• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Розвиток діалогічного мовлення у школярів на уроках української мови

Ігри

Гра — це один із основних видів діяльності дитини молодшого шкільного віку. Саме в ній виявляються й розвиваються різні сторони особистості, задовольняються різні інтелектуальні й емоційні потреби.

Наукові дослідження педагогів показали, що гра — це така діяльність, завдяки якій в психіці дитини відбуваються значні зміни, формуються основні психологічні якості. В процесі гри у дітей виробляються навички зосереджуватися, думати самостійно, розвивати увагу тощо. Захопившись грою, діти не відчувають, що вчаться: пізнають, запам'ятовують нове, розвивають творчість, фантазію.

"Конструювання букв і слів"

"Фонетичний годинник"

"Прочитати слова"

" Кружечки-братики"

"Знайди свою казку"

"Кросворди-загадки"

"Поле чудес"

"Будівельники"

"Ерудити" "Що? Де? Коли?"

Всі ці ігри дуже гарно описані у книзі І.М. Веремійчика "Граючись, вчимося".

"Мозаїка"

Для цієї гри потрібна магнітна дошка і букви з магнітами. На дошці діти викладають слова, словосполучення у вигляді геометричних фігур, ялинок, квітів, хатинок тощо.

"Цікаві слова"

На дошці чи таблиці написані слова: дід, рис, тік, Рим. Завдання: прочитати їх навпаки. Самому скласти подібні.

"Знайди імена дітей в складових таблицях"

Для цієї гри потрібно використовувати складові таблиці. Серед розмаїття складів діти вибирають такі, з яких складається їх ім'я, потім — ім'я сусіда за партою, далі - імена друзів тощо.

"Розірване речення"

У цій грі використовують деформовані речення. Наприклад:
1 5 2 4 3

Взимку носок деньок комарів як

Діти розташовують слово у потрібній логічній послідовності.

"Чарівні перетворення"

Для цієї гри використовують слова, в яких міняють букву чи склад. Ці слова змінюють своє лексичне значення. Наприклад:

нора — нога

ноша — наша

наша — Маша

"Екскурсія"

Вчитель заздалегідь готує таблички з написами: "ліс", "парк", "ремонт взуття", "театр", "зоопарк"... Діти створюють ситуацію і озвучують її.

"Якого кольору слова"

Вчитель піднімає табличку, на якій написане слово, і просить сказати, якого воно кольору. Для цієї гри потрібно використовувати слова, добре знайомі дітям. Наприклад: "сонце" — жовте, помаранчеве; "сніг" — білий, сірий; "трава" — зелена; "осінь" — жовта, червона.

Добираючи форми, методи та прийоми роботи для уроку розвитку зв'язного мовлення, вчитель повинен пам'ятати про те, що необхідно спонукати учнів думати, зіставляти, порівнювати, знаходити цікаве, придумувати, продовжувати, а головне — вчити користуватися українською мовою.

Перевірка аудіативних умінь у 4 класі здійснюється фронтально в кінці кожного семестру. Перевіряються вміння сприймати на спух незнайомий текст з одного прослуховування і розуміти:

— фактичний зміст;

— причинно-наслідкові зв'язки;

— основну думку висловлювання.

У 4 класі вчитель читає учням незнайомий текст, а потім пропонує тести, що складаються із 6 запитань з трьома варіантами відповідей.

Текст обсягом 320—400 слів має звучати протягом 3-4 хв.

Оцінювання. Якість розуміння сприйнятого на слух тексту (уривка) визначається за чотирма рівнями:

Лекція № 22(2 години)

Перекази, їх класифікація, методика проведення. Говоріння як вид мовленнєвої діяльності. Методика роботи над складанням діалогів.

План лекції.

1. Види вправ на виробленні уміння оперувати зв'язним мовленням.

2. Прийоми формування стилістичних умінь і навичок.

3. Перекази, їх класифікація.

4. Ефективні засоби підготовки до написання переказу.

5. Методика поетапної підготовки до написання переказів.

6. Говоріння, його види.

7. Ознайомлення з етикою мовленнєвої поведінки.

8. Робота над діалогом на уроках читання.

9. Типи речень-реплік у діалогах.

10. Види вправ на побудову діалогів;

Рекомендована література

1. Варазацька Л.О. Активізація мовленнєвої діяльності. - ж-л «Початкова школа», №2,1991, №11, 1988.

2. Гаць Н.А. Роль засобів міжфразового зв'язку у розвитку мовлення
молодших школярів. - ж-л «Початкова школа» №7 1990.

3. Трунова В. А. Мовленнєві ситуації як засіб формування комунікативних умінь, -ж-л. «Початкова школа» № , 1988.

4. Дубовик С. Аудіювання на уроках української мови. - ж-л «Початкова школа», №3 2002.

