• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Республіка як форма правління.

1. Форма правління - порядок організації вищої державної влади країні. Критеріями розмежування форм правління є:

- порядок заміщення посади глави держави;

- обсяг повноважень глави держави;

- розподіл повноважень між главою держави і представницьким органом (парламентом); відповідальність вищих державних органів.

Виходячи з даних критеріїв, виділяються основні формі правління:

- республіка;

- монархія.

Монархія - така форма правління, при якій глава держави (монарх) одержує владу в спадщину (найчастіше від батька до сина) здійснює протягом усього життя, після чого влада переходить до його нащадків або інших родичів.

Республіка - форма правління, при якій глава держави обирається з числа громадян на певний строк.

Республіка і монархія є найдавнішими Інститутами, існували що ще на зорі цивілізації і продовжують існувати понині. Спочатку (стародавній світ, середні віки) більше поширення мали монархії.

Республіки (наприклад, Рим, давньогрецькі поліси, Венеція й ін.) скоріше є виключенням із правил.

З часів Великої французької революції у світі і Європі почалося поширення республіканської форми правління. У ряді найбільших і історичних монархій - Росії, Німеччині, Австрії, Туреччині, Франції, Італії» Бразилії й ін. - як правило революційним шляхом, монархії були скинуті і встановлені республіки. Республіканській формі правління віддали перевагу більшість звільнених від колоніальної залежності "молодих" держав Азії й Африки.

Інші держави, що зберегли монархію, як правило, сильно трансформувалися і наблизилися до республік (конституційні монархії).

В даний час і монархії, і республіки мають свої різновиди.

Монархія може бути:

- абсолютною;

- дуалістичною;

- інституційною.

Республіки звичайно підрозділяються на:

- президентські;

- парламентарні;

-змішані.

2. Монархія як форма правління. Абсолютною є така монархія, у якій уся повнота влади належить винятково монарху. В абсолютних монархіях, як правило, відсутній вищий законодавчий і представницький орган (парламент). Монарх непідконтрольний суспільству і непідсудний, ним здійснюються всі повноваження і приймаються державні рішення. Нерідко монарх є главою судової влади і церкви.

Абсолютними була більшість монархій стародавніх та середніх віків (Стародавній Єгипет, Китай, Вавилон й ін.). Абсолютистський лад існував також у новий і новітній час (XVI - XX ст.ст.) у таких країнах, як Франція, Росія.

Сьогодні як приклад абсолютної монархії можна привести Саудівську Аравію, Катар, Бахрейн, Оман, Бруней. Сучасні абсолютні монархії, як правило, мають маленьку територію, невелику кількість населення і величезні природні запаси. У таких країнах має місце високий рівень економічного розвитку, надмірний річний прибуток на душу населення, розвинута система різноманітної соціальної допомоги.

В силу цих факторів, а також релігії і традицій, жителі зазначених держав аполітичні й у своїй більшості згодні з існуючою в їх країнах абсолютною монархією.

Слід також зазначити, що в абсолютних монархіях влада монарха носить необмежений характер лише стосовно суспільства. На практиці влада абсолютного монарха, як правило, завжди обмежена, але не суспільством і його представницькими органами, а правлячою елітою (верхівкою). Навіть абсолютний монарх, щоб зберегти свою владу, змушений рахуватися зі своїми родичами (правлячою родиною, що має місце в монархіях Перської затоки), двором, військовими лідерами, найбагатшими людьми королівства.

У дуалістичній монархії влада приблизно нарівно поділена між монархом і представницьким вищим органом народу. У таких країнах, як правило:

• існує виборний (або частково - виборний, а частково - призначуваний) орган народного представництва - парламент;

• парламент має дуже обмежені повноваження, і основну роль у житті держави відіграє монарх;

• монарх призначає уряд;

• уряд відповідальний перед монархом (а не перед парламентом);

• парламент виражає волю народу, але не здатний контролювати монарха й уряд;

• часто парламент служить для додаткової легітимізації влади монарха, створює видимість участі народу через своїх представників у справах країни, служить засобом "випускання пари", зняття напруги в суспільстві. Прикладами дуалістичних монархій є Йорданія, Непал, Кувейт, Таїланд.

