Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






Поняття та принципи бюджетного фінансування.

Тема 9

Кримінальна відповідальність за порушення податкового законодавства.

За ухилення від сплати податків, інших обов'язкових платежів у значних розмірах платники можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності.
Об'єкт злочину - встановлений законодавством порядок оподаткування.
Предмет злочину - податки, збори, інші обов'язкові платежі, що входять до системи оподаткування.
Суб'єкти злочину:
— службова особа підприємства, установи, організації незалежно від форми власності;
— особа, яка займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи;
— будь-яка інша особа, яка зобов'язана сплачувати податки, збори, інші обов'язкові платежі.
Неподання податкових декларацій або приховування (заниження) об'єктів оподаткування не є закінченим злочином. Злочин -дії, які призвели до ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних, великих та особливо великих розмірах.
У разі, коли мали місце ненавмисні дії, недбале виконання службових обов'язків, можна говорити про застосування кримінальної справи за ознаками такого вчинку, як службова недбалість.
Особа, яка вперше вчинила діяння, передбачене цією статтею, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення сплатила податки, збори (обов'язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції). Тяжкість покарання залежить від розміру завданих державі збитків: значного, великого, особливо великого.

 

Правове регулювання державних видатків та бюджетного фінансування.

1. Поняття державних видатків, їх особливості і принципи фінансування.
2. Поняття та принципи бюджетного фінансування.
3. Кошторис як індивідуальний фінансово-плановий акт. Порядок кошторисно-бюджетного фінансування.
4. Додержання фінансової дисципліни.
5. Порядок фінансування соціально-культурних заходів.
6. Порядок фінансування видатків на національну оборону.
7. Видатки на утримання органів державного управління, органів місцевої влади та місцевого самоврядування.


§ 1. Поняття державних видатків, їх особливості і принципи фінансування

Видатки - це безперервне використання державою коштів бюджету та позабюджетних фондів та власних коштів підприємств і організацій на потреби, що визначені державними завданнями.
Видатки бюджету - це прямі цільові витрати держави, що забезпечують її безперебійне функціонування та відображають економічні відносини, пов'язані з розподілом і перерозподілом частини валового внутрішнього продукту, що концентрується в бюджеті. Згідно з Бюджетним кодексом України видатки бюджету - це кошти, які спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум. Витрати бюджету - це видатки бюджету та кошти на погашення основної суми боргу.
Групи державних видатків:

1) за предметною ознакою: а) на державне управління; б) на соціальні потреби; в) на народне господарство і підтримання економіки; г) на національну оборону;

2) за роллю у відтворювальному процесі: а) на сферу матеріального виробництва;б) на невиробничу сферу; в) на створення державних резервів;

3) за економічним змістом: а) заробітна плата; б) стипендія; в) пенсії і допомоги; г) медикаменти; д) харчування; е) канцелярські витрати; е) витрати на поточний і капітальний ремонт.
Критерії бюджетних асигнувань:
— пріоритети витрат;
— загальний обсяг фінансування;
— цільове використання коштів;
— витрат.
Режими бюджетного фінансування:
1) кошторисно-бюджетний режим
2) режим фінансування підприємств і організацій, які мають свої доходи, а бюджетні асигнування одержують як фінансову допомогу
Принципи фінансування:
— плановість;
— безоплатність;
— безповоротність;
— цільове спрямування коштів;
— ефективність використання коштів;
— фінансування в міру виконання плану;
— оптимальне поєднання власних, бюджетних та кредитних джерел;
— додержання режиму економії;
— здійснення контролю за використанням коштів.
Усі фінансові плани пов'язані між собою внаслідок юридичної та економічної природи бюджету.
Акти. що регулюють відносини в галузі видатків:
а) акти, норми яких регламентують фінансові відносини: Закон про Державний бюджет України, рішення про місцеві бюджети, постанови Кабінету Міністрів України, інструкції Мінфіну та Держказначейства
б) акти додержання і виконання правових норм, за допомогою яких реалізуються права та обов'язки учасників видаткових відносин: кошториси, бюджетні доручення, ордери, грошові чеки, лімітні довідки тощо
Отже, фінансування державних видатків - це плановий, цільовий, безповоротний та безоплатний відпуск коштів, що здійснюється з урахуванням оптимального поєднання власних, кредитних та бюджетних джерел фінансування, проводиться в міру здійснення планового використання коштів для забезпечення виконання загальнодержавних функцій, а також для утримання соціально-культурної сфери, створення соціальних гарантій населення та виконання зобов'язань держави, з додержанням режиму економії при всебічному постійному контролі.