5. Понаморьова К. Перевірка аудіативних умінь та знань про мову і

мовлення за допомогою тестових завдань. - ж-л «Початкова школа», № З, 2002.

6. Пономарьова К. Орієнтовні тестові завдання з української мови на кінець навчального року.-ж-л «Початкова школа», №4,2003.

У період реформування початкової школи й оновлення її змісту освіти відповідно до Зако­ну України "Про загальну середню освіту" відбу­вається переорієнтація процесу навчання української мови на розвиток мовленнєвої особистості молодшо­го школяра, формування його комунікативної ком­петентності.

Говоріння як вид мовленнєвої діяльності функціонує у двох формах — діалогічній і монологічній. Для правильної організації навчального процесу необхідно враховувати їх фактичну взаємозалежність.

Відомо, що обидві форми мовлення мають неод­накове поширення. Питома вага діалогічного мов­лення значно переважає, адже на рівні побутового і громадського повсякденного спілкування (в сім'ї, на роботі, в магазині, на вулиці тощо) люди користу­ються діалогом.

Отже, діалог є основною, домінуючою, формою мовлення, і тому вже у практиці навчання ук­раїнської мови в початкових класах він повинен посідати належне місце. На нашу думку, виходячи з природного примату діалогічного мовлення, процес навчання говоріння в 1—4 класах слід будувати в на­прямі від нього до монологу, а не навпаки.

Діалогічне мовлення для тих, хто навчається, є важчим, ніж монологічне. Воно формується у про­цесі розмови двох партнерів, його не планують зазда­легідь, бо невідомо, у якому напрямі йтиме розмова.

На уроці української мови в початкових класах найпоширенішою структурною схемою діалогу є спо­лучення двох реплік: запитання і відповіді. Проте ця діалогічна єдність не тільки не вичерпує різно­манітності будови діалогу, а й не є головною з його форм. Структура природного повсякденного мовлен­ня різноманітна і включає широку палітру логічних зв'язків між двома репліками. Наведемо приклад й найпоширеніших їх варіантів:

повідомлення — доповнення (уточнення);

повідомлення — підтвердження (заперечення);

повідомлення — застереження;

повідомлення — прохання;

запит інформації — задоволення запиту;

запит інформації — контрзапитання;

прохання — згода (незгода);

наказ—уточнення (згода, незгода) тощо.

Навчання мови в 1—4 класах не ставить за мету засвоєння всіх логічних зв'язків, можливих у діалогічному мовленні. У центрі уваги вчителя мають бути хоча б найхарактерніші з них.

Особливістю діалогічного мовлення є також те, що воно тісніше, ніж монологічне, пов'язане з ситу­ацією? Саме це й зумовлює специфіку лінгвістичної будови діалогу. Тут часто зустрічаються згорнуті (ре­дуковані) форми, скорочені речення тощо. Поза мов­леннєвою ситуацією вони не завжди зрозумілі.

Діалогічне мовлення є більш реактивним, ніж мо­нологічне, і ґрунтується на двох системах зв'язків — на зв'язку з ситуацією і на логічному зв'язку з попе­редньою фразою. Воно також вирізняється порівняно високою модальністю. Таке спілкування містить у собі не лише зміст висловлювання, а й певні оцінні характеристики того, про що йдеться. Кож­ний із партнерів діалогу висловлює своє ставлення до предмета розмови, до позиції другого партнера. Тому діалогічне мовлення є завжди більше насиче­ним позамовними засобами спілкування (міміка, інтонація, сила голосу, жести тощо), за допомогою яких мовець висловлює припущення, обурення, жаль тощо. Немає промовистішого органа, ніж обличчя людини — стан мус­кулів, вираз очей, брів, губ тощо. На нашу думку, навчання комунікації на початковому етапі має обов'язково передбачати оволодіння позамовними засобами спілкування у єдності з мовою.

Важливою рисою діалогічного мовлення є те,що воно комусь адресується, на когось розраховане. Мовець А будує свою наступну фразу залежно від того, як зреагував на попередню фразу той, до кого звер­таються. У цьому випадку засобом зворотного зв'яз­ку є мовна реакція мовця Б.

Вважаємо, що для розвитку діалогічного мовлен­ня молодших школярів на уроках української мови необхідно застосовувати підготовчі вправи. Маємо на увазі завдання на складання мікровисловлювань. Це короткі (на дві — три фрази) висловлювання, що містять завершену думку і реалізують якусь задану ззовні мету мовця.