Дуалістична монархія - проміжний варіант між абсолютною монархією і конституційною, нерідко буває тимчасовою, компромісною формою правління. Звичайно дуалістичні монархії - це вчорашні абсолютні монархії, де абсолютний монарх пішов на створення парламенту і поділився з ним владою під натиском революції (Непал), масових безладь (Кувейт) або добровільно, щоб уникнути загострення в майбутньому (Йорданія).

У конституційній (парламентській) монархії збережений інститут спадкоємного глави держави, але реальна влада належить парламенту. Ознаками конституційної монархії є:

наявність самого інституту монархії при істотному обмеженні влади монарха конституцією або законами;

наявність парламенту, що володіє широкими повноваженнями;

право парламенту формувати уряд;

відповідальність уряду перед парламентом;

право парламенту приймати закони і найважливіші державні рішення;

церемоніальна роль монарха (представляє державу, символізує єдність нації, іноді виступає в ролі арбітра між вищими органами державної влади);

наявність (досить часто) інституту контрассигнації - спільного підпису державних документів монархом, з одного боку, і прем'єр-міністром, міністрами, іншими посадовими особами - з іншого.

Конституційна монархія - результат багатовікової боротьби народів за обмеження абсолютної влади монархів. Дана форма монархії, з одного боку, найбільш прийнятна для сучасної_; демократичної держави, оскільки до конституційної монархії розвинутий парламентаризм, дотримуються права і свободи людини, регулярно, за результатами виборів, змінюється уряд.

З іншого боку, монарх, підготовлений для виконання своєї ролі з дитинства, додає додатковий авторитет державній владі, символізує наступність поколінь і епох, перешкоджає радикалізму, виступає арбітром у випадку виникнення розбіжностей у суспільстві (не дає суспільству розколотися), не дає різко повернути політичний курс, виступає вищою інстанцією, що у будь-який момент може вплинути на ситуацію в країні.

Таким чином, конституційна монархія по своїй суті дуже близька до республіки, втілила в собі багато кращих республіканських рис. У той же час монархія звільняє ці держави від багатьох крайностей, властивих республікам, криз, понижує гостроту боротьби за владу (оскільки жодна партія, жодна особистість не може захопити усю владу, весь авторитет, стати вище монарха), додає даним країнам додаткову стійкість і стабільність. В даний час конституційними монархіями є найбільш розвинуті і стабільні держави як у Європі (майже половина західноєвропейських - членів Європейського Союзу), так і на інших континентах:

Великобританія, Норвегія,

Швеція, Іспанія,

Голландія, Канада,

Бельгія, Австралія,

Данія, Японія.

Деякі монархи зіграли виняткову роль у долі своїх держав, мають великий авторитет у себе на батьківщині і в усьому світі. Наприклад, це Єлизавета II (королева Великобританії з 1952 р.), Хуан Карлос І (король Іспанії з 1975 p.); Беатрікс (королева Голландії (Нідерландів) з 1980 р.); Акіхіто (імператор Японії з 1989 р.) і ін.

Особливим різновидом монархій є виборні монархії, у яких існує монархічна форма правління, але сам монарх обирається. В даний час до них відносяться 2 держави:

• Об'єднані Арабські Емірати (ОАЕ) - федерація 7 князівств. Емір федерації, офіційно іменований президентом, обирається на 5-річний термін сімома емірами, що входять до складу ОАЕ еміратів з їхнього числа;

• Малайзія - федерація 9 султанатів (князівств) і 4 республік. Верховний правитель обирається султанами 9 вхідних у федерацію султанатів на 5-річний термін. Виборна монархія існувала в середньовічній Польщі (Речі Посполитій)- король довічно обирався сеймом з числа представників вищої державної еліти або з числі іноземних монархів.

3. Республіка як форма правління. Республіка (від лат. rйs publicum - загальна справа) - форма правління, при якій глава держави, інші державні органи обираються або народом безпосередньо, або іншим способом.

Основними видами даної форми правління є:

• президентська;

• парламентарна;

• змішана республіки.