 

Бюджетне фінансування - це безповоротний та безоплатний відпуск коштів з державного та місцевих бюджетів на виконання загальнодержавних функцій і функцій муніципальних органів й забезпечення діяльності бюджетних установ та організацій.
Принципи бюджетного фінансування:
1) Кожне бюджетне підприємство, організація або установа отримує асигнування лише з одного бюджету. Винятком є фінансування незапланованих заходів, пов'язаних з стихійним лихом, епідеміями, ліквідацією втрат від катастроф.
2) Фінансування бюджетних установ на основі встановлених економічно і науково обгрунтованих нормативів, що встановлюються для кожної сфери діяльності держави.
3) Розподіл установ на ті, що фінансуються з державного бюджету, і ті, що отримують асигнування з місцевих бюджетів, здійснюється в залежності від значущості та підпорядкування. Так, з державного бюджету отримують фінансування національні установи; підприємства, організації та заклади, що підпорядковані міністерствам, державним комітетам та відомствам.
4) Згідно з Бюджетним кодексом України розмежування видів видатків між бюджетами здійснюється на основі принципу субсидіарності з урахуванням критеріїв повноти надання послуги та наближення її безпосередньо до споживача.
З бюджетів сіл, селищ, міст здійснюються видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують необхідне першочергове надання соціальних послуг і які розташовані найближче до споживачів.
З бюджетів міст республіканського та обласного значення, а також районних бюджетів здійснюються видатки на фінансування установ та заходів, які забезпечують надання соціальних послуг, гарантованих для всіх громадян України. Видатки на фінансування установ та заходів, які забезпечують соціальні послуги окремих категорій громадян, або фінансування регіональних програм здійснюються з республіканського та обласних бюджетів. Через бюджети міст Києва та Севастополя фінансуються усі три види передбачених груп видатків.
Суб'єкти видаткових відносин:
- владна сторона - Міністерство фінансів України (складає розпис видатків) і Державне казначейство (дозволяє користуватися бюджетними асигнуваннями)
- посередники - уповноважені банки, де відкрито рахунок бюджетної установи (здійснюють контроль за витрачанням готівки, порядком сплати податків і зборів, порядком списання коштів з рахунку)
- розпорядник бюджетних коштів або безпосередній отримувач бюджетних коштів
Розпорядники бюджетних коштів:
— головні;
— нижчого рівня.
Головні розпорядники коштів Державного бюджету України затверджуються Законом про Державний бюджету України шляхом встановлення бюджетних призначень; місцевого бюджету - рішенням про місцевий бюджет.
Головні розпорядники бюджетних коштів:
1) за бюджетними призначеннями, передбаченими Законом про Державний бюджет України, - органи, уповноважені Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України забезпечувати їх діяльність, в особі їх керівників, а також міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України та інші спеціалізовані суди; установи та організації, які визначені Конституцією України або входять до складу Кабінету Міністрів України, в особі їх керівників;
2) за бюджетними призначеннями, передбаченими бюджетом Автономної Республіки Крим, - уповноважені юридичні особи, що забезпечують діяльність Верховної Ради та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також міністерства та інші органи влади Автономної Республіки Крим в особі їх керівників;
3) за бюджетними призначеннями, передбаченими іншими місцевими бюджетами, - керівники місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад та їх секретаріатів, керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад.
Функції головного розпорядника бюджетних коштів:
1) розробляє план своєї діяльності відповідно до визначених функцій, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів;
2) розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити і подає їх Міністерству фінансів України чи місцевому фінансовому органу;
3) отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження в Законі про Державний бюджет України чи рішенні про місцевий бюджет, доводить до розпорядників коштів нижчого рівня відомості про обсяги асигнувань, забезпечує управління бюджетними асигнуваннями;
4) затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня;
5) здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень, отриманих розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів, і витрачанням ними бюджетних коштів;
6) одержує звіти про використання коштів від розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів коштів і аналізує ефективність використання ними бюджетних коштів.
У межах встановлених бюджетних призначень головний розпорядник має можливість перерозподіляти свої видатки з метою забезпечення їх пріоритетності як на стадії формування проекту бюджету при підготовці бюджетного запиту, так і на стадії виконання бюджету при складанні бюджетного розпису та у процесі поточного виділення коштів.
Розпорядник коштів бюджету нижчого рівня - це розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику, розпоряднику вищого рівня, та діяльність якого координується через нього.
Розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня:
1) Розпорядники бюджетних коштів 2-го ступеня - бюджетні установи в особі їх керівників, які уповноважені на отримання асигнувань, прийняття зобов'язань та здійснення виплат з бюджету на виконання функцій самої установи, яку вони очолюють, і на розподіл коштів для переказу розпорядникам 3-го ступеня та безпосередньо підпорядкованим одержувачам.
2) Розпорядники бюджетних коштів 3-го ступеня - бюджетні установи в особі їх керівників, які уповноважені на отримання асигнувань, прийняття зобов'язань та здійснення виплат з бюджету на виконання функцій самої установи, яку вони очолюють, і на розподіл коштів безпосередньо підпорядкованим одержувачам.
Одержувачі бюджетних коштів - це підприємства і госпрозрахункові організації, громадські та інші організації, що не мають статусу бюджетної установи, які одержують кошти з бюджету як фінансову підтримку, або уповноважені органами державної влади на виконання загальнодержавних програм, надання послуг безпосередньо через розпорядників.
По бюджетах міст районного підпорядкування, сільських та селищних бюджетах фінансування здійснюють відповідні виконавчі комітети органів місцевого самоврядування.
Після отримання коштів із бюджету на свої рахунки головні розпорядники у встановленому порядку перераховують кошти на поточні рахунки підвідомчих підприємств, організацій та закладів - на рахунки розпорядників нижчого ступеня.
Здійснення видатків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів проводиться через реєстраційні, спеціальні реєстраційні рахунки розпорядників бюджетних коштів. Такі рахунки відкриваються для одержання коштів з бюджету, для обліку бюджетних коштів та контролю за їх використанням в органах Державного казначейства на кожний бюджетний рік. Кількість реєстраційних рахунків для розпорядника бюджетних коштів залежить від ступеня деталізації контролю казначейства за використанням бюджетних коштів відповідно до бюджетної класифікації. По закінченні року рахунки закриваються, за винятком тих випадків, коли окремим законом передбачені багаторічні бюджетні призначення.
Органи Державного казначейства укладають з розпорядниками коштів договори на здійснення розрахунків і обслуговування таких осіб відповідно до встановлених лімітів.
Підставою для здійснення видатків розпорядників бюджетних коштів є платіжні доручення, підготовлені власниками рахунків, та документи, які підтверджують цільове спрямування коштів (рахунки-фактури, накладні, товарно-транспортні накладні, трудові угоди, акти виконаних робіт і т.д.).

