структури ситуації загалом, завдяки чому досягають осмисленого розв´язання проблеми.

Інтелект (лат. – розуміння, осягнення) – відносно стійка структура розумових здібностей індивіда, що виявляється в ефективності її індивідуального підходу до ситуації, яка вимагає пізнавальної та евристичної активності.

Інтеракціонізм (англ. – взаємодія) – напрям соціальної психології (започаткував його американський соціолог і психолог Дж. Мід), згідно з яким люди, взаємодіючи, «обмінюються символами», «ролями» і з огляду на позицію комуніканта конструюють ситуації та власні дії.

Інтуїція (лат. – уважний погляд) – знання, яке раптово виникає без усвідомлення шляхів та умов його отримання. Інтуїцію трактують як «цілісне охоплення» умов проблемної ситуації, як спосіб творчої діяльності. Згідно з А. Бергсоном, З. Фройдом, механізми інтуїтивного пізнання заховані у безсвідомих рівнях творчого акту. Інтуїція є необхідним моментом виходу за межі складених стереотипів мислення і поведінки у пошуках розв´язання завдань.

Індивід – окремо взята людина в сукупності усіх властивих їй якостей: біологічних, фізичних, соціальних і психологічних.

Інстинкт – вроджена форма поведінки, що забезпечує пристосування організму до типових умов його життя.

Інтелект – сукупність розумових здібностей людини.

Інтроверсія – спрямованість свідомості людини до самої себе; захоплення власними проблемами і переживаннями, супроводжуване послабленням уваги до того, що відбувається навколо.

Інтуїція– здатність швидко знаходити вірне рішення задачі й орієнтуватися в складних життєвих ситуаціях, а також передбачати хід подій.

Когнітивна психологія – сучасний напрям психології, що виник у 1950-1960 pp. як альтернатива домінуючому в США біхевіоризму. Головне завдання – у вивченні ролі знання в поведінці людини; видозміні інформації, отриманої людиною завдяки органам чуттів до формування нею відповідей. Чільним у К.П. є питання організації знань у пам´яті людини, співвідношення знаково-мовленнєвих та образних елементів у процесах запам´ятовування та мислення.

Компенсація – здатність людини рятуватися від переживань із приводу власних недоліків за рахунок посиленої роботи над собою і розвитку інших позитивних якостей.

Конфлікт – загострення суперечностей, що виникають у результаті відмінності у поглядах, інтересах, прагненнях людей і сприймаються та оцінюються його учасниками як несумісні з їх власними.

Конфлікт внутрішньоособистісний – стан незадоволеності людини якими-небудь обставинами її життя, пов'язаний з наявністю в неї інтересів, прагнень і потреб, що суперечать одне одному.

Конфлікт міжособистісний – протиріччя, що виникає між людьми і спричинене несумісністю їхніх поглядів, інтересів, цілей і потреб.

Культурний герой – міфологічний персонаж, який добуває, створює для людей та захищає блага цивілізації (вогонь, засоби праці, окультурені рослини, навчає мистецтв і наук, запроваджує соціальну організацію, норми співжиття, ритуали, календар та свята, веде боротьбу зі стихіями й ворожими силами тощо).

Міміка – сукупність рухів частин обличчя людини, що виражають її стан або відношення до того, що вона сприймає (обмірковує, пригадує і т.п.).

Мислення – пізнавальний процес, який визначається опосередкованим та узагальненим відображенням дійсності.

Мислення абстрактне – це розумовий процес відволікання від певних властивостей предметів (чуттєвих даних дійсності) і явищ з метою пізнання; оперування лише ідеальними утвореннями – поняттями, ідеями, уявними образами.

Мислення вербальне – мислення, яке реалізується в мовленнєвих актах засобами мови, опредмечує думку в мовних виразах.

Мислення логічне – вид мислення, що відбувається з опорою на поняття, судження, закони логіки. При цьому одна думка передовсім виводиться з іншої думки, а не через емпіричні дані.

