Методика вибору підшипників кочення

Досвідчений проектувальник може призначати конкретний тип і розмір підшипника, а потім робити перевірочний розрахунок. Однак тут потрібно великий конструкторський досвід, тому що у випадку невдалого вибору може не виконатися умова міцності, тоді буде потрібно вибрати інший підшипник і повторити перевірочний розрахунок.

Щоб уникнути численних "проб і помилок" можна запропонувати методику вибору підшипників, побудовану за принципом проектувального розрахунку, коли відомі навантаження, задана необхідна довговічність, а в результаті визначається конкретний типорозмір підшипника з каталогу [31].

Методика вибору складається з п'яти етапів:

Обчислюється необхідна довговічність підшипника виходячи із частоти обертання й заданого замовником терміну служби машини.

По знайденим раніше реакціях опор вибирається тип підшипника (радіальний, радіально-упорного, завзято-радіального або упорний), з довідника перебувають коефіцієнти радіального й осьового навантажень Х, У.

Розраховується еквівалентне динамічне навантаження.

Визначається необхідна вантажопідйомність C = P*L⁽^1/^α⁾.

По каталозі, виходячи з необхідної вантажопідйомності, вибирається конкретний типорозмір ("номер") підшипника, причому повинні виконуватися дві умови:

вантажопідйомність по каталозі не менш необхідної;

внутрішній діаметр підшипника не менш діаметра вала.

Особливості проектування підшипникових вузлів

Неточність монтажу, нагрівання, деформації вала можуть привести до заклинювання обертових коліс, що, особливо в момент руху, чревате досить неприємними наслідками. Запобігання цього досягається різними заходами [2, 14,24,25]:

Схеми установки подшипниковПрименяют фіксовані й плаваючі опори. У фіксованих внутрішні й зовнішні кільця нерухомі в осьовому напрямку. У плаваюче зовнішнє кільце може переміщатися в осьовому напрямку за рахунок установки підшипника в спеціальній склянці із зазором. Плаваючої звичайно роблять ту опору, де менше радіальне навантаження. При великій відстані між опорами (вал черв'яка) фіксована опора для твердості має два підшипники. Для вільних температурних переміщень підходять радіальні роликопідшипники із циліндричними роликами й радіальні шарикопідшипники з незакріпленими зовнішніми кільцями. Короткі вали при слабкому нагріванні можна встановлювати на підшипники враспор, коли один підшипник фіксує осьовий зсув вала в одну сторону, а іншої – в іншу. Схема з фіксацією підшипників враспор зручна в монтажі, але вимагає твердих допусків на лінійні розміри й небезпечна можливим защемленням тіл кочення при нагріванні. При установці враспор для радіальних підшипників залишають осьовий зазор, а для радіально-упорних передбачають осьове регулювання.

Кріплення підшипників на валу й у корпусі

Для сприйняття осьових навантажень кільця підшипника закріплюють на валу й у корпусі.

Для закріплення внутрішніх кілець на валу застосовуються різні засоби:

уступи вала (а);

пружинні стопорні кільця (б,е);

торцеві шайби (в);

упорні гайки (г,ж);

конічні розрізні втулки (д,з).

Для фіксації зовнішніх кілець застосовують:

уступи в корпусі й склянці (а);

кришки (б);

кришки й уступи (в,г);

упорні борти (д);

урізні кришки при рознімних корпусах (е);

пружинні кільця (ж,з).

Радіально-упорні підшипники вимагають осьового регулювання, що робиться зсувом зовнішнього кільця:

прокладками з металу (а);

кріпильним гвинтом (б,г) при малих осьових силах;

різьбовою кришкою або кільцем (в).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Розрахунок номінальної довговічності підшипника	\|	Твердість підшипників й їхній попередній натяг

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.