 

§ 3. Кошторис як індивідуальний фінансово-плановий акт. Порядок кошторисно-бюджетного фінансування.

Кошторисно-бюджетне фінансування - це метод безповоротного, безоплатного відпуску грошових коштів на утримання установ, що перебувають на повному фінансуванні з бюджету, на основі відповідних фінансових планів - кошторисів бюджетних установ.
Згідно з Бюджетним кодексом України бюджетна установа - це орган, установа, організація, яка повністю утримується за рахунок відповідного державного або місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.
Склад бюджетної сфери:
— державне управління;
— міжнародна діяльність;
— національна оборона, правоохоронна діяльність та безпека держави;
— соціально-культурна сфера (освіта, охорона здоров'я, соціальний захист та соціальне забезпечення, культура та мистецтво, фізична культура та спорт), житлово-комунальне господарство (з місцевих бюджетів).
Забезпечення бюджетних установ грошовими ресурсами називається кошторисно-бюджетним фінансуванням, що являє собою систему науково та економічно обґрунтованих заходів щодо визначення критеріїв розподілу коштів і напрямів використання фінансових ресурсів, а також визначення оптимальних обсягів для кожного суб'єкта, що утримується за рахунок бюджетних коштів.
Кошторисбюджетних установ є основним плановим документом, який надає повноваження бюджетній установі щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг та спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.
Такі призначення визначають обсяг повноважень головного розпорядника бюджетних коштів, наданих йому відповідно до законодавства. Бюджетне призначення має кількісні і часові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.
Фінансово-правові відносини за кошторисно-бюджетного фінансування виникають з моменту затвердження кошторису бюджетної установи розпорядником бюджетних коштів вищого рівня. У цьому полягає правове значення кошторису як індивідуального фінансово-планового акта, який спрямований на виконання правових норм та конкретизує їх у розрізі конкретних правовідносин. Правові основи складання, затвердження та виконання кошторису бюджетних установ визначені Кабінетом Міністрів України.
Види кошторисів: індивідуальні та зведені. Вони відрізняються рівнем узагальнення інформації про доходи та видатки бюджетних установ.
Бюджетна установа незалежно від того, чи веде вона облік самостійно, чи обслуговується централізованою бухгалтерією, для забезпечення своєї діяльності складає індивідуальні кошториси і плани асигнувань за кожною виконуваною нею бюджетною програмою (функцією).
План асигнувань являє собою помісячний розподіл асигнувань, затверджених у кошторисі, за скороченою формою економічної класифікації, який регламентує взяття установою зобов'язань протягом року. Він є невід'ємною частиною кошторису, затверджується разом з ним. Форми кошторису і плану затверджує Міністерство фінансів України.
Зведені кошториси і зведені плани асигнувань містять узагальнену інформацію щодо всіх розпорядників бюджетних коштів, які фінансуються через головного розпорядника, і використовуються для здійснення контролю за формуванням планових показників і витрачання, коштів. Зведені кошториси не затверджуються.
Складові кошторису:
— загальний фонд - містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків на виконання бюджетною установою основних функцій;
— спеціальний фонд - містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл на здійснення відповідних видатків, згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою основних функцій.
Видатки спеціального фонду кошторису за рахунок власних надходжень плануються у такій послідовності: за визначеною метою, на погашення заборгованості установи та на проведення заходів, пов'язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (не повністю забезпечені) видатками загального фонду.
Кошториси, плани асигнувань і штатні розписи затверджуються керівником відповідної вищестоящої установи.
Кошториси і плани асигнувань, передбачені на проведення централізованих заходів, затверджуються окремо на кожний захід керівниками міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, держадміністрацій та виконавчих органів місцевих рад, що запланували ці заходи.
Одночасно з кошторисом затверджуються плани асигнувань і штатний розпис установи. До їх затвердження здійснення видатків проводиться згідно з проектами.
У тижневий термін після затвердження штатних розписів головні розпорядники подають Мінфіну України, Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органам зведені показники за мережею, штатними розписами і контингентами установ та одержувачами за формами, встановленими Мінфіном.
По закінченні 30-денного терміну органи Державного казначейства здійснюють операції з розрахунково-касового обслуговування розпорядників коштів тільки відповідно до затверджених кошторисів та планів асигнувань.
Для здійснення контролю за асигнуваннями органи Державного казначейства проводять реєстрацію та ведуть облік зведених кошторисів та планів асигнувань розпорядників вищого рівня у розрізі розпорядників нижчого рівня та одержувачів.
Бюджетна установа не має права здійснювати запозичення або надавати за рахунок бюджетних коштів позички.
Звітуючи про виконання загального фонду кошторису бюджетної установи, розпорядники бюджетних коштів повинні відобразити показники видатків за економічною класифікацією. На підставі цих показників визначається сума доходів на наступний рік за кожним джерелом надходження з урахуванням умов роботи установи. При цьому враховується рівень фактичного виконання доходів, очікуване виконання.
Видатки спеціального фонду бюджету провадяться виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень до цього фонду на підставі кошторисів. Одночасно установи мають право використовувати протягом поточного року залишки коштів на рахунках спеціального фонду на початок року.

 

§ 4. Додержання фінансової дисципліни.

