Подразнення майже всіх рецепторів тіла рефлекторно змінюють діяльність серця, однак провідну роль мають рефлексогенні зони самої серцево – судинної системи;
У судинній системі є рефлексогенні зони, які мають рецептори:
а) барорецептори, чутливі до зміни рівня АТ
б) хеморецептори, чутливі до СО2, нікотіну…
Основні рефлексогенні зони:
- дуга аорти
- каротидний синус (ділянка поділу загальної сонної артерії на внутрішню і зовнішню сонні артерії)
- ділянка впадання порожнистих вен у праве передсердя.
Рефлекс з барорецепторів дуги аорти називається рефлекс Ціона – Людвига.
Артеріальний тиск у здоровому організмі підтримується на постійному рівні завдяки рефлекторній саморегуляції величини АТ. Відбувається ця саморегуляція безперервно і має велике фізіологічне значення, бо оберігає організм від різких коливань АТ.
Коли АТ в аорті підвищується:
- стінки аорти розтягуються і барорецептори подразнюються;
- збудження передається депресорним нервом у довгастий мозок;
- збудження по волокнам блукаючого нерва доходять до серця, викликаючи ЧСС, знижує ХОК, розширення судин і депонування крові;
- внаслідок цього АТ знижується.
Рефлексогенна каротидна зона має таке ж фізіологічне значення, тільки барорецептори знаходяться у входу у головний мозок, тому через судини регулюється мозковий кровоток, який вражає постійністю кровотоку при значних коливаннях АТ.
Хеморецептори знаходяться в рефлексогенних зонах.
Збуджуються вони при таких змінах складу артеріальної крові:
- підвищення вмісту СО2;
- підвищення вмісту Н+ (зниження рН);
- зниження вмісту О2 крові;
Від хеморецепторів імпульси находять в пресорний відділ ГДЦ, виникає пресорна реакція: