• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Види господарських договорів

Різноманітність господарської діяльності обумовлює існу­вання широкого кола господарських договорів. Кожному гос­подарському договору властиві і загальні риси цієї правової категорії, і ознаки, притаманні саме цьому виду господарських договорів. Тому для їхнього (договорів) розмежування засто­совуються доктринальна і нормативна класифікації господарсь­ких договорів, основою яких є їхні юридичні (внутрішні) вла­стивості.

Теорія зобов'язального права класифікує господарські до­говори за кількома критеріями.

За суб'єктним складом розрізняються дво- і багатосторонні договори. Прикладом першого є поставка продукції (сторони — постачальник і покупець — ст. 265 ГК). Прикладом другого договору є перевезення вантажів: у ньому беруть участь пере­візник, вантажовідправник і вантажоодержувач — особа, упов­новажена на одержання вантажу (ст. 307 ГК).

Залежно від юридичної підстави укладення договору розріз­няють два різновиди господарських договорів:

- господарські договори, які укладаються на підставі дер­жавних замовлень і зміст яких повинен відповідати цим замов­ленням (плановані договори). Ці господарські договори визна­чені і регулюються як державні контракти. Це договори поставки продукції, виконання робіт, надання послуг тим споживачам, потреби яких фінансуються за рахунок держави і замовниками у яких виступають центральні державні органи (міністерства, відомства). Держконтракти поєднують у собі юридичні власти­вості держзамовлень (актів централізованого планування) і власне господарських договорів. Особливою їхньою ознакою є те, що держава гарантує оплату продукції, робіт, послуг за державни­ми контрактами, а також те, що держава може надавати еко­номічні пільги виконавцям цих договорів. Виконавці держав­ного контракту забезпечують себе матеріально-технічними ре­сурсами самостійно шляхом укладання прямих договорів з підприємствами-постачальниками, державними постачальницько-збутовими та іншими посередницькими організаціями. Виня­ток становлять окремі види ресурсів, виробництво і споживан­ня яких контролюється і централізовано розподіляється держа­вою (див. Закон України від 22 грудня 1995 р. «Про поставки продукції для державних потреб»);

- господарські договори, які укладаються на поставку про­дукції, виконання робіт, надання послуг на підставі госпо­дарських намірів сторін (на основі вільного волевиявлення сторін), юридично виражених істотними умовами договорів (регульовані договори).

Залежно від способу виникнення розрізняють формальні, ре­альні і консенсуальні господарські договори. Для укладання фор­мального господарського договору необхідні два моменти: узго­дження волевиявлення сторін (консенсус) та вираження волі у певній (загалом визначеній законом) формі. Форма господарсь­ких договорів письмова, причому здебільшого регулюється імпе­ративними нормами. Це їх істотна ознака.

Для укладання реаль­ного господарського договору необхідні не тільки узгодження волі сторін, а й передача речі — об'єкта договору.

Консенсуальні договори — це такі господарські договори, які виникають у момент реальних намірів сторін, недвозначно виражених слова­ми або конклюдентними діями. Консенсуальні господарські до­говори повинні мати письмову форму.

За способом оферти і визначення змісту розрізняють:

- договори приєднання. Це господарські договори, у яких одна сторона наперед встановлює умови майбутнього догово­ру у формулярах або інших стандартних формах. Другій сто­роні залишається або прийняти їх у цілому, або не вступати в договір (перевезення вантажів, страхування тощо). Друга сто­рона не може запропонувати свої умови договору;

- договори, зміст яких сторони визначають при їх укла­данні. За змістом істотних умов розрізняють прості і складні господарські договори. Прості договори мають у своєму тексті майнові елементи лише одного виду договору: поставки, міни, перевезення і т. ін. У складних господарських договорах по­єднуються майнові елементи двох і більше договорів (в ч. 2 ст. 628 ЦК такі договори названі змішаними). Наприклад, у договорі підряду на капітальне будівництво — поставка, підряд, майновий найм.

За регулятивними функціями розрізняють:

- попередні й основні господарські договори. Попередній до­говір визначає умови, на яких сторони зобов'язуються у пев­ний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський до­говір («договір про договір») на умовах, передбачених попе­реднім договором. Такий договір є необхідним щодо тих гос­подарських відносин, в яких для укладання основного догово­ру треба здійснити ряд дій, без яких його неможливо укласти (підряд на капітальне будівництво складного об'єкта). Попе­редній договір містить умови, що дозволяють визначити пред­мет, а також інші істотні умови основного договору;

- генеральні й поточні господарські договори. Перший ук­ладається на весь період діяльності, яка регулюється. Гене­ральний договір визначає істотні умови співробітництва сторін протягом усього періоду здійснення відповідної діяльності. Поточні (разові) договори укладаються на підставі генераль­ного договору як такі, що розраховані на певні (короткі) про­міжки часу. Поточні договори, як правило, не включають умов, не передбачених генеральним договором, інакше це був би новий (окремий) договір.

Нормативна класифікація господарських договорів здійсню­ється за предметною ознакою, тобто залежно від видів майно­вих відносин, які є предметом відповідних договорів.

Їх систему дає Господарський кодекс як основний закон про господарські договори (розділ VI «Особливості правового регу­лювання в окремих галузях господарювання» — Глави 30—33). Слід мати на увазі, що деякі види господарських договорів не увійшли до ГК, а регулюються нормами Цивільного кодексу, який систематизує господарські договори разом із цивільними.

За предметною ознакою закон розрізняє господарські дого­вори на передачу майна у власність (господарське відання, оперативне управління), на передачу майна у строкове оплатне користування, на виконання робіт, на перевезення вантажів (транспортні господарські договори) та надання інших госпо­дарських послуг.

Читайте також:

1. II. Укладання господарських договорів способом оферти та її акцепту
2. Блок підсобних і господарських приміщень
3. Блок підсобних і господарських приміщень
4. Будь_яких господарських органів, суб’єктів підприємництва,
5. Види адміністративно-господарських санкцій
6. Види водогосподарських балансів
7. Види господарських зобов'язань
8. Види господарських правопорушень
9. Види господарських товариств
10. Види господарських товариств
11. ВИДИ ГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРИСТВ

Переглядів: 3792