Мікровисловлювання рекомендуємо використо­вувати як підготовчі вправи до складання більших за обсягом висловлювань. У їх основі — навчально-мовленнєва ситуація, виходячи з якої учень А ставить проблему (висловлює стимул), а учень Б, спираючись на ту ж ситуацію_, реагує. на. неї кількома фразами. Зазначимо, що обсяг висловлювання виз­начається комунікативним завданням. Наприклад, учень А звертається до партнера: “Скажи, яка професія цієї людини і де вона працює” (демонструється фотокартка або малюнок). І якщо учень А пропонує серію з кількох фотокарток або малюнків, то учень Б має стільки ж разів повторити своє висловлювання в різних варіантах. Очевидно, що мета такого типу за­вдань полягає у формуванні мовленнєвих навичок молодших школярів. Зазначимо, що у процесі вико­нання підготовчих вправ на складання мікровислов­лювань учні можуть користуватися зразком, поданим учителем (якщо в цьому є потреба).

Наведемо ще кілька прикладів таких завдань:

"Скажи, де знаходиться найближча до тебе бібліотека, скільки часу туди треба йти (їхати), чи ча­сто ти в ній буваєш (далі: книжковий магазин, спор­тивний клуб, театр тощо)".

"Скажи, чи любиш ти читати книжки, які з них тобі до вподоби, хто їх автори, про що ці книжки (далі: брат, сестра, мати, батько, бабуся, дідусь тощо)".

"Скажи, що ти робиш після сніданку в неділю (далі: після обіду, після вечері тощо)".

"Розкажи про себе: коли і де ти народився, скільки тобі років, де ти навчаєшся, чим цікавим за­раз займаєшся".

Поширеною формою навчання мікровисловлювань є вправи, у яких учневі пропонується підтвердити або заперечити висловлювання партнера й аргументувати свою точку зору. Такі завданні, будуються за схемою: теза (правильне або помилкове судження про факт, подію, предмет, вчинок) — оцінка (позитивна або негативна) – аргументація.

Наприклад:

Завдання для учня А: «Вислови твердження про те, що перелічені учні твого класу успішно навчаються і на уроках української мови, і математики, і природознавства. Запитай свого друга-однокласника, чи це відповідає дійсності (далі дається список учнів)».

Завдання для учня Б: "Скажи, чи відповідає дійсності твердження учня А й аргументуй свою точку зору".

Завдання такого типу, як видно з прикладів, забезпечують багаторазовість повторення однієї син­таксичної конструкції, що сприяє розвитку й удоско­наленню мовленнєвих умінь учнів будувати і оформлювати власні усні висловлювання.

Наступним етапом, що наближає школярів до самостійного мовлення, є вправи з різнотипною спрямованістю. Такі завдання передбачають більш творчий рівень висловлювань. Наприклад, учень А пропонує учневі Б послідовно такі завдання:

"Розкажи, де знаходиться театр юного глядача, як можна доїхати до театру, якими видами транспорт ти будеш користуватися".

"Ти збираєшся до театру. Що ти одягнеш? Що ти з собою візьмеш? З ким ти поїдеш? Як будеш поводитися в театрі?"

"Яку виставу дивитимешся, про що вона, які актори беруть участь у виставі?"

Рекомендуємо вчителеві важчу роль у парі доручати сильнішому учневі. Повторне виконання цієї вправи буде легшим, тому потім цю роль уже зможе взяти на себе слабший учень.

Наведемо ще один зручний, прийом підготовки школярів до самостійного висловлювання. Учитель вивішує на дошці картину, яка відповідає предмету розмови. Всі учні уважно розглядають її, після чого картину знімають, а учням першого варіанта пропонується запитати в учнів другого варіанта про предмети на цій картині: "Скільки...", "Де знаходиться...", "Якого кольору..." тощо. Після виконання завдання учням знову показують картину і вправу виконують повторно.

На нашу думку, на початковому етапі засвоєні діалогічного мовлення корисними будуть і так звані «підстановці діалоги», синтаксичні конструкції які можна повторити кілька разів. Розмовний зразок набір підстановчих елементів для таких вправ можна подати на дошці або на екрані за допомогою діапроектора.

Читайте також:

1. Pp. Розвиток Галицько-волинського князівства за Данила Романовича
2. V Розвиток кожного нижчого рівня не припиняється з розвитком вищого.
3. VI . Екзаменаційні питання з історії української культури
4. Аграрні реформи та розвиток сільського госпо- дарства в 60-х роках XIX ст. — на початку XX ст.
5. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах
6. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах
7. Адміністративно-територіальний устрій та соціально-економічний розвиток
8. Активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках фізики.
9. Актуальність безпеки життєдіяльності. Сталий розвиток людини
10. Акцентуація характеру – перебільшений розвиток певних властивостей характеру на шкоду іншим, в результаті чого погіршуються відносини з оточуючими людьми.
11. Анатомо-фізіологічні особливості молодших школярів
12. Асиміляція приголосних у потоці мовлення

Переглядів: 3054