Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Групи нотаріальних проваджень, їх характеристика

Нотаріальні провадження можуть поділятися на певні види, тобто їх класифікація може здійснюватися за різними ознаками, що допомагають кращому розумінню та запам'ятовуванню досить широкого їх переліку.

Класифікація нотаріальних проваджень допомагає їх упорядкуванню та полегшує їх аналіз, звертає увагу на особливості їх дослідження та оцінку залежно від місця, яке вони займають у класифікаційній системі. Така класифікація має як теоретичне, так і практичне значення. Групування нотаріальних проваджень за певними ознаками дозволяє вивчити їх матеріальну та процесуальну природу, що дає можливість говорити про подальший розвиток теорії нотаріального процесу та її вплив на становлення й удосконалення законодавства про нотаріат.

Нотаріальним процесом охоплюються різні види нотаріальних проваджень, правові особливості яких визначають специфіку нотаріального процесу з їх вчинення. Це є підставою для виділення їх характерних ознак.

Виділяють такі групи (види) нотаріальних проваджень:

І. Залежно від виконуваних нотаріатом функцій виділяють такі види нотаріальних проваджень:

1) правоохоронні провадження – спрямовані на попередження можливості виникнення правопорушень. Саме до цієї групи можна віднести посвідчення договорів (оскільки сторони, посвідчуючи договір у нотаріальному порядку, включаючи і випадок, коли він не підлягає обов'язковому нотаріальному порядку, запобігають правопорушенням та виникненню судових спорів, таким чином нотаріуси у безспірному порядку охороняють права та інтереси фізичних і юридичних осіб, забезпечуючи їх належну реалізацію. Якщо ж сторонами не були дотримані вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, він, згідно ЦК України, є нікчемним, що тягне відповідні негативні наслідки;

2) правозахисні провадження – вчиняються з метою усунення допущених правопорушень (наприклад: вчинення протесту векселя; вчинення виконавчих написів на опротестованих векселях та нотаріально посвідчених договорах про стягнення грошових сум та передачі майна (наприклад, договір позики був нотаріально посвідчений, проте позичальник своєчасно, тобто у визначений договором строк, не виконав взяте на себе зобов'язання повернути позикодавцю, передбачену договором суму грошей. Тому нотаріальна процесуальна форма даного договору забезпечує позикодавцю можливість вчинити на ньому виконавчий напис, тобто надати йому виконавчої сили. Якщо ж таке зобов'язання не буде виконуватися позичальником добровільно, договір із вчиненим на ньому виконавчим написом, буде підставою для відкриття державним виконавцем виконавчого провадження та здійснення примусового виконання даного зобов'язання).

ІІ. Залежно від кількісного складу нотаріального процесу (тобто залежно від кількості осіб, які звернулися до нотаріуса за вчиненням нотаріальної дії) нотаріальні провадження поділяються на:

1. Односуб’єктні нотаріальні провадження;

2. Багатосуб’єктні нотаріальні провадження.

Практичне значення даної класифікації полягає в тому, що нотаріус повинен визначати згоду всіх суб'єктів на вчинення нотаріального провадження. Так, кожному суб'єкту нотаріального провадження має надаватися право на відмову від вчинення нотаріального провадження, оскарження правильності вчинення нотаріального провадження і правомірності відмови у його вчиненні тощо. Особливе значення дана класифікація має при посвідченні договорів купівлі-продажу об'єктів нерухомості, що належать за правом спільної власності декільком суб'єктам.

ІІІ. Залежно від порядку вчинення нотаріального провадження, вони поділяються на:

1. Нотаріальні провадження, які вчиняються в один етап (одно етапні) – це процедури, які являють собою одну (разову) дію, що вчиняється зразу, швидко, миттєво (наприклад засвідчення копії з документа);

2. Нотаріальні провадження, які вчиняються в декілька етапів (багатоетапні) – це складні процедури, які вимагають подання комплексу вихідних документів, участі як однієї, так і декількох осіб, складання проекту, запитів до установ тощо (наприклад, процедуру ведення спадкової справи).

ІV. За строком зберігання нотаріальних документів нотаріальні провадження поділяються на:

1. Нотаріальні провадження щодо документів тимчасового зберігання – документи, що мають строк зберігання менше 10 років, у наряди (справи) не підшиваються, нумерація аркушів не проводиться, у державний нотаріальний архів на зберігання не здаються. Такі документи характеризуються тим, що не мають науково-історичної цінності і втратили практичне значення;

2. Нотаріальні провадження щодо документів тривалого зберігання (зберігаються до 75 років);

3. Нотаріальні провадження щодо документів постійного зберігання (зберігаються понад 75 років).

