МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Філософія Середньовіччя й епохи ВідродженняЧасові межі епохи Середньовіччя не є чітко й однозначно окресленими, однак найчастіше вказують історичний період від розпаду Римської імперії до XIV – XV ст. Головний фактор, що вплинув на духовну атмосферу цієї епохи, – це встановлення в Європі християнства. Основне світоглядне відношення “людина – світ” доповнюється тепер ще одним елементом – Бог.Врезультаті актуальними стають питання про співвідношення Людина – Бог – Світ. Тим самим філософські питання набувають релігійногохарактеру. У число найбільш актуальних філософських проблем цієї епохи входить проблема універсалій.Під універсаліями розуміють найбільш загальні (універсальні) поняття, наприклад, поняття Бога, божественного. З питання про природу універсалій у середньовічній філософії була дискусія головним чином між двома течіями (концепціями) – номіналізмом і реалізмом. Прихильникиноміналізмувважали, що реально існують лише одиничніречі, а загальніпоняття – лише їхні імена. Прихильники ж реалізмувважали, що загальне (універсальне, наприклад, Бог)існує реально, але не так, як одиничне; у цьому плані дана філософська концепція близька до платонізму. У IX-XII ст. духовна культура Середньовіччя зазнає помітного впливу арабської, що на той час знаходилося на більш високому рівні розвитку. Це не могло не позначитися і на розвитку філософської думки. У цьому зв'язку відзначимо великий вплив концепції двоїстої істиниарабського філософа Ібн-Рушда (Аверроеса)(1126 – 1198).Відповідно до цієї концепції у світі існують дві істини – земна і небесна, тобто істина від людини і від Бога. Таке припущення можливості співіснування істин багато в чому позитивно позначилося на інтелектуальній атмосфері Європи того часу, сприяло активізації розвитку науки. Найбільш значним представником філософії пізнього Середньовіччя був Фома Аквінський(1226 – 1274). На той час (XIII століття) у християнському світі отримали поширення різного роду єресі (вони виникали на території Франції вже в IX-X вв.), що помітно розхитували основи християнства. Виникла потреба зміцнення цих основ за допомогою філософії. У цьому зв'язку Фома Аквінський і поставив перед собою задачу філософського (раціонального) обґрунтування принципів християнства, почавши спробу домогтися гармонії віри і розуму. Приміром, у своїй головній праці «Сума теології» він стверджував: «Істини віри хоча і надрозумні, але не протирозумні». Для реалізації свого задуму він переробив у теологічному плані філософію Арістотеля, особливо ту її частину, що присвячена взаємовідносинам матерії і форми, а також вченню про причинність. Філософія епохи Відродження.Серед особливостей цієї епохи (вона займає історичний період XIV-XVI ст.) виділимо, по-перше, зміни в соціально-економічному плані, пов'язані з формуванням капіталістичних відносин і капіталістичного ведення господарства (перші мануфактури і т.п.); по-друге, зміни в духовному плані: поступовий відхід від панування схоластики, переваги релігійної проблематики і поступова заміна її людською (див. творчість Ф. Петрарки, Данте, Л. да Вінчі й ін.); по-третє, пробудження інтересу до вивчення природи, у тому числі через побудову натурфілософських систем. Формується концепція гуманізму, відповідно до якої людина стає вищою цінністю (раніше нею був Бог). У духовному житті цієї епохи також велику роль зіграла Реформація – процес перегляду деяких основних принципів християнства на користь деякого вільнодумства і більшого врахування інтересів індивідів. Основоположником Реформації і її головним ідеологом був німецький богослов М. Лютер(1484 – 1546),якийє також засновником протестантизму в християнстві. У числі найбільш значних філософів епохи Відродження назвемо Миколу Кузанського,який розроблював на новій основі ідеї діалектики, зокрема, ідею єдності протилежностей, ідею нескінченності й ін., і Д. Бруно(1548 – 1600), що обговорював проблему співвідношення єдності і різноманіття світу і обґрунтував (у противагу традиціям християнства) ідею множинності світів.
Читайте також:
|
||||||||
|