До повноважень Рахункової палати України (згідно з Бюджетним кодексом України) з контролю за додержанням бюджетного законодавства належить здійснення контролю за використанням коштів Державного бюджету України, ефективністю використанням та управління цими коштами, за відповідністю платежів узятим зобов'язанням та бюджетним асигнуванням.
Органи Державної контрольно-ревізійної служби України забезпечують контроль за цільовим та ефективним використання коштів Державного бюджету та місцевих бюджетів.
Бюджетне правопорушення - це недодержання учасником бюджетного процесу встановленого чинним законодавством порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету чи звіту про виконання бюджету. З боку розпорядників бюджетних коштів порушення бюджетної дисципліни можуть допускатись як на стадії виконання бюджету, так і на стадії складання проекту бюджету.
У межах встановлених повноважень Мінфін України, Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, місцеві фінансові органи щороку протягом трьох місяців після прийняття відповідних бюджетів перевіряють правильність складення і затвердження кошторисів і планів асигнувань.
Нецільове використання коштів, виділених бюджетним асигнуванням чи кошторисом, має наслідком зменшення асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на суму коштів, що витрачені не за цільовим призначенням, і притягнення відповідних посадових осіб до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності у порядку, визначеному законами України. Зазначені кошти підлягають обов'язковому поверненню до відповідного бюджету.
Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, Державна контрольно-ревізійна служба України, місцеві фінансові органи, голови виконавчих органів міст районного значення, селищних та сільських рад, головні розпорядники бюджетних коштів можуть призупиняти бюджетні асигнування у разі:
— несвоєчасного і неповного подання звітності про виконання бюджету;
— невиконання вимог щодо бухгалтерського обліку, складання звітності та внутрішнього фінансового контролю за бюджетними коштами і недодержання порядку перерахування цих коштів;
— подання недостовірних звітів та інформації про виконання бюджету;
— розпорядниками бюджетних коштів вимог щодо прийняття ними бюджетних зобов'язань;
— нецільового використання бюджетних коштів. У разі виявлення бюджетного правопорушення відповідні органи в межах своєї компетенції можуть вчиняти такі дії щодо розпорядників бюджетних коштів та одержувачів, яким вони довели бюджетні асигнування:
— застосування адміністративних стягнень до осіб, винних у бюджетних правопорушеннях відповідно до законодавства;
— зупинення операцій з бюджетними коштами. При цьому використовується загальноправовий принцип юридичної відповідальності, згідно з яким накладення на особу заходу стягнення за правопорушення не звільняє від відшкодування заподіяної матеріальної шкоди.
Призупинення операцій з бюджетними коштами полягає у призупиненні будь-яких операцій зі здійснення платежів з рахунку порушника і може здійснюватися на термін до тридцяти днів. Механізм призупинення операцій з бюджетними коштами визначає Кабінет Міністрів України. Порядок призупинення бюджетних асигнувань регламентується наказом Міністерства фінансів України.
Рішення про призупинення бюджетних асигнувань приймає Міністр фінансів України, Міністр фінансів Автономної Республіки Крим, керівник місцевого фінансового органу, голова виконавчого органу міста районного значення, селищної та сільської ради на підставі протоколу про бюджетне правопорушення або акта ревізії та доданих до нього документів. Рішення оформляється у вигляді розпорядження про призупинення бюджетних асигнувань.
Бюджетні асигнування призупиняються з 1-го числа місяця, наступного за датою прийняття розпорядження. При цьому наказ конкретизує, що бюджетні асигнування призупиняються на термін від одного місяця до трьох у межах поточного бюджетного періоду в обсязі, що дорівнює 50 % асигнувань, затверджених у плані асигнувань розпорядника бюджетних коштів, за винятком асигнувань на оплату праці, нарахувань на заробітну плату та трансфертів населенню.
Розпорядження про призупинення бюджетних асигнувань є підставою для внесення змін до помісячного розпису асигнувань загального фонду бюджету шляхом перенесення бюджетних асигнувань на наступні періоди.
Розпорядник або одержувач бюджетних коштів у встановлені терміни подає інформацію відповідному органу про усунення бюджетного правопорушення та копії документів, що це підтверджують. За результатами перевірки компетентні органи, що прийняли рішення про призупинення асигнувань, приймають рішення про відновлення дії бюджетних асигнувань. Розпорядження про відновлення бюджетних асигнувань є підставою для внесення з першого числа місяця, наступного за датою прийняття цього розпорядження, змін до помісячного розпису асигнувань та наступного взяття зобов'язань. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість соціальної діяльності держави.

 

