Антиген - це полімер органічної природи, генетично чужерідний для макроорганізма, при потраплянні в який викликає імунні реакції, що направлені на його видалення.

Лекція 3. Антигени, будова антигенних детермінант

Антиген – теоретично функціональне поняття. Ним може бути будь-яка речовина, що здатна викликати імунну відповідь. На думку Рема Петрова- антигени-це біологічні тіла і макромолекули, які несуть на собі ознаки чужерідної генетичної інформації.

Антигени можуть мати різне походження. 1) Утворюватись в процесі природного біологічного синтезу в будь-якому чужому організмі чи клітині. 2) Утворюються у власному організмі при структурних змінах власних нормальних молекул (епігенетична мутація), чи при генетичній мутації клітин. 3) Можуть бути отримані штучно в процесі наукової та виробничої діяльності людини, в тому числі і направленого хімічного синтезу.

Шляхи потрапляння антигенів в організм.

Шляхи проникнення антигенів в організм.Від шляху потрапляння антигену в організм залежить перебіг імунної відповіді та розвиток необхідних ефекторних реакцій, спрямованих на елімінацію цього антигену. Теоретично можна розмежувати два основні шляхи появи чужорідного антигену в організмі: «виникнення антигену» у внутрішньому середовищі організму і потрапляння антигену із зовнішнього середовища (ендо- та екзогенне походження антигену).

Ендогенне походження антигену. Зрозуміло, що антиген або чужорідна щодо певного організму речовина може «несподівано» з'явитися в середовищі організму навіть без пошкодження зовнішніх покривів унаслідок мутацій, індукованих радіаційним опроміненням або хімічними речовинами, або відповідних метаболічних змін у життєдіяльності клітин організму. Часто ефект таких впливів може бути кумулятивним, наприклад, під час накопичення радіонуклідів або йонів важких металів в організмі. Мутаційні зміни в геномі клітин організму можуть супроводжуватися змінами антигенності власних білків, які кодуються мутантними генами. Наприклад, зміни лише однієї амінокислоти (глутаміну) в структурі білка нейронних кальцієвих каналів Р/Q-типу внаслідок мутаційних процесів перетворюють йогo на генетично чужорідний білок і зумовлюють розвиток специфічної імунної відповіді проти такого зміненого білка, що є причиною аутоімунного захворювання — міастенії Ламберта —Ітона.

Джерелом ендогенних антигенів може бути спонтанна активація латентної вірусної інфекції, зумовленої вірусом, який перебував в організмі у неактивній формі у ядрі або навіть вбудованим у ДНК хазяїна. Прикладом можуть бути вірус герпесу, Епштейн-Барр, а також ряд ретровірусів, які можуть потрапляти в організм дитини внаслідок вертикального перенесення від батьків і тривалий час перебувати в неактивному стані. Вважають, що клітини імунної системи, переважно НК-клітини та ЦТЛ, виконують функцію імунного нагляду в організмі, запобігаючи розвитку хвороб, пов'язаних із активацією ендогенних вірусних інфекцій.

Екзогенне походження антигенів. Проникнення антигенів ззовні до внутрішнього середовища макроорганізму може бути двох типів: «примусовим» та фізіологічним.

«Примусове» проникнення антигенів супроводжується порушенням цілісності зовнішніх покривів організму (шкіри і слизових), яке може бути наслідком травм, опіків, порізів тощо, а також парентерального введення вакцинних препаратів або імунізації тварин в експерименті. Іноді деякі комахи також здатні сприяти «примусовому» введенню (внаслідок укусів) антигенів патогенних мікробів в організм хазяїна.

Однак антигени проникають до внутрішнього середовища організму і без руйнування поверхні епітелію. Це фізіологічне проникнення антигенів є найцікавішим і ще недостатньо вивчене.

Джерелом антигенів можуть бути компоненти їжі та представники нормальної мікрофлори. З'ясувалося, що в організмі є «ворота» для постійного проникнення антигену в організм — так звані М-клітини — різновид епітеліальних клітин слизових оболонок У разі небажаного збігу обставин ці самі ворота для антигену можуть стати «воротами інфекції», але в нормі вони виконують дуже важливу функцію — сприяють стимуляції імунної системи.

Найбільше М-клітин у тонкій кишці (в ділянках розміщення пейєрових бляшок), де вони локалізуються між ентероцитами — клітинами, що поглинають розщеплені низькомолекулярні компоненти їжі.

Конститутивною функцією М-клітин є транспортування корпускулярних антигенів (бактерій, вірусів, яєць гельмінтів тощо) з просвіту кишок до внутрішнього середовища організму. Отже, імунна система сама себе постійно імунізує незначними дозами всіх антигенів, які потенційно можуть бути небезпечними для організму. Відбувається «природна вакцинація» організму.

Приклади антигенів. Потужними антигенами є білки. Це зрозуміло, оскільки більшість процесів імунного розпізнання - це білок-білкові взаємодії. Білковими і пептидними антигенами є токсини бактерій та змій, білки вірусів та тканинні антигени. Добре розпізнаються вуглеводи, що входять до складу клітинних стінок бактерій. Нуклеїнові кислоти самі по собі не є імуногенними, але у комплексі з білками стають такими. Наприклад, аутоімунна відповідь при захворюванні на червону вовчанку включає відповідь на нуклеопротеїди. Ліпіди можуть бути ефективно розпізнаними, якщо представлені з поверхневою клітинною молекулою СD1.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	За природою (розглянули у факторах імуногенності).

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.191 сек.