Виборчі системи: поняття, види.

Виборча система – це сукупністьсть встановлених законом правил, принципів і критеріїв, з допомогою яких визначаються результати голосування, тобто мова йде про порядок висунення кандидатів, утворення виборчих округів, підрахунку голосів і розподілу депутатських місць, визначення результатів виборів, який дозволяє виявити, хто із балотуючих депутатів вибраний в якості депутата чи на конкретну виборну посаду.

Залежно від способу підрахунку голосів рез-ти виборів при одних і тих же результатів голосування можуть бути різними.

Наслідком виборів може бути парламент, уряд чи обрання певних предсавників влади – Президента, мера ...

Види виборчих систем:

§ Залежно від порядку розподілу депутатських мандатів між кандидатами:

1. мажоритарна

a. в її основі лежить принцип більшостісті, обраним вважаються ті кандидати, які отримали більшість голосів;

b. територія всієї країни ділиться на приблизно рівні за кількістю виборців округа, від яких вибираються депутати;

c. серед недоліків цієї системи називають той, що вона не дає можливості точно встановити реальний вплив політичних сил у суспільстві, хоча серед позитивних моментів є той, що всі претенденти перераховані поіменно, виборці беруть участь у процедурі висунення кандидатів;

d. залежно від мінімальної кількості голосів виборців, необхідних для обрання кандидата розрізняють такі види мажоритаритарної системи:

1) абсолютної більшості

- перемагає той, хто отримав абсолютну більшість голосів - 50% + 1 голос,

- ця с-ма передбач.можл-сть двотурового виборчого процесу, якщо ніхто з кандидатів не набирає в першому турі більшості, повторне голосування проводиться по двом кандидатам, які набрали найбільше голосів (вибори През-нта в Полщі), інколи в другий тур попадають всі кандидати, які набрали певну кількість голосів (12,5% при виборах деп-тів у Парл-нт Фр,)

- тут має значення, як визначається більшість голосів:

а) від загальної кількості зареєстрованих виборців,

б) від кількості виборців, які проголосували,

в) від кількості поданих дійсних голосів,

- в цій системі є вимога обов’язкового квотуму, без якого вибори вважаються такими, що не відбулися (як правило 50% - вибори Президента, інколи 25%),

- позитивною рисою цієї сисми є те, що перемагає кандидат, підтриманий реальною більшістю виборців, ця система дозволяє сформувати стабільний уряд, який обирається більшістю в парламенті;

- негативною рисою є те, що чим більше на окрузі кандидатів, тим менша вірогідність, що хто-небудь з них набере більшість, голоси подані за депутатів, які не обрані, пропадають, малі партії не мають шансів на успіх.

2) відносної більшості (США, Великобрит., Індія)

- (найбільш поширені),

- перемагає той кандидат, який отримав більше голосів ніж його суперник, якщо хтось набере одинакову кількість голосів, то питання вирішується жеребкуванням чи за старшинством

- ця система виключає другий тур виборів,

- серед недоліків є той, що не враховується воля виборців, які проголосували проти кандидата, що набрав найбільше голосів, оскільки часто буває так, що сума голосів, відданих проти даного кандидата більша за кількість голосів, поданих «за» нього, а також не дає уяви по співвідношення політичних сил в країні.

3) кваліфікованої більшості

- перемагає кандидат, який отримав кваліфіковану більшість голосів (наприклад 2/3 від виборців, які взяли участь в голосуванні, для виборів Президента Азербайджана на виборах 2002 року).

§ Розрізняють також а) мажоритарну систему єдиного неперехідного голосу, відповідно до якої створюється багатомандатні округи, але виборець має право голосувати лише за одного кандидата з того чи іншого партійного списку, поданого в бюлетні, обраними є ті кандидати, які отримали більше голосів, залежно від числа мандатів у окрузі; б) мажоритарну систему кумулятивного вотума, при якій виборець має не один, а декілька голосів і може їх віддати за одного чи декілька кандидатів одної і тої ж партії чи різних партійних списків, обраними є особи, які отримали більшу кількість голосів, залежно від числа депутатських місць по одному округу.

2. пропорційна (Італія, Австрія, Фінляндія, Швейцарія, Норвегія, Бельгія, Австралія)

§ в основі - принцип пропорційного представництва політичних об’єднань, які беруть участь у виборах, кожна політична партія, чи об’єднання, які беруть участь у виборах отримують кількість мандатів, пропорційну кількості поданих за них голосів, якщо партійний список збере голоси, необхідні лише для одного місця, то перемагає кандидат по списку, який стоїть на першому місці, частіше всього це буде партійний лідер;

§ з метою виключення можливості засилля парламенту політичними партіями, які відображають інтереси незначної кількості виборців введено правило «виборчого бар’єру», відповідно до якого встановлюється мінімум голосів, які необхідно набрати партією, щоб вона була представлена в парламенті (в Турції – 10%, в Німеччині – 5% голосів виборців, в Італії – 4%, Іспанії – 3%, Ізраїлі – 1%), це правило вигідне крупним, добре організованим партіям.

§ в цій системі використовується метод виборчої квоти – це найменша кількість голосів, необхідна для одного кандидата, для її вирахування число виборців розділяється на кількість місць у парламенті і таким чином вираховується кількість голосів, необхідних для одного кандидата, (але тут формується залишок, який розприділяється відповідно до додаткових правил), потім кількість голосів, які набрала партія ділиться на виборчу квоту і таким чином вираховується кількість місць у парламенті, отримана тою чи іншою політичною силою.;

§ нерозприділені в парламенті місця можуть розприділятися відповідно до таких правил: а) «правило найбільшого залишку», б) «правило найбільшого виборчого числа», в) всі залишки можуть сумуватися - вираховується ще одна квота для всієї країни, нерозприділені місця таким чином розприділяються між партіями відповідно до цієї квоти, г) якщо нерозприділеними залишилися місця через дію правила про виборчий бар’єр, то ці місця отримують партії, які пройшли цей бар’єр пропорційно до кількості отриманих голосів

§ виборець голосує за політичні партії, об’єднання, які пропонують партійний список, а не за конкретну особу;

§ види пропорційної системи:

1) пропорційна система зв’язаних списків

- самі партії формують списки кандидатів, проходять на виборах кандидати перші у списку, залежно від кількості отриманих місць -2, 5 чи 20 і т.д. (принцип черговості);

2) пропорційна система вільних списків

- з преференційним голосуванням, є список кандидатів, напроти яких виборці ставлять свої преференції, тобто виборець обирає сам, кого він хоче бачити у парламенті.

§ ця системи сприяє адекватному відображенню в парламенті співвідношення політичних сил в суспільстві, укріпляє політичний плюралізм та стимулує багатопартійність;

§ серед недоліків можна назвати віддаленість виборців від процедури висунення кандидатів, тому відсутній конкретний зв’язок між ними;

3. змішана

a. поєднання елементів мажоритарної пропорційної виборчої системи, тобто виборець має два голоси, один з яких він віддає за конкретного кандидата, а інший за певну партію, половина (чи якась частина) місць в парламенті віддаються депутатам по багатомандатному окрузі, а інша половина депутатам від партії.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Організація і проведення виборів.	\|	Референдум.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.