§ 5. Порядок фінансування соціально-культурних заходів.
Фінансування соціально-культурних заходів є найбільшим напрямом кошторисно-бюджетного фінансування порівняно з усіма іншими бюджетними витратами.
Фінансування цих видатків відіграє велику соціальну та політичну роль, формуючи в суспільстві відчуття "благополуччя" або "розчарування" тими процесами, що відбуваються в країні. Разом з тим в умовах існування бюджетного дефіциту соціально-культурна сфера є найвразливішою, тому що велика кількість цих видатків фінансується за "залишковим принципом", тобто в останню чергу або ж за дуже скороченими нормативами та нормами.
Склад соціально-культурних видатків держави:
— на соціальний захист населення і соціальне забезпечення;
— на освіту;
— науку;
— на культуру;
— на засоби масової інформації;
— на охорону здоров'я;
— на фізичну культуру і спорт;
— на заходи у сфері молодіжної політики.
Видатки на соціальний захист населення.
З другої половини XX ст. соціальні видатки почали розглядатись не як непродуктивні витрати, а як інвестиції в сьогоднішню та майбутню діяльність. У розвинутих країнах видатки на соціальне забезпечення становлять 14-15% ВВП.
У Конституції України, Основах законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших законах, актах Президента України визначено основні форми й методи соціального захисту населення.
Підрозділи розділ видатків "Соціальний захист та соціальне забезпечення" згідно з функціональною структурою видатків бюджетів України:
— соціальний захист у разі непрацездатності;
— соціальний захист пенсіонерів;
— соціальний захист ветеранів війни та праці;
— соціальний захист сім'ї, дітей та молоді;
— соціальний захист безробітних;
— допомога у розв'язанні житлового питання;
— на утримання житла;
— допомога на забезпечення житлом;
— соціальний захист інших категорій населення;
— дослідження і розробки у сфері соціального захисту;
— інша діяльність у сфері соціального захисту. З Державного бюджету України фінансуються:
1) державні спеціальні пенсійні програми;
2) державні програми соціального захисту;
3) державна підтримка громадських організацій інвалідів і ветеранів;
4) державні програми і заходи стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї;
5) державна підтримка молодіжних громадських організацій на виконання загальнодержавних програм і заходів стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї;
6) державні програми підтримки будівництва житла для окремих категорій громадян. З місцевих бюджетів фінансуються:
1) притулки для неповнолітніх;
2) територіальні центри і відділення соціальної допомоги на дому;
3) пільги ветеранам війни і праці;
4) допомога сім'ям з дітьми;
5) додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг;
6) компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян;
7) будівництво житла для окремих категорій громадян.
З метою реформування видатків на соціальний захист запроваджено персоніфікований облік отримувачів пільг.
Порядок фінансування освіти.
У розвинутих країнах видатки на освіту становлять 4,5-7 % ВВП.
Фінансування державних закладів освіти, установ та організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування.
Відповідно до Закону України "Про освіту" держава забезпечує бюджетні асигнування на освіту в розмірі, не меншому 10 % національного доходу. При цьому кошти закладів і установ освіти і науки, які повністю або частково фінансуються з бюджету, одержані від здійснення або на здійснення статутної діяльності, не вважаються прибутком і не оподатковуються.
Функціональна структура видатків бюджету на освіту:
1) на дошкільну освіту;
2) на загальну середню школу;
3) на професійно-технічну освіту;
4) на вищу освіту;
5) на післядипломну освіту;
6) на позашкільну освіту та заходи з позашкільної роботи з дітьми;
7) на програми матеріального забезпечення навчальних закладів;
8) на дослідження і розробки у сфері освіти;
9) на інші заклади та заходи у сфері освіти. За рахунок коштів Державного бюджету України фінансуються видатки на:
— загальну середню освіту;
— професійно-технічну освіту;
— вищі навчальні заклади державної форми власності;
— післядипломну освіту;
— позашкільні навчальні заклади та заходи позашкільної роботи;
— інші заклади та заходи в галузі освіти, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій.
За рахунок коштів місцевих бюджетів фінансуються дошкільна та загальна середня освіта. На фінансуванні міських та районних бюджетів перебувають заклади освіти для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації. За рахунок коштів обласних та республіканського бюджетів фінансуються заклади професійно-технічної освіти, що виконують державне замовлення, а також вищі заклади освіти, що перебувають у власності АР Крим та спільній власності територіальних громад.
Порядок фінансування науки.
Держава забезпечує бюджетне фінансування наукової та науково-технічної діяльності у розмірі не менше 1,7 % ВВП України.
З бюджету виділяються кошти на:
— фундаментальні дослідження, пошукові та прикладні розробки;
