Визначення імунітету, теорії імунітету.

Імунітет — стан несприйнятливості організму тварини до дії патогенних мікробів і їх токсинів.

Е. Дженнер вперше встановив у 1796 році, що щеплення віспяного детриту, одержаного від корів, хворих на віспу, може запобігти захворюванню людини натуральною віспою. Л. Пастер розв’язав питання про штучне утворення імунітету проти сказу, сибірки та пастерельозу за допомогою щеплень ослаблених збудників хвороби. У Росії Л.С.Ценковський одержав вакцину проти сибірки. Так поступово зароджувалась імунологія — вчення про імунітет.

Теорії імунітету.І. І. Мечніков встановив, що всі чужорідні часточки, в тому числі мікроби поглинаються і перетравлюються лейкоцитами. Це явище він назвав фагоцитозом, а клітини організму що захоплюють і перетравлюють чужорідні речовини – фагоцитами. В утворенні фагоцитів приймає участь ретикулоендотеліальна система.

П. Ерліх запропонував теорію утворення антитіл, за якою циркулюючі в рідинах організму антитіла є відірваними рецепторами клітин, специфічними до різних антигенів. За допомогою цих антитіл і здійснюється захист організму (гуморальна концепція імунітету).

Наступним етапом було об'єднання фагоцитарної і гуморальної концепцій. У 1964 р. Ф. Бернет запропонував селекційно-клональну теорію утворення антитіл. Вона передбачає відмінності в спорідненості з антигенами у кожного клону В-лімфоцитів. Введений в організм антиген розпізнається Т-клітинами, які передають інформацію В-лімфоцитам. Відбувається інтенсивна проліферація тих клонів клітин, які мають найбільшу спорідненість до цього антигену. Потім ці лімфоцити трансформуються в плазматичні клітини, які продукують відповідні антитіла. Отже, дія антигену спричинює селекцію (відбір) імунокомпетентних клітин. Ця теорія дає найбільш ґрунтовне пояснення процесу утворення антитіл.

Суть імунітету в появі комплексу фізіологічних захисних реакцій, забезпечуючи постійність внутрішнього середовища організму при проникненні і дії збудників хвороби. Здатність до прояви захисних реакцій має спадковий характер, або набуває на протязі життя.

2. Види імунітету. Імунітет прийнято розподіляти на спадковий(видовий, конституціональний) і набутий (специфічний). Набутий імунітет, у свою чергу, поділяють на природний (постінфекційний та інфекційний) і штучний(активний і пасивний). Найтиповіші приклади спадкового Імунітету — стійкість ссавців до хвороби Марека і Ньюкасла, собаки ніколи не хворіють на антропонозну (людську) чуму, а кури — на сибірку, тварини не хворіють на холеру й дифтерію тощо.

До спадкового імунітету крім видового належать різна сприйнятливість видів, а також індивідуальний і популяційний імунітет, імунітет порід, ліній, родин. Механізми цих підвидів спадкового імунітету виявилися близькими до механізмів видового імунітету. Вони формуються внаслідок генетичного відхилення або передаванням за спадковістю захисних пристосувань організму проти ушкоджувальних факторів, у тому числі проти збудників інфекцій. Крім видової стійкості трапляються випадки індивідуальної резистентності, коли окремі особини, що знаходяться в осередку особливо небезпечних інфекційних захворювань, не хворіють, наприклад, велика рогата худоба на ящур, вівці та кури — на віспу.

Набутий імунітет може бути штучним і природним, кожен з яких, у свою чергу, може бути активним і пасивним.

Набутим імунітетомназивають таку несприйнятливість до захворювання, яка формується в процесі індивідуального розвитку організму впродовж його життя.

У результаті захворювання може виникати й розвиватися природно набутий, або постінфекційний,імунітет. Якщо в організм систематично потрапляє збудник у дозі, меншій за ту, що здатна викликати клінічний прояв хвороби, то відбувається непомітна імунізація на зразок імунізуючої субінфекції.

Розрізняють активно і пасивно набутий імунітет. Активно набутий імунітет -— несприйнятливість, що виникає після перенесеного захворювання або після штучного введення в організм речовин антигенного походження. У зв'язку з цим виділяють постінфекційний і поствакцинальний імунітет. В обох випадках в організмі утворюються антитіла проти збудника або продуктів його метаболізму. Активний імунітет може бути напруженим і тривалим, іноді довічним (мит коней). Однак перехворювання далеко не завжди забезпечує тривалу несприйнятливість. Імунітет може вироблятися не лише за умови чітко вираженого, а й після атипового, стертого і легкого перебігу хвороби.

Нестерильний імунітет (премуніція) — стан несприйнятливості Організму тварини до інфекції, зумовлений наявністю в ньому живого збудника і зникненням імунітету після його знешкодження. (інфекційна анемія коней).

Стерильний імунітет— несприйнятливість організму до захворювання після звільнення організму від збудника.

Пасивним, або сироватковим, імунітетомназивають таку несприйнятливість організму до захворювання, яка виникає після введення у сприйнятливий організм готових захисних факторів — антитіл. Специфічні антибактеріальні, антитоксичні або антивірусні сироватки готують на біофабриках гіперімунізацією відібраних для цього тварин-продуцентів (ящур, парагрип-3 телят).

Пасивний імунітет може бути й природно набутим, коли новонароджений молодняк отримує антитіла з молозивом матері.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 2.2. Вчення про імунітет.	\|	Антигени. Антитіла. Серологічні реакції .

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.