2. Досвід поєднання навіювання і переконування в книзі Ш.А. Амонашвілі «Як живете, діти?»
3. Форми навіюючого впливу та їх використання у навчально-виховному процесі.
4. Умови ефективності перебудови хибних переконань.
Додаток 1
Д.С. Лихачов
Будьмо щасливими
(Відповідь на лист школяра)
Любий Сергійку. Це дуже добре, що ти любиш старі будинки, старі речі - все те, що супроводжувало людину в минулому і супроводжує її в теперішньому житті. Все це не лише ввійшло у свідомість людини, але й саме немовби щось перейняло від людини. Здавалось би, речі матеріальні а вони стали частиною нашої духовної культури, злились із нашим внутрішнім світом, який умовно можна було б назвати нашою "душею". Адже ми говоримо: "від усієї душі", або "мені це потрібно для душі", або "зроблено з душею". Ось такі Все, що зроблено з душею, іде від душі, потрібне нам для душі, - це і є духовна культура. Чим більше людина оточена цією духовною культурою, занурена в неї, - тим вона щасливіша, тим цікавіше їй жити, життя набуває для неї змістовності. А в формальному ставленні до роботи, до навчання, до товаришів, до знайомих, до музики, до мистецтва немає цієї "духовної культури". Це і є "бездуховність" - життя механізму, який нічого не відчуває, нездатен любити, жертвувати собою, мати моральні й естетичні ідеали.
Тож будьмо людьми щасливими, тобто такими, що мають уподобання, люблять глибоко й серйозно щось значне, вміють жертвувати собою заради улюбленої справи та близьких серцю людей. Люди, які не мають усього цього, - нещасні, вони живуть нудним життям, розпорошують себе в порожньому набутті речей або в дрібних, ницих насолодах, котрі, як то кажуть, "швидко псуються".