— державні та міждержавні науково-технічні програми;
— державні премії України у галузі науки і техніки;
— фінансування наукових розробок з проблем стандартизації, сертифікації та еталонної бази, державних контрактів;
— фінансування наукової частини національних, міжгалузевих та галузевих програм.
З Державного бюджету фінансуються наукові дослідження фундаментального й пошукового характеру або виконання наукових програм державного значення. Відповідно до Закону України "Про освіту" виконання їх здійснюється на конкурсній основі при відборі найбільш наукомістких та високоефективних досліджень.
Фінансуються науково-дослідні інститути, що виконують фундаментальні дослідження на державне замовлення, а також науково-дослідні організації, що перебувають на господарському розрахунку, але виконують державне замовлення з оплатою за рахунок державно-бюджетних асигнувань.
За рахунок коштів державного бюджету здійснюється фінансування фундаментальних та прикладних досліджень і сприяння науково-технічному прогресу державного значення, міжнародним науковим та інформаційним зв'язкам державного значення.
Відповідно до законодавства бюджетне фінансування наукових досліджень здійснюється шляхом базового та програмно-цільового фінансування (Закон України "Про наукову і науково-технічну діяльність").
Базове фінансування надається для забезпечення:
— фундаментальних наукових досліджень;
— найважливіших для держави напрямів досліджень;
— розвитку інфраструктури наукової і науково-технічної діяльності;
— збереження наукових об'єктів, що становлять національне надбання;
— підготовки наукових кадрів.
Перелік наукових установ та вищих навчальних закладів, яким надається базове фінансування для здійснення наукової і науково-технічної діяльності, затверджує Кабінет Міністрів України.
Програмно-цільове фінансування здійснюється на конкурсній основі для:
— науково-технічних програм і окремих розробок, спрямованих на реалізацію пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки;
— забезпечення проведення найважливіших прикладних науково-технічних розробок, які виконуються за державним замовленням;
— проектів, що виконуються у межах міжнародного науково-технічного співробітництва.
Видатки на культуру і мистецтво.
Функціональна структура видатків на культуру та мистецтво (розділ "Духовний та фізичний розвиток" (код 0800) та підрозділ "Культура та мистецтво" (код 0821)):
— фінансування театрів;
— фінансування художніх колективів, концертних і циркових організацій;
— фінансування кінематографії;
— творчих спілок;
— фінансування бібліотек;
— фінансування музеїв та виставок;
— фінансування заповідників;
— клубних закладів;
— фінансування інших заходів і закладів у галузі культури та мистецтва.
При фінансуванні культури головними розпорядниками бюджетних коштів є Міністр культури України, міністри та керівники державних комітетів та відомств України, а також АР Крим, у підпорядкуванні яких перебувають підприємства, організації, заклади культури.
За рахунок коштів державного бюджету фінансуються заклади та заходи:
— державні культурно-освітні програми;
— державні театрально-видовищні програми;
— підтримка громадських організацій культури і мистецтва, що мають статус національних;
— державні програми розвитку кінематографії;
— державна архівна справа.
За ознакою підпорядкування з державного бюджету фінансуються також усі підприємства, організації та заклади культури, що безпосередньо підпорядковані Міністерству культури та іншим міністерствам, державним комітетам та відомствам.
Інші бюджетні культурно-мистецькі заклади фінансуються із відповідних місцевих бюджетів.
До видатків, що здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського значення АР Крим і міст обласного значення, належать державні культурно-освітні (бібліотеки, музеї та виставки) та театрально-видовищні програми (філармонії, музичні колективи і ансамблі, театри, палаци і будинки культури республіканського і обласного значення, школи естетичного виховання дітей, інші заклади та заходи).
За рахунок держави фінансуються державні програми підтримки телебачення, радіомовлення, преси, книговидання, інформаційних агентств. Відповідно до функціональної класифікації видатків до них відносять витрати на утримання засобів масової інформації, а також на дослідження і розробки у сфері духовного та фізичного розвитку.
В сучасних умовах фінансування засобів масової інформації здійснюється на змішаних умовах, основним чинником діяльності цих установ є самоокупність. Державні програми телебачення, радіомовлення та преса, які одержують бюджетні асигнування, також фінансують значну частину своїх видатків за рахунок власних коштів, отриманих переважно від надання рекламних послуг. Редакції газет та журналів, що належать органам місцевого самоврядування, частково фінансуються з місцевих бюджетів. Право на заснування власних засобів масової інформації закріплено в Законі України "Про місцеве самоврядування".
Фінансування охорони здоров'я і фізичної культури

