Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Філософія Середньовіччя й епохи Відродження

Часові межі епохи Середньовіччя не є чітко й однозначно окресленими, однак найчастіше вказують історичний період від розпаду Римської імперії до XIV – XV ст.

Головний фактор, що вплинув на духовну атмосферу цієї епохи, – це встановлення в Європі християнства. Основне світоглядне відношення “людина – світ” доповнюється тепер ще одним елементом – Бог.Врезультаті актуальними стають питання про співвідношення Людина – Бог – Світ. Тим самим філософські питання набувають релігійногохарактеру.

У число найбільш актуальних філософських проблем цієї епохи вхо­дить проблема універсалій.Під універсаліями розуміють найбільш загальні (універсальні) поняття, наприклад, поняття Бога, божественного. З питання про природу універсалій у середньовічній філософії була дискусія головним чином між двома течіями (концепціями) – номіналізмом і реалізмом. При­хиль­никиноміналізмувважали, що реально існують лише одиничніречі, а загальніпоняття – лише їхні імена. Прихильники ж реалізмувважали, що загальне (універсальне, наприклад, Бог)існує реально, але не так, як одиничне; у цьому плані дана філософська концепція близька до платонізму.

У IX-XII ст. духовна культура Середньовіччя зазнає помітного впливу арабської, що на той час знаходилося на більш високому рівні розвитку. Це не могло не позначитися і на розвитку філософської думки. У цьому зв'язку відзначимо великий вплив концепції двоїстої істиниарабського філософа Ібн-Рушда (Аверроеса)(1126 – 1198).Відповідно до цієї концепції у світі іс­нують дві істини – земна і небесна, тобто істина від людини і від Бога. Таке припущення можливості співіснування істин багато в чому позитивно позна­чилося на інтелектуальній атмосфері Європи того часу, сприяло активізації розвитку науки.

Найбільш значним представником філософії пізнього Середньовіччя був Фома Аквінський(1226 – 1274). На той час (XIII століття) у християнсь­кому світі отримали поширення різного роду єресі (вони виникали на терито­рії Франції вже в IX-X вв.), що помітно розхитували основи християнства. Виникла потреба зміцнення цих основ за допомогою філософії. У цьому зв'яз­ку Фома Аквінський і поставив перед собою задачу філософського (раціо­нального) обґрунтування принципів християнства, почавши спробу домогтися гармонії віри і розуму. Приміром, у своїй головній праці «Сума теології» він стверджував: «Істини віри хоча і надрозумні, але не протирозумні». Для реалізації свого задуму він переробив у теологічному плані філософію Арістотеля, особливо ту її частину, що присвячена взаємовідносинам матерії і форми, а також вченню про причинність.

Філософія епохи Відродження.Серед особливостей цієї епохи (вона займає історичний період XIV-XVI ст.) виділимо, по-перше, зміни в соціально-економічному плані, пов'язані з формуванням капіталістичних відносин і капіталістичного ведення господарства (перші мануфактури і т.п.); по-друге, зміни в духовному плані: поступовий відхід від панування схоластики, переваги релігійної проблематики і поступова заміна її людською (див. творчість Ф. Петрарки, Данте, Л. да Вінчі й ін.); по-третє, пробудження інтересу до вивчення природи, у тому числі через побудову натурфілософських систем. Формується концепція гуманізму, відповідно до якої людина стає вищою цінністю (раніше нею був Бог).

У духовному житті цієї епохи також велику роль зіграла Реформація – процес перегляду деяких основних принципів християнства на користь дея­кого вільнодумства і більшого врахування інтересів індивідів. Основоположником Реформації і її головним ідеологом був німецький богослов М. Лютер(1484 – 1546),якийє також засновником протестантизму в християнстві.

У числі найбільш значних філософів епохи Відродження назвемо Миколу Кузанського,який розроблював на новій основі ідеї діалектики, зокрема, ідею єдності протилежностей, ідею нескінченності й ін., і Д. Бруно(1548 – 1600), що обговорював проблему співвідношення єдності і різноманіття світу і обґрунтував (у противагу традиціям християнства) ідею множинності світів.

 


Читайте також:

  1. I. Епоха Відродження
  2. III. Загальнотеоретична філософія
  3. III. ПІЗНЯ ГРЕЦЬКА ФІЛОСОФІЯ
  4. VI. УКРАЇНСЬКЕ КУЛЬТУРНЕ ВІДРОДЖЕННЯ ХIХ ст.
  5. А) Філософія православ'я
  6. Академічна філософія кінця – XIX – поч. XX ст.
  7. АНГЛІЙСЬКИЙ ТЕАТР ЕПОХИ РЕНЕСАНСУ
  8. Антична й середньовічна спадщина в культурі італійського Відродження
  9. Антична філософія
  10. Антична філософія
  11. Антична філософія як перший етап західної філософської традиції. Загальна характеристика
  12. Антична філософія.




Переглядів: 888

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Антична філософія | Філософія Нового часу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.003 сек.