Мислення наочно-образне – процес оперування візуальними образами, образами пам´яті й образами уяви.

Мислення практичне – процес мислення, нерозривно пов´язаного з конкретними діями людей і спрямованого на розв´язання практичних проблем, ситуацій. Воно є інтелектуальною підготовкою до фізичних дій – постановки мети, складання плану дій, пошуку засобів, необхідних для досягнення мети.

Мислення продуктивне – вид мислення, у якому найповніше виявляються інтелектуальні здібності людини, її творчий потенціал.

Мислення теоретичне – розумовий процес, спрямований на постановку та розв´язання абстрактних теоретичних завдань і проблем, які не цілком зумовлені практичними потребами. Його ознаки – ідеалізація, абстрагування, системність.

Настрій – емоційний стан людини, пов'язаний зі слабко вираженими позитивними або негативними емоціями й існуючий протягом тривалого часу.

Несвідоме – характеристика психологічних властивостей, процесів і станів людини, що знаходяться поза сферою її свідомості, але так само впливають на поведінку, як і свідомість.

Норми соціальні – прийняті в даному суспільстві або групі правила поведінки, що регулюють взаємовідносини людей.

Онтогенез – процес розвитку індивідуального організму людини, формування головних структур психіки індивіда у дитинстві.

Пам'ять – процес запам'ятовування, зберігання, відтворення і переробки людиною різноманітної інформації.

Персона (persona – лат. особа) – особистість індивіда в тому вигляді, якою вона постає в очах інших людей. Згідно з К. Юнгом, персона як «маска» людини дає компромісну можливість індивіду взаємодіяти з навколишнім світом, посідаючи ту роль, яку він здатний зайняти і втримувати.

Потяг – бажання або потреба що-небудь зробити, що спонукає людину до відповідних дій.

Почуття – вища, культурно обумовлена емоція людини, пов'язана з певним соціальним об'єктом.

Психоаналіз– 1) система засобів виявлення особливостей переживань і дій людини, зумовлених несвідомими спонуканнями; 2) науково-терапевтичний напрям, який започаткував З. Фройд.

Психосемантика – галузь психології, що вивчає походження, структуру, функціонування індивідуальної системи значень, що впливає на процеси сприйняття, мислення, пам´яті, прийняття рішень. Об´єктом дослідження психосемантики є зокрема вплив образів, символів, символічних дій, вербальних форм, мотивів, емоцій на формування системи індивідуальних значень світогляду людини.

Психіка – це особлива властивість, функція мозку, яка полягає у здатності особливим чином відображати об'єктивну дійсність; вона є продуктом суспільно-історичного розвитку, результатом і умовою трудо­вої діяльності та спілкування.

Психічні властивості – типові для конкретної людини, стійкі особливості її психіки. До таких властивостей належать: спрямованість, ідеали, характер, потреби, мотиви.

Психічні процеси – це діяльність психічного відображення. До них належать відчуття, сприймання, пам'ять, мислення та уява. Психічні процеси забезпечують зв'язок особистості з дійсністю.

Психічні стани – своєрідні тимчасові вияви психіки залежно від об'єктивних умов.

Психологія – це наука про явища, закономірності та механізми психіки як властивості головного мозку створювати суб'єктивні образи об'єктивної реальності, на основі і за допомогою яких відбувається управління діяльністю особистості.

Рефлекс – автоматична відповідна реакція організму на дію якогось внутрішнього або зовнішнього подразника.

Роль – поняття, що позначає поведінку людини у певній життєвій ситуації, яка відповідає певному статусу людини (наприклад, роль керівника, підлеглого і т.д.).

Самовизначення особистості – самостійний вибір людиною свого життєвого шляху, цілей, цінностей, моральних норм, професії, умов життя.

Самооцінка – оцінка людиною власних якостей, переваг і недоліків.

Саморегуляція – процес керування людиною власними психологічними і фізіологічними станами, а також вчинками.

Самосвідомість – усвідомлення людиною самої себе, своїх власних якостей.

