Е л е к т р о к а р д і о г р а м а (ЕКГ) – це графічна запис біострумів серця за допомогою електрокардіографа.
ЕКГ дозволяє оцінити:
а) стан провідної системи (ритм генерації, швидкість проведення збудження);
б) стан збудливості міокарда, що може змінитися при гіпертрофії шлуночків та гіпоксії міокарда.
ЕКГ не дозволяє прямо оцінити силу серцевих скорочень, хвилинний об’єм крові та стан клапанного апарату.
Рис. 9. Стандартні відведення
Для реєстрації ЕКГ виконують відведення потенціалів від кінцівок і поверхні грудної клітки. Зазвичай використовують три так звані стандартні відведення від кінцівок (Рис.9): I відведення: права рука — ліва рука; II відведення: права рука — ліва нога; III відведення: ліва рука — ліва нога.
Для відведення потенціалів від грудної клітки рекомендують прикладати перший електрод до однієї із шести точок. Другим електродом служать три з'єднані разом електроди, накладені на обидві руки і ліву ногу. У цьому випадку форма ЕКГ відбиває електричні зміни тільки на ділянці прикладання грудного електрода. Ці відведення позначаються латинською буквою V( V1, V2 і т. д.).
Нормальна ЕКГ (Рис. 8А) складається із зубців Р, Q, R, S, Ттаінтервалів між ними, причому три зубці спрямовані вгору (позитивні) — Р, R, Т, а два — Q і S (негативні) спрямовані вниз.
Зубець Р відповідає періоду збудження передсердь.
Комплекс зубців Q, R, S, Т — збудженню шлуночків, причому зубці Q, R, S характеризують початок збудження, а зубець Т — кінець збудження.
Зубець Т відображає процеси реполяризації (припинення збудження) шлуночків.
Інтервал Т — Р характеризується відсутністю різниці потенціалів у серці (загальна пауза).
Таким чином, зубець Р відображає передсердну частину ЕКГ, а комплекс зубців Q, R, S, Т — шлуночкову.
Електрокардіографія є одним з найважливіших методів обстеження хворих з патологією серцево-судинної системи.