Право на охорону здоров'я гарантується Конституцією України. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних та оздоровчо-профілактичних програм.
Конституцією закріплено, що медична допомога у державних і комунальних закладах охорони здоров'я надається безоплатно, а держава сприяє розвитку лікувальних закладів усіх форм власності, дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.
Функціональна структура видатків на охорону здоров'я (код 0700 "Охорона здоров'я"):
— медична продукція та обладнання;
— поліклініки і амбулаторії, швидка та невідкладна допомога;
— стоматологічні поліклініки;
— станції швидкої допомоги та невідкладної допомоги;
— фельдшерсько-акушерські пункти;
— лікарні та санаторно-курортні заклади;
— санітарно-профілактичні та протиепідемічні заходи і заклади;
— дослідження і розробки у сфері охорони здоров'я;
— інша діяльність у сфері охорони здоров'я;
— інші заклади та заходи у сфері охорони здоров'я.
За рахунок державного бюджету здійснюються видатки на:
— первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу;
— спеціалізовану амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу;
— санаторно-реабілітаційну допомогу;
— санітарно-епідеміологічний нагляд;
— інші програми у галузі охорони здоров'я, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій.
Обсяги бюджетного фінансування визначаються на підставі науково обґрунтованих нормативів з розрахунку на одного жителя. Обсяг фінансування на утримання лікарень визначається за економічними нормами та нормативами, виходячи з чисельності розгорнутих ліжок за профілями захворювань. За цими нормативами визначається необхідна кількість лікарів, середнього та молодшого обслуговуючого персоналу, фонди заробітної плати, витрати на медикаменти та харчування. У поліклініках кількість медичного персоналу встановлюється на основі даних про чисельність населення на території, яка обслуговується, у сільській місцевості - на кожний населений пункт.
За рахунок бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів, бюджетів місцевого самоврядування фінансуються загальнодоступні для населення заклади охорони здоров'я. Так, за рахунок коштів сільських, селищних і міських бюджетів фінансується первинна медико-санітарна, амбулаторно-поліклінічна та стаціонарна допомога.
Районні та обласні бюджети беруть участь у фінансуванні лікарень широкого профілю, пологових будинків, станцій швидкої та невідкладної допомоги, поліклінік і амбулаторній, загальних стоматологічних поліклінік. За рахунок їх коштів фінансуються також видатки на забезпечення програм медико-санітарної освіти. При цьому кошти, не використані закладом охорони здоров'я, не вилучаються, і відповідне зменшення фінансування на наступний період не проводиться. Відомчі та особливі заклади охорони здоров'я фінансуються за рахунок підприємств, установ та організацій, які вони обслуговують. Допускається фінансова підтримка таких закладів за рахунок державного та місцевого бюджетів, якщо відповідні категорії громадян становлять значну частину населення даної місцевості.
Підрозділи видатків на фізкультуру і спорт (розділ "Духовний та фізичний розвиток":
— фізичні культура і спорт;
— дослідження і розробки у сфері духовного та фізичного розвитку;
— інша діяльність у сфері духовного та фізичного розвитку.

