• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

ВОПРОС 6 Джерела конституційного права: поняття, ознаки, види

У конституційному праві джерело права— це нормативний акт, в якому містяться конституційно-правові норми. Іноді це поняття називають формою права, але термін «джерело пра­ва» більш зручний для використання і традиційний для світо­вої юриспруденції, тоді як поняття «форма права» менш вдале, оскільки має багато значень².

Множинність джерел конституційного права передбачає необ­хідність їх класифікації,що здійснюється за певними критеріями.

/. За сутністю:

1) джерела, що є безпосереднім волевиявленням усього Україн­ського народу — акти всеукраїнського референдуму (первинні);

2)ті, що є волевиявленням держави та органів державної влади (похідні);

3)волевиявлення територіальних громад та інших суб'єктів місцевого самоврядування.

//. За змістом (за юридичною силою):

1) конституційні акти (Конституція України, акти всеук­раїнського референдуму щодо внесення змін до Конституції України);

законодавчі акти (розрізняють: конституційні, органічні, звичайні закони та особливі різновиди законів (закони про рег­ламенти, чинні міжнародні договори України), декларації, акти, конституційні договори).

При цьому слід мати на увазі, що у Рішенні Конституційно­го Суду України від 09.07.1998 р. № 12-рп/98^г визначено, що терміном «законодавство» охоплюються: закони України; чин­ні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; укази Президента України; декрети та постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції та законів України.

Перелік питань, що визначаються та встановлюються ви­ключно законами України, передбачений ст. 92 Конституції України.

3) підзаконні акти (постанови та інші нормативно-правові
акти Верховної Ради України, нормативні укази Президента
України, нормативні постанови Кабінету Міністрів України та
нормативно-правові акти центральних органів виконавчої вла­ди тощо);

4) локальні акти (нормативно-правові акти Автономної Рес­публіки Крим та суб'єктів місцевого самоврядування). Норми, що містяться в актах місцевого самоврядування, є загальнообо­в'язковими та гарантованими з боку держави, тобто мають влас­тивості правових норм.

Джерела конституційного права за змістом являють певну ієрархію, нижні ланки якої не можуть суперечити верхнім.

///. За формою вираження:закони, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України тощо.

IV. За територією дії:

1) загальнодержавні акти, що діють на всій території Украї­ни (закони, постанови Верховної Ради України, укази Прези­дента України тощо);

2) локальні акти, що діють на певній частині території Украї­ни (акти місцевих органів державної влади; акти Автономної Республіки Крим; акти суб'єктів місцевого самоврядування; ак­ти підприємств, установ, організацій).

V. За часом дії:

1) постійні акти, якими є більшість джерел конституційного права, вони приймаються на невизначений термін;

2)тимчасові акти, що приймаються на визначений період та діють за визначених умов, після чого їх чинність припиняється.

VI. За чинністю:

1) чинні джерела (діючі);

2) нечинні (історичні) джерела — це джерела конституцій­ного права України, які свого часу були чинними, але внаслідок історичного розвитку конституційного права втратили свою чинність. Від цих джерел слід відрізняти нелегітимні акти, які не набули чинності з різних причин.

VII. За національною належністю:

1) національні джерела, тобто джерела, прийняті на території України відповідними суб'єктами конституційної правотворчості;

2)міжнародні джерела, тобто чинні міжнародні договори України у сфері конституційного права України, згода на обо­в'язковість яких надана Верховною Радою України. Так, напри­клад, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рі­шень та застосування практики Європейського суду з прав лю­дини» від 23.02.2006 р. суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав люди та основоположних свобод 1950 р. та практику Суду як джерело права. При цьому під прак­тикою Суду розуміють практику Європейського суду з прав лю­дини та Європейської комісії з прав людини.

7. Конституційно-правові відносини: поняття, види, суб'єкти, об'єкти, зміст, підстави виникнення, зміни та припинення

Конституційно-правові відносини — це врегульовані норма­ми конституційного права суспільні відносини.

Для конституційних правовідносин характерне те, що вони:

1) мають політичний характер (хоча слід мати на увазі, що
не всі політичні відносини є конституційно-правовими, а також
що не всі конституційно-правові відносини мають політичний
характер — наприклад, відносини з приводу громадянства, з при­
воду утворення та участі в діяльності громадських організацій
тощо);

2) ці відносини є базовими в системі правовідносин у цілому.
Конституційно-правові відносини класифікуютьза такими

критеріями:

І. За цільовим призначенням:

1) установчі відносини — цепереважно загальні відносини, що виникають на основі конституційних принципів, статутних, дефінітивних та інших норм;

2) правовстановлюючі відносини — це такі, в яких їх суб'єкти здійснюють свої права та виконують свої обов'язки, встановле­ні правовою нормою;

правоохоронні відносини — це відносини, метою яких є охорона приписів правової норми. Ці відносини завжди мають характер владовідносин. Вони можуть бути як загальними, так і конкретними. Загальні, наприклад, забезпечують передбачений ст. 6 Конституції України розподіл державної влади на законо­давчу, виконавчу, судову гілки, а конкретні, приміром, забезпе­чують недоторканність народних депутатів України;

