III. ПІЗНЯ ГРЕЦЬКА ФІЛОСОФІЯ

Етичні системи

Після великих систем теоретичної філософії приходить час занепаду філософічної творчости. Занепад цей зв'язаний з політичними подіями (занепад грецьких держав) і з культурним змішанням у старому світі. Маємо тепер філософічні системи, що займаються проблемами практичного життя, долею особи. Проблеми ці розв'язуються з увагою не стільки дотеоретичного вирішення питань, скільки до практичних шляхів (психічної техніки), до певного задоволення потреб окремої людини. Здається вже остільки безнадійним шукати такого задоволення в світі, що основною тематикою філософування стає встановлення засобів, якими можна досягнути "внутрішньої свободи" — незалежности від світу. Як жити? — основне питання цих систем. Часто до того ж типу філософування збочують і представники старших шкіл (Академії та Ліцею). Оцей напрям думання ми бачили вже в часи розквіту філософії — в сократичних школах. А є ухил до вироблення "техніки" психічного життя, можна навіть вважати збоченням до східньої, в кожнім разі позагрецької психології (не дурно ж Антистен був взагалі чужинцем, а Арістип — сином екзотичного грецького міста в Африці! (Це збочення посилюється в пізніші часи: і зараз серед філософів багато не греків, а ще важливіше — просякання до культури старого світу, що в цей період в цілому "грецизується" релігійних та й не тільки релігійних культурних елементів. Розвиток думки йде помалу. Навіть і визначні системи здебільше лише комбінують елементи старшої традиції. Найширший вплив мають системи етично закрашені. До старших течій (кінізму, що засвідчений майже весь час — з перервами) приєднуються нові: найважливіші — епікуреїзм.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Арістотель	\|	Епікуреїзм

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.