Зміни та доповнення до Конституції Канади

Після прийняття Закону 1867 року до початку 80-х років XX століття було прийнято близько тридцяти актів, які змінювали і доповнювали його зміст. Та вже 17 квітня 1982 року парламент прийняв змістовний Конституційний закон. Відповідно до нього, Канада сьогодні має право самостійно вносити поправки та доповнення до Конституції за встановленою процедурою.

Основні положення писаної Конституції Канади разом з поправками, що вносилися до кінця 1981 року:

1 — створення федерації, провінцій, територій, національного парламенту, провінційних законодавчих установ і деяких Кабінетів;

2 — національний парламент дістав повноваження щодо утворення з територій нові провінції, зміни кордонів провінцій за погодженням з останніми;

3 — визначено повноваження парламенту і провінційних законодавчих установ;

4 — офіційна виконавча влада передана Королеві і проголошено створення Королівської Таємної ради для Канади (юридична основа федерального Кабінету);

5 — парламенту надано повноваження формувати Верховний суд Канади (його було створено 1875 року);

6 — гарантовані певні права на використання англійської та французької мови у федеральному парламенті й судах, а також у законодавчих установах і судах Квебека та Манітоби;

7 — щодо освіти:

а) гарантовано роздільне навчання у школах для протестантської і римо-католицької меншості, відповідно у Квебеку й Онтаріо, а також у будь-якій з провінцій, де воно існувало за законом 1867 року або запроваджувалося провінційними законами після 1867 року;

б) закріплено спеціальні статті щодо Манітоби (утвореної 1870 року), більш обмежені гарантії для Альберти і Саскачевану (утворених 1905 року) та для Ньюфаундленда (який увійшов до складу Федерації 1949 року);

в) надано гарантію роздільних шкіл для представників численних християнських сповідань;

8 — гарантовано особливе цивільне право для Квебеку;

9 — надано парламенту право брати на себе повноваження розв'язання правових питань власності та громадських прав, а також впливу на вирішення проблем у провінціях за їхньою згодою (це право ніколи не використовувалося);

10 — заборонені провінційні тарифи;

11 — надані провінційним законодавчим установам повноваження вносити поправки до конституцій провінцій, за винятком тих, що стосуються посади лейтенант-губернатора;

12 — надані національному уряду (Раді генерал-губернатора, тобто федеральному Кабінету) певні права щодо контролю над провінціями:

а) призначення, інструктаж та звільнення лейтенант-губернаторів (двох було звільнено);

б) відхилення законів провінцій протягом року після їх прийняття (було відхилено 112 законів, останній — 1943 року) в усіх провінціях, крім острова Принца Едуарда і Ньюфаундленда);

в) використання повноважень лейтенант-губернаторів надсилати провінційні законопроекти до Оттави без отримання на це санкції (за цих умов законопроект не набуває юридичної сили, доки протягом року не отримає санкції центральної виконавчої влади);

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Структура та основні характеристики Конституції Канади.	\|	Характеристика змін до Конституції, внесених Конституційним актом 1982 року.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.