Президентська республіка характеризується тим, що домінуючу роль у ній грає глава держави - президент. Домінування виражається в тому, що:

• президент звичайно обирається всім народом і внаслідок цього одержує дуже велику легітимність; він не залежить від інших державних органів (наприклад, парламенту);

• президент і парламент діють кожний на "своєму полі", при цьому вирішальне слово залишається за президентом;

• президент безпосередньо очолює виконавчу владу в країні, самостійно призначає міністрів (або призначає їх при дуже обмеженій участі парламенту);

• уряд несе відповідальність перед президентом;

• посада прем'єр-міністра або відсутня зовсім, або прем'єр-міністр не грає самостійної ролі;

• парламент, як правило, не може винести вотум недовіри уряду (у
даному випадку - кабінету президента);

• у деяких державах президент має право розпуску парламенту (наприклад, у випадку не затвердження уряду чи винесення йому вотуму недовіри), але в ряді країн, навпаки, президент такого права не

має;

• будучи главою виконавчої влади, президент одночасно стоїть над всіма органами держави і виступає в ролі арбітра між ними.

Класичним прикладом президентської республіки є США. Президентська республіка одержала широке поширення, насамперед, на американському континенті й у ряді країн Африки й Азії. Прикладами президентських республік можуть вважатися: Мексика, багато країн Центральної Америки, Бразилія, Єгипет, Аргентина, Сірія, Перу, Ірак, Колумбія, ПАР, Венесуела, інші держави.

Крайньою формою президентської республіки є суперпрезидентська республіка, де все життя країни замикається на особистості президента, причому має місце його обожнювання й обґрунтування його влади особливою ідеологією чи релігією.

Прикладами суперпрезидентських республік були Замбія при президенті К. Каунді (1964 - 1991 рр.), Конго (Заїр) при Мобуту Сесе Секо (1965 - 1997 рр.), Сомалі при С. Баррі (1969-1991 рр.), Парагвай при А. Стресснері (1954 - 1989 рр.), Філіппіни при Ф. Маркосі (1965 -1986 рр.), Індонезія при Сухарто (1967 - 1998 рр.) і ін.

В даний час до суперпрезидентських республік можна віднести Росію, Сірію, Ірак, Єгипет і ін.

Парламентська республіка будується на протилежних президентській принципах. Центральну роль у житті республік даного типу грає парламент. Парламентська республіка характеризується наступними ознаками:

• президент, як правило, обирається парламентом;

• президент не відіграє самостійної ролі; він виконує волю парламенту й уряду, несе відповідальність перед парламентом;

• парламент вирішує всі найважливіші питання державного життя;

• парламент формує уряд;

• уряд відповідальний перед парламентом (може бути відправлений у відставку в результаті висловлення вотуму недовіри).

Прикладами парламентських республік є: Німеччина, Італія, Угорщина, Чехія, Індія.

Парламентська республіка, по своїй суті, дуже близька до конституційної монархії. Президент, що обирається в парламентській республіці, за своїми функціями близький до конституційного монарха, є і в парламентській республіці, і в конституційній монархії головну роль у житті держави грають парламент і сформований ним уряд на чолі з прем'єр-міністром.

Змішана республіка займає проміжне положення між президентською республікою і парламентською. Характерними рисами змішаної республіки є наступні:

влада приблизно порівну поділена між президентом і парламентом;

президент обирається, як правило, усім народом і виконує свої функції, а парламент - свої;

президент і парламент спільно беруть участь у формуванні уряду (наприклад, президент пропонує кандидатури міністрів, а парламент затверджує їх);

прем'єр-міністр відіграє самостійну роль, фактично будучи другою після президента посадовою особою в країні;

уряд несе відповідальність і перед президентом, і перед парламентом (президент може самостійно звільнити уряд, а парламент може виразити уряду вотум недовіри).

Прикладами президентсько-парламентських (змішаних) республік можуть служити: Франція, Польща, Україна, Португалія, Фінляндія, Хорватія.

На практиці в змішаній республіці, незважаючи на значні повноваження парламенту, трохи більшу роль грає президент (але не виняткову, як у класичній президентській республіці).