Строк зберігання документів впливає на порядок вчинення нотаріального провадження. Дана класифікація має на меті дослідити раціональність строків зберігання окремих груп документів. Класифікація нотаріальних проваджень за строком зберігання документів дуже суттєва також для осіб, які звернулися за посвідченням договорів, оскільки вони повинні знати свої права щодо документів, які залишаються у нотаріальній конторі. Видається, при посвідченні договору нотаріус зобов'язаний повідомити особу про строк зберігання матеріалів провадження, де і протягом якого часу вони мають зберігатися, як можна отримати їх дублікати і копії.

V. Залежно від правового змісту і мети нотаріального провадження, вони поділяються на:

1. Нотаріальні провадження з посвідчення безспірного права. До таких нотаріальних проваджень належать:

а) видача свідоцтва про право на спадщину (п. 3 ст. 34);

б) видача свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного із них (п. 4 ст. 34);

в) видача свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) (п. 5 ст. 34).

Характерним для посвідчення безспірного права є підтвердження нотаріусом юридичної достовірності суб'єктивного права, яке має особа незалежно від її звернення до нотаріуса. Але таке право існує «потенційно», тобто певна особа в силу закону повинна юридично закріпити у нотаріальному порядку його існування, отримати правовстановлюючий документ (наприклад, свідоцтво про право на спадщину, яке буде підставою для спадкоємців вільно розпоряджатися своїм правом).

2. Нотаріальні провадження з посвідчення та засвідчення безспірних фактів. До цих нотаріальних проваджень належать:

а) посвідчення безспірних фактів, а саме:

- видача свідоцтва про те, що прилюдні торги (аукціон) не відбулися (п. 6 ст. 34);

- посвідчення факту, що фізична чи юридична особа є виконавцем заповіту (п. 13 ст. 34);

- посвідчення факту, що фізична особа є живою (п. 14 ст. 34);

- посвідчення факту перебування фізичної особи в певному місці (п.15. ст. 34);

- посвідчення часу пред'явлення документів (п. 16 ст. 34);

- передання заяви фізичних та юридичних осіб іншим фізичним та юридичним особам (п. 17 ст. 34);

- прийняття у депозит грошових сум та цінних паперів (п. 18 ст. 34);

- вчинення протестів векселів (п. 20 ст. 34);

- вчинення морських протестів (п. 21 ст. 34);

- прийняття чеків для пред'явлення до платежу і посвідчення неоплати чеків;

б) посвідчення правочинів (п. 1 ст. 34), а саме:

- договорів;

- заповітів;

- довіреностей тощо;

в) засвідчення безспірних фактів, а саме:

- засвідчення вірності копій (фотокопій) документів та виписок з них (п. 10 ст. 34);

- засвідчення справжності підпису на документах (п. 11 ст. 34);

- засвідчення вірності перекладу документів з однієї мови на іншу (п. 12 ст. 34).

У цій групі слід виділяти факти, які нотаріус посвідчує, а які засвідчує. Тому доцільно зупинитися саме на понятійному значенні термінів: «посвідчення» та «засвідчення». Розкриття цих термінів буде зрозумілішим на аналізі підгруп цієї групи.

До першої підгрупи віднесемо, наприклад, посвідчення факту перебування громадянина в певному місці, факту, що громадянин є живим тощо. Аналізуючи дані види проваджень, є можливість зробити висновок, що посвідчення безспірних фактів полягає у встановленні нотаріусом існування даного факту, перевірці особи громадянина, який звернувся за його посвідченням, та наданні йому юридичної вірогідності, тобто для особи в результаті посвідчення такого факту нотаріусом мають виникнути юридичні наслідки.

До другої підгрупи віднесемо посвідчення правочинів (зокрема, й договорів), яке полягає у перевірці нотаріусом їх законності, тобто нотаріус при посвідченні договору зобов'язаний перевірити (зробити ревізію) його змісту на відповідність вимогам матеріального права (наприклад, особа звернулася до нотаріуса за посвідченням шлюбного договору. При цьому вона надала його проект та просила посвідчити саме такий договір. Тому нотаріус має перевірити насамперед умови такого договору на відповідність їх статтям 92-103 СК. У результаті такої перевірки ним було встановлено, що зміст договору не відповідає ч. 3 ст. 93 СК, оскільки до його умов включено положення, які регулюють особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми. Нотаріус має роз'яснити це положення сторонам договору, якщо вони будуть наполягати на залишенні таких положень у договорі, та відмовити їм у його посвідченні. Проте, виходячи з інтересів подружжя та їхніх дітей, нотаріус має право роз'яснити їм сутність змішаного договору та порадити посвідчити змішаний договір: шлюбний договір та договір щодо визначення місця проживання дитини дружини від першого шлюбу та її виховання й утримання). Крім того, нотаріус має встановити сторони договору, перевірити їх дієздатність, дійсні наміри на його посвідчення, роз'яснити сутність даного договору та наслідки його посвідчення, строк дії, порядок внесення змін до нього або його розірвання. Тобто діяльність нотаріуса полягає у встановленні та посвідченні цілої низки юридичних безспірних фактів для надання їм юридичної достовірності. Закріплення достовірності юридичних фактів за допомогою юридичної процедури та вираження їх у нотаріальному процесуальному акті, яким є, наприклад, шлюбний договір, є гарантією реалізації подружжями своїх подружніх, сімейних прав та обов'язків.

