• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Законодавство про зовнішньоекономічну діяльність

В юридичній літературі зовнішньоекономічна діяльність розглядається як діяльність щодо розвитку співробітництва з іншими державами у галузі торгівлі, економіки, техніки, куль­тури, туризму1. На думку деяких авторів, це особлива форма здійснення суспільно-виробничих зв'язків між окремими дер­жавами, між державами і міжнародними організаціями, між міжнародними організаціями у сфері міжнародного економіч­ного співробітництва, яка є предметом вивчення міжнародно­го економічного права як самостійної галузі міжнародного пуб­лічного права2.

Подібна оцінка місця і галузевої належності норм, що регу­люють відносини щодо зовнішньоекономічної діяльності, на нашу думку, не узгоджуються з легальним визначенням по­няття

________________________________________________________

¹ Предпринимательское (хозяйственное) право: Учебник: В 2 т. / Отв. ред. О М. Олейник. - М.: Юрист, 2002. - Т. 2 - С. 458.

² Див.: Опршико В. Ф. Міжнародне економічне право: Підручник. — К.: Либідь, 1995.

зовнішньоекономічної діяльності, що міститься в ст. 1 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність»: зовнішньоеко­номічна діяльність — це діяльність суб'єктів господарської діяль­ності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами. Істотним доповнен­ням визначення поняття зовнішньоекономічної діяльності є вказівка ч. 1 ст. 377 ГК на таку її ознаку як перетинання митного кордону України майном та/або робочою силою.

Оскільки мова йде про діяльність суб'єктів господарської діяльності, то цілком логічним є висновок про те, що зовніш­ньоекономічна діяльність є одним з видів господарської діяль­ності, під якою Закон «Про зовнішньоекономічну діяльність» (ст. 1) розуміє будь-яку діяльність, в тому числі підприєм­ницьку, пов'язану з виробництвом і обміном матеріальних і нематеріальних благ, що виступають у формі товару. Відтак і законодавство про зовнішньоекономічну діяльність є одним з інститутів господарського законодавства, що в стислій формі вміщений в Розділ VIII Господарського кодексу України.

Закон «Про зовнішньоекономічну діяльність» закріплює принципи, якими керуються українські та іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономіч­ної діяльності. Принцип суверенітету народу України у здійсненні зовніш­ньоекономічної діяльності. Цей принцип полягає у:

- виключному праві народу України самостійно та неза­лежно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на тери­торії України, керуючись законами, що діють на території України;

- обов'язку України неухильно виконувати всі договори і зобов'язання України в галузі міжнародних економічних від­носин.

Принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у:

- праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добро­вільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки;

- праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійсню­вати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України;

- обов'язку додержувати при здійсненні зовнішньоеконо­мічної діяльності порядку, встановленого законами України; і - виключному праві власності суб'єктів зовнішньоекономіч­ної діяльності на всі одержані ними результати зовнішньоеко­номічної діяльності.

Принцип юридичної рівності і недискримінації. Він полягає у:

- рівності перед законом всіх суб'єктів зовнішньоекономіч­ної діяльності, незалежно від форм власності, в тому числі держави, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;

- забороні будь-яких, крім передбачених цим Законом, дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, а також іноземних суб'єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками;

- неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб'єктів, крім випадків, передбачених цим Законом.

Принцип верховенства закону, що полягає у:

- регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки за­конами України;

- забороні застосування підзаконних актів та актів управ­ління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш спри­ятливі, ніж ті, які встановлені законами України.

Принцип захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, який полягає у тому, що Україна як держава:

- забезпечує рівний захист інтересів всіх суб'єктів зовніш­ньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарсь­кої діяльності на її території згідно з законами України.

- здійснює рівний захист всіх суб'єктів зовнішньоекономіч­ної діяльності України за межами України згідно з нормами міжнародного права;

- здійснює захист державних інтересів України як на її тери­торії, так і за її межами лише відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжна­родного права.

Принцип еквівалентності обміну, неприпустимості демпін­гу при ввезенні та вивезенні товарів.

Зовнішньоекономічна діяльність суб'єктів господарювання є частиною зовнішньоекономічної діяльності України і регу­люється законами України. Чільне місце серед цих законів посідає звичайно ж Конституція України. Зокрема, в п. 9 ст. 92 Конституції України зазначено, що виключно законами ви­значаються засади зовнішньоекономічної діяльності, а в п. 8 ст. 116 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України організовує і забезпечує здійснення зовнішньоеконо­мічної діяльності.

Як вже зазначалося, норми щодо правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності окремим розділом вміщені в Господарському кодексі України.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює зовніш­ньоекономічну діяльність, є Закон України від 16 квітня 1991 р. «Про зовнішньоекономічну діяльність», який визначає прин­ципи зовнішньоекономічної діяльності, окреслює коло її суб'єктів, називає види зовнішньоекономічной діяльності, за­кріплює основи її регулювання, передбачає встановлення спе­ціальних правових режимів зовнішньоекономічної діяльності, містить норми щодо відповідальності учасників зовнішньое­кономічної діяльності та захисту їх прав і інтересів.

Важливе значення для регулювання окремих видів зовніш­ньоекономічної діяльності мають також Цивільний кодекс Ук­раїни; Закони України від 24 лютого 1994 р. «Про міжнарод­ний комерційний арбітраж», від 15 вересня 1995 р. (в редакції Закону України від 21 червня 2001 р.) «Про операції з даваль­ницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах», від 19 березня 1996 р. «Про режим іноземного інвестування» та від 23 грудня 1998 р. «Про регулювання товарообмінних (бар­терних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності»; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»; Ука­зи Президента України від 4 жовтня 1994 р. «Про застосуван­ня Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів» та від 7 листопада 1994 р. «Про облік окремих видів зовнішньо­економічних договорів (контрактів) в Україні»1; постанови Ка­бінету Міністрів (спільно з Національним банком України) від 21 червня 1995 р. «Про типові платіжні умови зовнішньоеко­номічних договорів (контрактів) та типові форми захисних за­стережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті»2та від 12 грудня 2002 р. «Про затвердження Порядку ведення Української кла­сифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності»3, а та­кож нормативно-правові акти Міністерства зовнішньоеконо­мічних зв'язків і торгівлі і Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України.

________________________________________________________

¹ Голос України. — 1994. — 16 листопада.

² ЗПУ України. — 1995. — № 9. — Ст. 243.

Офіційний вісник України. — 2002. — № 51. — Ст. 2298.

Читайте також:

1. VІ. Практична діяльність учнів.
2. Аграрне право та законодавство США, Німеччини, Франції, Великої Британії, Ізраїлю, Польщі, Росії
3. Адвокатська діяльність
4. Адміністративне законодавство
5. Адміністративне законодавство
6. Актове діловодство. Діяльність судів. Ведення актових книг
7. Англійська система фізичного виховання. Діяльність Томаса Арнольда.
8. Антимонопольна діяльність держави
9. Антимонопольна діяльність держави
10. Антимонопольна діяльність держави.
11. Антишумове законодавство
12. Арбітраж у сфері інтелектуальної власності за законодавством України.

Переглядів: 615