Поняття навколишнього природного середовища

Вступ. Основні поняття екології та екологічні закони

1. Поняття навколишнього природного середовища.

2. Екосистеми та їх види.

3. Біологічний кругообіг речовин.

4. Вчення В.І.Вернадського про біосферу.

5. Основні закони біосфери.

6. Висновки сучасної екології.

Поняття навколишнього природного середовища

Поняття "навколишнє середовище" містить два аспекти: з одного боку – соціально-виробниче середовище (машини, виробниче обладнання, споруди). У цьому середовищі діють головні економічні та соціальні закони. З іншого боку, людину оточують об’єкти природного походження (гори, річки, ліси, луки). Це природне середовище.

Соціально-виробниче і природне середовище тісно пов’язані одне з одним, і негативні явища в першому несприятливо впливають на друге і навпаки, створюючи цим нове утворення, органічно поєднуючи елементи природного середовища з продуктами людської діяльності.

В складі природного середовища виділяють: атмосферу, гідросферу, літосферу та біосферу.

Атмосфера є зовнішньою оболонкою Землі, що сягає від її поверхні в космічній простір приблизно на 3000 км. Екологічне значення атмосфери полягає в тому, що вона захищає всі організми Землі від згубного впливу космічних випромінювань і ударів метеоритів, регулює сезонні температурні коливання та вирівнює й врівноважує добові. Якби атмосфери не існувало, то коливання добової температурі на Землі сягало б від +200^оС до -200^оС. Через неї відбуваються фотосинтез і обмін енергії – головні процеси біосфери. Атмосферна циркуляція і процеси утворення хмар та опадів – єдине джерело зволоження ґрунтів.

Гідросфера – це водна оболонка Землі (сукупність океанів, морів, вод континентів, льодових покривів). Вода виконує чотири дуже важливі екологічні функції:

– є найважливішою мінеральною сировиною, головним природним ресурсом (людство використовує її в 1000 разів більше, ніж вугілля чи нафти);

– є основним механізмом здійснення взаємозв’язків усіх процесів у екосистемах (обмін речовин, тепла, ріст біомаси);

– є головним агентом – переносником глобальних біоенергетичних екологічних циклів;

– є основною складовою частиною всіх живих організмів.

Водяна пара в атмосфері виконує роль потужного фільтра сонячної радіації, а на Землі – нейтралізатора екстремальних температур, регулятора клімату. Океанічні води відіграють основну роль в кругообігу води на планеті. Підраховано, що за 2 млн. років вся вода на планеті проходить через живі організми; тривалість загального циклу обміну води, залученої в біологічний кругообіг, становить 300... 400 років; кожні 10 днів змінюється вся волога в атмосфері.

Літосфера – зовнішня тверда оболонка Землі, яка включає всю земну кору з частиною верхньої мантії Землі. Літосфера є середовищем для всіх мінеральних ресурсів. Основні елементи земної кори – кисень, кремній, водень, алюміній, залізо, магній, кальцій і натрій утворюють 95% її маси. У верхній частині континентальної земної кори розвинені ґрунти, значення яких для людини важко переоцінити. Залежно від кліматичних умов вони мають товщину від 15–25 см до 2–3 м. Основна маса організмів і мікроорганізмів зосереджена в ґрунтах на глибині кількох метрів.

Біосфера – це оболонка Землі, в межах якої існує життя. Біосфера охоплює нижній шар атмосфери (приблизно 7 км над поверхнею Землі), усю гідросферу та верхній шар літосфери.

Отже, навколишнє природне середовище – це сфера постійних взаємодій і взаємопроникнення елементів і процесів чотирьох його складових – атмосфери, гідросфери, літосфери й біосфери під впливом зовнішніх та внутрішніх факторів і діяльності людини.

2. Екосистеми та їх види

Екосистема – це просторова система, що охоплює історично сформований комплекс живих істот, пов’язаних між собою трофічними (харчовими) зв’язками, та неживих компонентів середовища їх існування, які залучаються ними в процесі обміну речовин та енергії.

За масштабами екосистеми поділяють на мікроекосистеми (трухляві пні, мертві дерева, мурашники), мезоекосистеми (ліс, озеро, степ), макроекосистеми (тундра, тайга, степ, пустеля, савана, ліси помірного клімату, морські екосистеми) та глобальну екосистему (уся біосфера). Різноманіття екосистем на нашій планеті є важливим фактором загальної стійкості біосфери.

За ступенем трансформації людською діяльністю екосистеми поділяють на природні, антропогенно-природні та антропогенні.

У промислово розвинених країнах природних екосистем, не охоплених людською діяльністю, майже не залишилось, хіба що в заповідниках. Лісові насадження, луки, поля – все це природно-антропогенні екосистеми, які хоча й складаються з природних компонентів, але створені і регулюються людьми. До антропогенних екосистем належать такі, в яких переважають штучно створені антропогенні об’єкти і, крім людей, можуть існувати лише окремі види організмів, які пристосувались до цих специфічних умов (наприклад, міста, села).

Для кожної екосистеми характерний свій біологічний кругообіг речовин, який здійснюється внаслідок існування в екосистемах трофічних ланцюгів (ланцюгів живлення).

Трофічний ланцюг – це взаємовідносини між організмами під час переносу енергії від її джерела (зеленої рослини) через ряд організмів (шляхом поїдання) на більш високі трофічні рівні.

Наприклад, у водоймах фітопланктон поїдається зоопланктоном, останній – дрібною рибою, та є здобиччю великих риб-хижаків, які в свою чергу споживаються людиною. Під час переносу енергії їжі з одного трофічного рівня на інший (вищий) більша частина (80 - 90 %) потенціальної енергії губиться, переходячи в теплоту.

У ланцюгах живлення беруть участь організми трьох трофічних груп: продуценти (рослини), консументи (тварини) та редуценти (бактерії, гриби, деякі безхребетні).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ВИСНОВКИ	\|	Біологічний кругообіг речовин

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.