• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Відцентрові дозатори

Рисунок 5.5.9 – Конструктивна схема ротаційного дозатора: 1 – корпус;
2 – кронштейни; 3 – редуктор; 4 – трубчатий вал; 5 – дозуючий диск; 6 – направляючі елементи; 7 – рухоме дно; 8 – подаючий конус; 9 - лопаті; 10 - рухомий вал; 11 – наддозаторний бункер;12 – збиральний конус; 13 – регулювальна рукоятка; 14 – приводний вал редуктора.

Рушійною силою для переміщення матеріалу із зони живлення в зону видачі дозатора є відцентрова сила, яка виникає при обертанні робочого органа. У зв’язку з тим, що величина цієї сили зростає під час руху потоку матеріалу за рахунок збільшення радіусу обертання, зростають швидкість руху матеріалу і його щільність. Це призводить до збільшення нерівномірності дозування.

У відцентровому дозаторі конструкції ХНТУСГ (рисунок 5.5.10) цей недолік ліквідовано за рахунок спеціальної геометрії робочих каналів. Переріз робочих каналів по всій їх довжині залишається незмінним (в інших конструкціях вона збільшується), а кривизна їхньої поверхні забезпечує постійну швидкість руху потоку матеріалу.

Продуктивність дозатора регулюється зміною поперечного перерізу робочої частини каналів за допомогою рухомого дна і визначається за формулою:

кг/с, (5.5.41)

де l i h – ширина і висота робочого каналу, м;

n– кількість робочих каналів;

– відносна швидкість руху матеріалу, V=0.1 - 1.0 м/с;

– щільність матеріалу, кг/м³;

k– коефіцієнт заповнення об’єму каналу, k=0.85 - 0.95.

Початковий радіус розміщення робочих каналів визначається за формулою:

, м. (5.5.42)

Мінімальна і максимальна кутова швидкість обертання робочого диска, при якій можливий стійкий процес дозування, визначається з нерівностей:

, (5.5.43)

, (5.5.44)

де f– коефіцієнт тертя матеріалу по поверхні робочого каналу;

– довжина утворюючого конуса, , м;

– кут утворюючого конуса, .

Радіус кривизни робочого каналу визначаємо за формулою:

,м, (5.5.45)

де t – час руху матеріалу по каналу, с.

Визначення необхідної потужності для приводу дозатора знаходимо за формулою:

Вт (5.5.46)

де V₁ і V₂ – абсолютні швидкості руху потоку матеріалу на вході і виході з каналу, м/с;

r₁ і r₂ – відстань (радіуси) від осі обертання до початку і кінця робочих каналів, м;

ψ₁ і ψ2 – кути між напрямком абсолютних швидкостей V₁ і V₂ і дотичних до кіл з радіусами r₁ і r₂ відповідно, рад;

– коефіцієнт внутрішнього тертя матеріалу, що дозується;

– питома вага матеріалу, Н/м³;

– площа основи конуса, м²;

– відносна швидкість між шарами матеріалу, який дозується, м/с.

Читайте також:

1. Арматура та вимірювальні прилади, якими обладнуються відцентрові насоси
2. Барабанні та секторні дозатори
3. Вертикальні відцентрові насоси для води.
4. Вібраційні лоткові дозатори
5. Дискові та тарілкові дозатори
6. Свердловинні відцентрові насоси.
7. Стрічкові дозатори
8. Шнекові дозатори

Переглядів: 531