Забезпечення надійної роботи систем електропостачання на сучасному етапі є пріоритетним завданням тому, що це гарантує безперебійне електропостачання і створення безпечних умов роботи споживачів. Розв’язання цієї задачі можливо за рахунок використання результатів теоретичних і прикладних досліджень у галузі створення кабельної продукції, що відповідає вимогам світових стандартів і враховує особливості роботи, характерні для енергосистем країн СНД. Вибір кабельно-провідникової продукції як вітчизняного, так і іноземного виробництва повинен здійснюватися на підставі аналізу їхніх параметрів з урахуванням реальних умов експлуатації. Вивчення різноманітних конструкцій силових кабелів, їхніх характеристик і впливу на режими роботи силових кабелів різних факторів є метою цього курсу.
Класифікаційними ознаками можуть бути вид ізоляції, конструктивні особливості, а також номінальна напруга, на яку вони розраховані. Один з варіантів класифікації силових кабелів представлен на рис.1.1 [1].
Рис. 1.1 - Класифікація силових кабелів
За номінальною робочою напругою силові кабелі умовно можна поділити на дві групи. У першу групу входять кабелі, призначені для роботи в електричних мережах змінної напруги 1; 3; 6; 10; 20 і 35 кВ. Залежно від призначення кабелі низької напруги випускаються в одножильному, двожильному, трьохжильному і четирьохжильному виконанні. Одножильні й трьохжильні кабелі застосовуються у мережах з напругою 1-35 кВ. Двох- і четирьохжильні кабелі використовуються у мережах з напругою до 1 кВ.
У другу групу входять кабелі, які використовуються для роботи в мережах змінної напруги 110; 220; 330; 380; 500; 750 кВ і вище, а також постійної напруги 100 - 400 кВ і вище. Більшість кабелів високої напруги виготовляють із просоченою маслом паперовою ізоляцією. Це маслонаповнені кабелі високого й низького тиску, а також газонаповнені кабелі, у яких газ використовується у якості ізолюючого середовища або для створення надлишкового тиску в ізоляції.