Лізинговий кредит.

Лізинговий кредит — це вид економічних відносин між юридичними особами під час оренди майна, що супроводжуються укладанням лізингової угоди.

Лізинг є формою майнового кредиту. На відміну від кредиту, лізинг передбачає, що після закінчення його терміну та виплати всієї обумовленої суми договору об'єкт лізингу залишається у власності лізингодавця (якщо договором не передбачено викуп об'єкта лізингу за залишковою вартістю або передання у власність лізингоодержувача).

Об'єктом лізингу є рухоме (машини, обладнання, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка) та нерухоме (будинки, споруди, система телекомунікацій тощо) майно. Майно, яке є державною власністю, може бути об'єктом лізингу тільки за погодженням з органом, що здійснює управління цим майном у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Не можуть бути об'єктами лізингу: об'єкти оренди державного майна, крім окремого індивідуально визначеного майна державних підприємств; земельні ділянки та інші природні об'єкти.

Суб'єкти лізингу:

1 лізингодавець — суб'єкт підприємницької діяльності, банківська або небанківська фінансова установа, який передає в користування об'єкти лізингу за договором лізингу;

2 лізингоодержувач — суб'єкт підприємницької діяльності, який одержує в користування об'єкти лізингу за договором лізингу;

3 продавець лізингового майна (далі — продавець) — суб'єкт підприємницької діяльності, що виготовляє майно (машини, устаткування тощо) та/або продає власне майно, яке є об'єктом лізингу.

Залежно від особливостей здійсненні лізингових операцій, лізинг може бути двох видів — фінансовий чи оперативний.

Фінансовий лізинг — це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший від строку, за який амортизується більша або повна частина вартості об'єкта лізингу.

Оперативний лізинг — це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, менший від строку повної амортизації об'єкта лізингу, і, як правило, з обов'язковим поверненням об'єкта лізингу його власникові після закінчення терміну дії позичкового договору. Після закінчення строку договору оперативного лізингу він може бути продовжений або об'єкт лізингу підлягає поверненню лізингодавцю і може бути повторно переданий у користування іншому лізингоодержу- вачу за договором лізингу.

Основним документом лізингової угоди є договір лізингу.

Цей договір має бути укладений у письмовій формі й містити дані про:найменування сторін; об'єкт лізингу; строк, на який укладається договір; доставку і прийом в експлуатацію об'єкта лізингу; розмір та порядок сплати лізингових платежів; використання та утримання обладнання; умови повернення об'єкта лізингу; умови страхування об'єкта лізингу; права та обов'язки сторін; відповідальність сторін; порядок вирішення спірних питань; форс-мажорні обставини; різне та додатки.

Витрати на утримання лізингового майна:

1 За фінансового лізингу всі витрати на утримання об'єкта лізингу, пов'язані з його страхуванням, експлуатацією, технічним обслуговуванням та ремонтом, несе лізингоодержувач, якщо інше не передбачено договором лізингу.

2 За оперативного лізингу всі витрати на утримання об'єкта лізингу, крім витрат, пов'язаних з його експлуатацією та поновленням використаних матеріалів, несе лізиигодавець, якщо інше не передбачено договором лізингу.

Лізинг-кредит сприяє активізації інвестицій приватного капіталу у сферу виробництва, поліпшенню фінансового стану товаровиробників, а також підвищенню конкурентоспроможності вітчизняних підприємств.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Контокорентний кредит.	\|	Факторинг .

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.