Крім президентських, парламентських, змішаних республік існують нетрадиційні види республіканської форми правління. До них відносяться:

теократична республіка;

радянська республіка.

Прикладом теократичної республіки є Іран. Головна ознака теократичної республіки - надання духовній владі статусу державної і співіснування духовної і світської влади в якості двох взаємозалежних галузей державної влади. Зокрема, в Ірані:

- обирається вищий світський законодавчий орган - парламент (Меджліс);

- в результаті всенародних виборів обирається президент республіки на 4 роки (і не більше ніж на 2 терміни), що очолює виконавчу владу (у 1981-1989 рр. цю посаду займав А. Хаменеї; у 1989 - 1997 рр. - А. Хашемі-Рафсанджані; з 1997 р. - М. Хатамі);

- поряд зі світськими президентом і парламентом існують вищі основні органи державної влади - Рада експертів та імам (керівникреспубліки);

- Рада експертів - вищий релігійний орган, що складається з 93 найбільш авторитетних ісламських мислителів і має майже необмежені повноваження;

- імам (духовний лідер республіки) обирається довічно Радою експертів. Він є вищою посадовою особою в країні, вищим моральним авторитетом, главою церкви (фактично це духовний монарх, що обирається). У 1979 - 1989 рр. імамом Ірану був Р. Хомейні - засновник імамської теократичної республіки, а з 1989 р. - А. Хаменеї, що займав у 1981 - 1989 рр. посаду президента Ірану.

Радянська республіка (мала місце в СРСР і ряді соціалістичних країн) має наступні специфічні риси:

в основу побудови системи органів державної влади покладений не принцип поділу влади, а принцип всевладдя рад;

рада (збори народних представників, народна асамблея й ін.) - особливий орган представництва "трудового народу";

рада має законодавчі, контрольні, розпорядницькі функції;

вона формально комплектує всі інші органи (виконавчий комітет (адміністрацію), суди) і має право контролювати їхню діяльність;

фактично офіційно самостійна рада знаходиться під пильним контролем відповідної територіальної організації правлячої комуністичної партії й особисто відповідного першого секретаря;

вибори в раду носять формальний характер - кандидати заздалегідь підбираються і затверджуються партійними органами;

обрані депутати мають імперативний мандат - вони є виразниками волі конкретних виборців, що їх обрали, зобов'язані виконувати їхні накази, можуть бути достроково відкликані;

ради складають єдину підпорядковану систему на чолі з Верховною Радою нижчестоящим і зобов'язані виконувати їхню волю;

посада президента, як правило, відсутня; його заміняє особливий колегіальний орган ("колективний президент") - Президія Верховної Ради, Державна рада й ін.; : фактично роль лідера держави грає генеральний (перший) секретар правлячої комуністичної партії;

фактично ієрархія рад на чолі з Верховною Радою, цілком підконтрольна комуністичній партії, служить для легітимації (узаконення, надання державної сили) рішень комуністичної партії. В Даний час радянська республіка (у різних модифікаціях відповідно до національної специфіки) існує в країнах, що продовжують йти по шляху державного соціалізму, - у Китаї (КНР), Північній Кореї (КНДР), на Кубі.

Читайте також:

1. II. Критерій найбільших лінійних деформацій
2. III. Дієслова, що в дужках, поставте у нижчевказаних граматичних формах. Перекладіть речення.
3. III.4 Форматування тексту.
4. IV. Виклад інформаційного матеріалу
5. IV. Виклад інформаційного матеріалу
6. IV. Критерій питомої потенціальної енергії деформації формозміни
7. IV. Прийняття рішень у полі четвертої інформаційної ситуації
8. R – розрахунковий опір грунту основи, це такий тиск, при якому глибина зон пластичних деформацій (t) рівна 1/4b.
9. Tема 4. Фації та формації в історико-геологічному аналізі
10. V. Прийняття рішень у полі п’ятої інформаційної ситуації
11. VI. Прийняття рішень у полі шостої інформаційної ситуації
12. Y.2. ФОРМАЦИОННАЯ КОНЦЕПЦИЯ ОБЩЕСТВЕННОГО

Переглядів: 4907