За рахунок коштів державного бюджету фінансуються:
— державні програми підготовки резерву та складу національних команд і забезпечення їх участі у змаганнях державного та міжнародного значення;
— державні програми з інвалідного спорту та реабілітації;
— державні програми фізкультурно-спортивної спрямованості.
За рахунок коштів місцевих бюджетів фінансуються видатки державних програм у розвитку фізичної культури і спорту:
— утримання та навчально-тренувальна робота дитячо-юнацьких спортивних шкіл;
— заходи з фізичної культури і спорту;
— фінансова підтримка організацій фізкультурно-спортивної спрямованості і спортивних споруд місцевого значення.
Обласні бюджети та бюджет Автономної Республіки Крим беруть участь у фінансуванні державних програм з інвалідного спорту і реабілітації, а також забезпечують навчально-тренувальну роботу дитячо-юнацьких спортивних шкіл (республіканського та обласного значення) й проводить заходи з фізичної культури.

 


Читайте також:

  1. II. Поняття соціального процесу.
  2. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
  3. А/. Поняття про судовий процес.
  4. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
  5. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
  6. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
  7. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.
  8. Аналіз ступеня вільності механізму. Наведемо визначення механізму, враховуючи нові поняття.
  9. Антикорупційні принципи
  10. АРХІВНЕ ОПИСУВАННЯ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ
  11. Аудиторські докази: поняття та процедури отримання
  12. Б/. Принципи виборчого права.




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Адміністративна відповідальність за порушення податкового законодавства. | Порядок фінансування видатків на національну оборону.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.003 сек.