Б) Поняття корисності: (поняття, гранична та сукупна корисність продукту).

Суть товару розкривається при розгляді його властивостей. Товар можна розглядати з боку його якості, що відображає корисні властивості товару, і кількості, що характеризує його суспільну міру.

Відповідно до цього одна властивість товару полягає в здатності його задовольняти яку-небудь соціально-економічну потребу людини, друга - обмінювати в певних пропорціях на інші товари. Корисність речі-товару, завдяки якій вона може задовольняти ту чи іншу потребу людей, робить її споживною вартістю, причому тут йдеться про задоволення потреб не самого товаровиробника, а інших осіб, тобто ця властивість виявляється як суспільна вартість.

Корисність речі полягає у здатності задовольняти ту чи іншу потребу людини витягати з товару корисні властивості які можна використати для задоволення потреб особи.

Об'єднує всі товари те, що вони - продукт праці. Як згустки певної кількості людської праці вони є вартості.

Саме вартість як уречлива в товарах праця робить всі товари порівняльними, спільномірними.

Гранична корисність продукту полягає у максимальній концентрації суспільне корінних властивостей які можна виділити з товару. Гранична корисність являє собою границю яка є максимально властивим і можливим показником яка є присутня у продукту.

Сукупна корисність являє собою сукупну корисність товару або товарів які використовуються або споживаються людиною для задоволення своїх власних потреб та інтересів.

Для підтримання життєдіяльності працівника за сучасних умов дедалі важливіше стає задоволення його духовних потреб, причому частка останніх у бюджеті трудящих зростає.

Отже, необхідний продукт слід розглядати як суму матеріальних і духовних благ та різноманітних послуг, які створюються й споживаються працівниками сфер матеріального і нематеріального виробництва.

Важливим моментом будь-якого продукту є його корисність. Саме завдяки корисності продукту виражається його купівельна спроможність. Реалізація продукту залежить від величини корисності продукту, тих можливостей які здатні задовільними продукт.

3. Економічний інтерес. Його функції.

Головним у виробничих відносинах є те, що це завжди відносини між певними соціальними суб'єктами - виробниками та споживачами матеріальних благ. А ці суб'єкти мають певні потреби й інтереси, тобто, цілу гаму спонукальних мотивів до господарської діяльності.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Економічні потреби. Їх суть та класифікація.	\|	Саме через інтереси як спонукальні мотиви й проявляються виробничі відносини. Тому інтереси розглядаються як рушійна сила економічного прогресу.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.