Набутий імунітет харектиризується чіткою специфічністю і залучається до захисту, коли природні фактори виявляються неспроможними знешкодити чужердні агенти, але готовлять для представленням специфічним імунокомпетентним клітинам. Системи специфічного імунітету виконують проміжну функцію специфічного розпізнавання і запам’ятовування інфекційного агента чи чужерідної речовини і підключають широкий спектр системи вродженого імунітету на заключних етапах процесу.
Система надбаного імунітету обслуговується клітинами лімфоїдного ряду, до яких належать Т-лімфоцити (або Т-клітини) і В-лімфоцити (або В-клітини) та натуральні кілери (НК) = великі зернисті (гранулярні) лімфоцити (ВГЛ). Останні, як зазначено вище- клітини ланки природного імунітету. Периферійна кров: 70% Т-клітин, 15%- В-клітини, 15%- НК. Їм належить провідна роль у всіх реакціях специфічного імунітету, оскільки вони специфічно розпізнають конкретного збудника, де б він ні знаходився, усередині або поза клітинами, у тканинній рідині або в крові. Від інших клітин їх відрізняє наявність антиген-специфічних рецепторів, що кодуються особливими генами. Т-лімфоцити називаються так тому, що після утворення у кістковому мозку вони проходять дозрівання у тимусі. В-лімфоцити отримали свою назву від так званої бурси Фабриціуса (Bursa Fabrizius)- органу, в якому у птахів відбувається дозрівання цього типу лімфоцитів. У ссавців цей процес проходить у кістковому мозку (bone marrow). Основною функцією В-лімфоцитів є продукція антитіл, а також специфічне представлення антигену Т лімфоцитам (В2-клітини). В1 клітини не процесують антиген і не залучені у співпрацю з Т-залежною ланкою імунітету. Функції Т лімфоцитів полягають у розпізнанні антигену, цитотоксичному знищенні інфікованих клітин і регуляції імунної відповіді. До них належать CD 4+ =Т-хелпери (55-60 %) і CD 8 += Т- кілери / супресори. Як В-, так і Т-лімфоцити несуть на своїй поверхні антиген-специфічні рецептори, але тільки В лімфоцити можуть секретуватицірецептори у розчин у вигляді антитіл.