Методи мотивації умовно поділяються на економічні та неекономічні.
Методи мотивації – це способи управлінського валиву на персонал для досягнення цілей організації. Вони _н._влінь_я на дії законів управління, передбачують застосування управлінським апаратом організацій різноманітних прийомів впливу на персонал з метою активізації його діяльності.
Мотиваційний моніторинг це система постійного спостереження і контролю стану мотивації трудової діяльності з метою його оперативної діагностики й оцінки в динаміці, прийняття кваліфікованих _н._вліньких рішень в інтересах підвищення ефективності виробництва. Його мета регулярна оцінка змін, що відбуваються в соціально-трудовій сфері, прогнозування розвитку подій, запобігання негативним тенденціям, які можуть призвести до формування осередків соціального напруження, опрацювання найефективніших заходів, що забезпечують розвиток та використання трудового потенціалу.
Матеріальна мотивація трудової діяльності
Особливо актуальною є проблема матеріальної мотивації для країн з перехідною економікою, до числа яких відноситься й Україна (низьким рівнем доходів)
Матеріальна мотивація – це прагнення достатку, вищого рівня життя. Вона залежить від рівня особистого доходу, його структури, від диференціації доходів в організації і суспільстві, від дієвості системи матеріальних стимулів, яка застосовується в організації, де працює людина.
Провідна роль в матеріальній мотивації трудової діяльності належить заробітній платі, як основній формі доходу найманих працівників. Водночас зауважимо, що взаємозв’язок заробітної плати як і доходів в цілому і мотивації трудової діяльності складний і суперечливий.
Стимули можуть бути матеріальними (грошові – заробітна плата, премії та _н..; не грошові –путівки, безкоштовне лікування, транспортні витрати та _н..) і нематеріальними (соціальні – престижність праці, можливість професійного і службового зростання; моральні – повага з боку оточуючих, нагороди; творчі – можливість самовдосконалення і самореалізація).