Відношення, притаманні знакам і знаковим системам:
1) синтаксичне – між знаками в знаковій системі (від грецьк. sintaxis – складання, побудова, порядок);
2) семантичне відношення існує між знаком і позначуваним об’єктом (від грецьк. semantikos – позначуваний);
3) прагматичне – між суб’єктом, який використовує знакову систему та самою знаковою системою (від грецьк. pragmaticus – практичний).
Семіотика – наука про знаки, яка вивчає синтаксичні, семантичні та прагматичні відношення (семіотичні відношення) та надає методологію побудови знакових систем. Засновник семіотики – американський філософ і логік Чарльз Пірс (ХIХ ст.).
Синтаксис – це розділ семіотики, який вивчає систему правил побудови того чи іншого числення. В синтаксисі формалізованої мови вивчається алфавіт формальної системи.
Семантика – розділ семіотики, в якому вивчається смислова сторона, смислове значення слів і позначуваних ними понять і суджень.
Прагматика – розділ семіотики, який вивчає те, як людина, що використовує знакову систему, відноситься до самої знакової системи.