Свідомість – вищий рівень психічного відображення людиною дійсності, суб’єктивний образ об’єктивного світу.

Синтез (synthesis – з´єднання) – метод наукового пізнання, що полягає в поєднанні у цілісність різноманітних явищ, властивостей, протилежностей. Результатом «творчого синтезу» є не еклектика, а взаємовплив і взаємопроникнення елементів у якісно інший пізнавальний результат.

Симпатія – почуття емоційної схильності до людини, підвищений інтерес і потяг до неї.

Спілкування – складний багатоплановий процес встановлення і розвитку контактів між людьми, що породжується потребами у спільній діяльності і включає обмін інформацією,

Сприймання – відображення у свідомості цілісних об'єктів та явищ дійсності при їх безпосередньому впливі на органи чуття.

Стрес – нервово-психічне перенапруження, викликане несподіваним чи надсильним подразником.

Темперамент – динамічна характеристика психічних процесів і поведінки людини, що виявляється в їхній швидкості, мінливості, інтенсивності й інших характеристиках.

Тест – стандартизована психологічна методика, призначена для порівняльної кількісної оцінки досліджуваної психічної якості.

Трансактний аналіз – психологічний напрям, який створив у 1950-х роках Е. Берн, який охоплює: а) структурний аналіз его-станів («дитина», «дорослий», «батько»); б) аналіз спілкування у формі «трансакцій» – взаємодії суб´єктів, що набувають тих чи інших его-станів; в) аналіз психологічних ігор; г) аналіз життєвих сценаріїв.

Увага – спрямованість та концентрація психічної діяльності на об'єкти та явища, які мають сталу або ситуативну значущість для особистості.

Уява – це створення нових образів реальності на основі образів сприймання та пам'яті за умови невизначеності вихід­ної інформації.

Філогенез (грец. – походження роду, племені, виду) – історичне формування групи організмів, еволюція людської психіки, поведінки, свідомості впродовж історії людства.

Фрустрація – емоційний стан, що виникає внаслідок реальної чи уявної перепони, яка перешкоджає досягненню мети. Вона виявляється у відчутті тривожності, пригніченості, відчаю, зниженні пам'яті та здатності до логічного мислення і залежить від сили протидії та суб'єктивної визначеності мети.

Характер – сукупність властивостей особистості, що визначають типові засоби її реагування на життєві обставини.

Чутливість – здатність організму запам'ятовувати і реагувати на вплив середовища, що не має безпосереднього біологічного значення, але викликає психологічну реакцію у формі відчуттів.

П76. Психологія сприйняття форми[Текст]: методичні вказівки до практичних занять для студентів напряму підготовки 6.020207 «Дизайн» денної та заочної форм навчання/ уклад. О.В. Приступа. – Луцьк: Луцький НТУ, 2014. – 36 с.

Комп’ютерний набір О.В. Приступа

Редактор О.В. Приступа

Підп. до друку 2014р.

Формат 60х84/16. Папір офс. Гарнітура Таймс.

Ум. друк. арк. ___. Обл.-вид. арк. 2,5.

Тираж ___ прим. Зам. 1.

Редакційно-видавничий відділ

Луцького національного технічного університету

43018 м. Луцьк, вул. Львівська, 75

Друк – РВВ Луцького НТУ

Читайте також:

1. IV – СЛОВНИК
2. V. Етичні правила психологічних досліджень
3. VI.СЛОВНИК ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ
4. АВТОМАТИЗАЦІЯ РОЗВ’ЯЗУВАННЯ КОМПЛЕКСУ ЗАДАЧ З ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ТА НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ
5. Алгоритм розрахунку основних фінансових показників (коефіцієнтів)
6. Амортизація основних виробничих фондів
7. Амортизація основних засобів
8. Амортизація основних засобів
9. Амортизація основних засобів
10. Амортизація основних засобів і нематеріальних активів.
11. Амортизація основних засобів, основні методи амортизації
12. Амортизація основних засобів.

Переглядів: 873