Референдум.

Референдум – голосування виборців, на якому вирішуються питання державного чи місцевого значення.

Обєктом волевиявлення є не людина (кандидат), а конкретне питання (законопроект)

Результати референдуму визначаються тільки за мажоритарною системою.

Різновид референдуму – плебісцит – опитування населення про політичну долю території, на якій воно проживає.

Питання, які виносяться на референдум називаються формулою референдума, і можуть передбачати позитивну чи негативну відповідь, а також вибір з декількох варіантів рішення. Приймається те рішення, яке набрало найбільшу кількість голосів.

На референдум не можуть виноситися такі питання:

- надзвичайного і невідкладного характеру (наприклад прийняття екстраординарних і термінових заходів по забезпеченню здоровя і безпеки населення);

- які вимагають спеціальних знань (наприклад прийняття і зміни бюджету);

- відповідь на які відомі наперед (наприклад підвищення зарплати, зменшення податків);

- питання про амністію і помилування;

- питання про формування складу органів державної влади і органів місцевого самоврядування;

Класифікація референдумів:

q за територіальною ознакою:

1. загальнонаціональні

2. регіональні.

q Залежно від змісту законопроекту:

1. конституційні (прийняття чи внесення поправок у конституцію)

2. звичайні.

q за юридичними наслідками:

1. обов’язкові (конституція встановлює перелік питань, які приймаються лише шляхом референдума)

2. факультативні (рішення може бути прийняте й іншим шляхом).

q за характером рішення, яке приймається:

1. імперативні;

2. консультативні;

3. стверджуючи (затверджується рішення органів влади);

4. заперечні (відхиляючі).

Можуть проводитися також реформи з питань зовнішньої політики. Так, в 1995 р. виборці Австрії, Швеції і Фінляндії виразили згоду на вступ цих держав в Євросоюз, в Швейцарії в 2001 році більшість громадян виступили проти такого вступу.

Законодавство про референдуми встановлює заборону на проведення всенародних референдумів в умовах військового чи надзвичайного стану. За загальним правилом не проводиться референдум по одному і тому ж питанню двічі, або може проводитися через певний строк (Іспанія, Болгарія – 3 роки, Венгрія – 2 роки, Канада – 10 років).

Як правило референдум вважається таким, що відбувся, якщо в ньому взяли участь більше половини зареєстрованих виборців, а рішення приймається більшістю голосів від тих, хто взяв участь у голосуванні.

В багатьох країнах за останній час роль референдумів зросла, так в 20ст. в Європі відбулося 101 референдум, в Азії – 18, в Америці – 25, в Австралії – 45, в Африці і Сході – 54.

Є і країни, в т.ч. демократичні, в яких референдуми ніколи не проводилися (Голландія), в деяких країнах вони проводилися 1-2 рази за всю історію (Великобританії).

Бувають випадки, коли референдуми проводяться в умовах значного тиску на психіку виборців та навіть в умовах насилля і погроз (в авторитар.режимах – в Пакистані особам, які не з’явились на вибори одобрити кандидатуру Президента грозило тюремне ув’язненя), мали місце і прийняття реакційних рішень референдумом (в Гітлерівській Німеччині в 1933р. по питанню виходу з Ліги націй, 1934 р.- по питанню суміщення посади президента з постом фюрера, 1938 р. – про приєднання Австрії до Німеччини).

Батьківщиною референдумів вважають Швейцарія, де вони проводяться найчастіше.

Ініціатива проведення референдуму може бути: 1. парламентська (50 депутатів Парламенту Венгрії), 2. урядова, 3. президентська (Франція) і 4. народна (500 тис.підписів виборців в Італії).

Результати референдуму визначаються по-різному. Наприклад в Італії для прийняття рішення необхідно, щоб в голосуванні взяли участь більшість виборців і щоб за нього було зібрано більшість поданих голосів; в Данії питання вважають прийнятим, якщо число поданих голосів «за» більше ніж кількість голосів «проти», але не менше 40% голосів, внесених в списки виборців; В Австрії рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосує більшість осіб, які взяли участь в голосуванні. Для одобрення конституційних питань необхідна більша кількість голосів для прийняття рішень, ніж для прийняття звичайних рішень, неконституційних.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Виборчі системи: поняття, види.	\|	ТЕМА 10. ОСНОВИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.021 сек.