II. За змістом:

1) матеріальні правовідносини — це відносини, які скла­даються в процесі реалізації матеріальних норм конституцій­ного права. Наприклад, такі відносини виникають у процесі реалізації норм Конституції України, що визначають взаємо­відносини між Президентом України та Верховною Радою України;

2) процесуальні правовідносини виникають при реалізації процесуальних норм. Такі норми містяться, наприклад, у Регла­менті Верховної Ради України, який встановлює порядок підготовки і проведення сесій Верховної Ради, її засідань, формуван­ня державних органів, визначає законодавчу процедуру, про­цедуру розгляду інших питань, віднесених до її повноважень, та порядок здійснення контрольних функцій Верховної Ради;

III. За формою:

1) правовідносини у власному розумінні, які характеризують­ся тим, що в них чітко визначені права та обов'язки суб'єктів і кожен суб'єкт здійснює свої права та обов'язки особисто;

2)правові стани, які характеризуються тим, що права та обо­в'язки суб'єктів мають менш визначений характер. Вони вста­новлюються правовими нормами, на підставі яких складаються ніші правові відносини (наприклад, стан громадянства);

IV. За часом дії:

1) строкові правовідносини — це більшість конституційно-правових відносин; вони діють протягом чіткого, встановленого и нормі строку (наприклад, правовідносини, що виникають під час виборчої кампанії, проведення референдуму тощо);

2) безстрокові правовідносини — це правовідносини, необ­межені в часі, які, однак, можуть припинити своє існування за певних умов (наприклад, смерть громадянина припиняє усі відносини з приводу його громадянства). До безстрокових належать всі відносини, що за формою є правовими станами, відносини, пов'язані із забезпеченням державою основних прав та свобод громадян, тощо.

Існують і інші критерії класифікації конституційних право­відносин: за суб'єктами, за юридичними фактами тощо.

Суб'єкти конституційно-правових відносин— це їх учасники, які у конкретному правовідношенні здійснюють свої права та не­сун, відповідні юридичні обов'язки або своєю правоздатністю породжують певні правові стани¹. Зазначене поняття потріб­но відрізняти від поняття «суб'єкт конституційного права», під яким розуміють установленого конституційними нормами носія, який може мати юридичні права і нести відповідні обов'язки².

Найбільш поширеними видами суб'єктів конституційно-пра­вових відносин є:

1)спільноти (народ, нація, національні меншини, корінні народності, територіальні громади тощо);

2)держава, органи державної влади та органи місцевого са­моврядування, депутати, службові та посадові особи;

3)політичні партії, громадські організації та блоки (асоціації);

4)громадяни України, іноземці, особи без громадянства, жи­телі, біженці;

5)підприємства, установи, організації;

6)міжнародні органи і організації;

7)органи самоорганізації населення;

8)ЗМІ тощо.

Об'єкти конституційно-правових відносин— це предмети або явища, з якими норми конституційного права пов'язують по­ведінку учасників конституційно-правових відносин.

Об'єктами конституційно-правових відносин є:

1)державна територія, оскільки територія держави є прос­торовою базою здійснення її суверенітету, просторовою межею її влади;

2)влада (воля) Українського народу;

3)державна влада, що є об'єктом більшості конституційно-правових відносин;

1) місцеве самоврядування;

5) майнові та немайнові блага;

6) поведінка людей, дії органів держави, органів місцево-пі самоврядування, об'єднань громадян, що мають певною мі­рі і к і профілююче значення в конституційному праві, оскільки реалізується народовладдя в різноманітних його формах¹.

Змістом конституційно-правових відносинє соціальна по­ні лійка (діяльність) суб'єктів конституційного права, що за­безпечується і спрямовується державою шляхом визначення їх і суб'єктивних прав і юридичних обов'язків².

Виникнення, зміна та припинення конституційно-правових відносин пов'язані з певними умовами, передбаченими норма­ми конституційного права. Такі умови називають юридични­ми фактами.Їх класифікують за кількома критеріями. Наприклад, за впливом на динаміку правовідносин виділяють пра­воутворюючі, правозмінюючі та правоприпиняючі юридичні факти. Наприклад, народження людини, досягнення особою певного віку, смерть особи, стихійні лиха.

Читайте також:

1. V. Список вопросов и требования к экзамену
2. А джерелами фінансування державні капітальні вкладення поділяються на централізовані та децентралізовані.
3. Адміністративна відповідальність: поняття, мета, функції, принципи та ознаки.
4. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
5. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
6. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.
7. Акти Конституційного суду України в системі національного законодавства.
8. Акти Конституційного Суду України в системі національного законодавства.
9. Активність особистості та її джерела, спрямованість особистості
10. Альтернативні джерела формування підприємницького капіталу
11. АНАЛІЗ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ ЗА ДЖЕРЕЛАМИ ЇХ ФОРМУВАННЯ
12. Аналіз співвідношення активів із джерелами їх фінансування

Переглядів: 729