До третьої підгрупи віднесемо засвідчення безспірних фактів, а саме засвідчення вірності копій документів та виписок з них; засвідчення вірності перекладу документів з однієї мови на іншу, засвідчення справжності підпису на документах; видача дублікатів документів, що зберігаються у справах нотаріальної контори. Отже, засвідчення безспірних фактів – це підтвердження нотаріусом факту точної відповідності копії оригіналу, факту підпису документа тією особою, прізвище якої зазначається у підпису.

3. Нотаріальні провадження з надання документам виконавчої сили. До таких нотаріальних проваджень належить:

а) вчинення виконавчого напису (п. 19 ст. 34) на оригіналах документів, за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку згідно Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України.

До групи нотаріальних проваджень щодо надання документам виконавчої сили належить таке нотаріальне провадження, як вчинення виконавчого напису нотаріусом та посадовою особою консульської установи. У законодавстві про нотаріат не розкрита сутність поняття «виконавчий напис нотаріуса», відтак слід зупинитися на аналізі матеріальної та процесуальної природи даного провадження.

Під наданням документам виконавчої сили розуміється встановлення нотаріусом безспірного права кредитора на стягнення та санкціонування його примусового виконання, тобто підтвердження права вимоги кредитора.

Виконавчий напис, вчинений нотаріусом, є не тільки юридичною підставою, яка підтверджує право конкретної особи на матеріально-правову вимогу щодо конкретної зобов'язаної особи. Але нотаріальний акт, зокрема нотаріально посвідчений договір та опротестований вексель із вчиненим на них виконавчим написом, набирають властивостей виконавчого документа. Матеріальним змістом виконавчого напису є факт невиконання умов договору однією із сторін правочину, а процесуально-правовим – посвідчення такого безспірного факту надання оригіналам документів, що встановлюють заборгованість, виконавчої сили. Отже, формально виконавчий напис нотаріуса не може існувати окремо від оригіналу документа про заборгованість. Тобто нотаріальна процедура надає документам певного правового статусу – безспірності, що породжує певні правові наслідки: стягнення може проводитися у безспірному порядку. Право розпорядження майном належить власнику такого права, а нотаріус має визначені державою повноваження щодо посвідчення безспірних фактів. Тому вчинення виконавчого напису на нотаріальному договорі є посвідчення нотаріусом безспірного факту невиконання однією із сторін договору взятих на зобов'язань та підставою для подальшого добровільного чи примусового виконання зобов'язання боржником.

Щодо опротестованого векселя, то у разі невиконання зобов'язань за векселем добровільно, нотаріус вчиняє на ньому виконавчий напис, тим самим надаючи йому виконавчої сили, тобто опротестований вексель із вчиненим на ньому виконавчим написом є підставою для виконання його умов державною виконавчою службою у примусовому порядку.

4. Нотаріальні провадження із вчинення охоронних нотаріальних дій. До них належать:

- вжиття заходів до охорони спадкового майна (п. 2 ст. 34);

- накладання заборони щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), що підлягають державній реєстрації (п. 9 ст. 34);

- прийняття на зберігання документів (п. 22 ст. 34).

Охоронні нотаріальні дії передбачають вжиття нотаріусом заходів, які спрямовані на зберігання майна, документів, доказів до певного, визначеного законом строку або умовами, що випливають із правочину (договору) тощо (наприклад, при посвідченні спадкового договору, предметом якого є нерухоме майно, нотаріус для забезпечення його виконання накладає на майно, визначене у договорі, заборону відчуження, про що робить запис на всіх примірниках договору. Аналогічне положення має місце при посвідченні договору довічного утримання. Крім того, інформація про накладення заборони відчуження при посвідчені даних договорів має вноситися до Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна. Як бачимо, тут має місце тісний зв'язок договору з даною групою нотаріальних проваджень. Додатково слід зазначити, що в даному випадку також має місце такий інститут нотаріального процесу, як об'єднання нотаріальних проваджень, а саме: одночасно вчиняються два нотаріальних провадження - посвідчення договору та накладення заборони відчуження нерухомого майна.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Предметна компетенція нотаріальних органів	\|	Вимоги щодо місця та строків вчинення нотаріальних дій

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.009 сек.