КЛІТИНИ ІМУННОЇ СИСТЕМИ

До клітинних факторів імунної системи належать різні типи ядровмісних, розсіяних по всьому організму та здатних переміщуватись в ньому клітин, які виконують численні функції, при цьому можуть продукувати численні біологічно-активні речовини- гуморальні фактори імунітету.

КЛТИНИ імунної системи утворюються зі стовбурових клітин кісткового мозку, які є попередниками всіх клітин крові. В імунних реакціях беруть участь білі кров΄яні тільця- лейкоцити, WBC (white blood cell),

що поділяються на 2 групи : мієлоїдну і лімфоїдну. До мієлоїдної групи входять гранулоцити і моноцити, до лімфоїдної- лімфоцити (Т і В клітини) та натуральні кілери (НК-клітини).

ЛЕЙКОЦИТИ
Мієлоїдна група 70-75 %	Лімфоїдна група 25-30 %
Гранулоцити	Моноцити	Лімфоцити	Натуральні кілери
Нейтрофіли-93-96% гранул.	Моноцити	В-клітини (15%-переф.кров)	(15%-переф.кров)
Еозинофіли -3-6% гран.	Макрофаги	Т-клітини (70%-переф.кров)
Базофіли-0,5-1% гранул	Дендритні клітини
Мастоцити

Розглянемо популяцію мієлоїдних клітин.

1) Гранулоцити-складають до 70 % субпопуляції лейкоцитів, збагачені гранулами, які прокрашуються відповідними барвниками-нейтральними -азуром-нейтрофіли, кислими –еозином-еозинофіли та лужними –базофіли і мастоцити. Захист від патогенів проводять як шляхом фагоцитозу, так і унікальним чином- завдяки екзоцитозу вмісту власних гранул, індукування запалення та перетравлення патогенних агентів. Позбавлені можливості активно розмножуватись, бо мають високий руйнівний потенціал.

а) нейтрофіли- складають 93%-96% всіх гранулоцитів(50%-70% від всієї популяції лейкоцитів). Мечніков називав їх мікрофагами- це основні фагоцитуючі представники гранулоцитів. Ще одна назва- поліморфно- ядерні нейтрофіли, мають яскраво-виражене сегментоване ядро з щільно упакованим хроматином. Ядро є неповноцінним і не дозволяє клітинам ділитись, дорослі клітини не спроможні синтезувати білок de novo. Мають спільні клітини-попередники з моноцитами. Нейтрофіли у відповідь на різні стимули здатні мігрувати у тканини, для розпізнавання бактерій при фагоцитозі містять спеціальні лектинові рецептори, а також ряд рецепторів до опсонінів ( Fc - рецептори до антитіл та до ланок системи комплементу) , є короткоживучими і, поглинувши чужерідний матеріал, швидко гинуть шляхом апоптозу. Кожну добу в організмі здорової дорослої людини утворюється до 10¹¹клітин, час життя цих клітин-2-3 дні. У формулі крові відображені незрілі (юні), паличкоядерні і сегментоядерні клітини, що свідчить про ступінь їх дозрівання. У нормі кількість юних не перевищує 1%. Підвищення їх рівня свідчить про активацію процесу запалення з посиленою міграцією юних нейтрофілів з кісткового мозку.

Містять гранули 3 типів, вміст яких прискорює процес фагоцитозу.

Первинні гранули -азурофільні- катіонні білки, ферменти (наприклад, мієлопероксидаза), лізоцим.

Вторинні (специфічні)- лактоферин та інші антимікробні білки, як то дефензини, які мають здатність ушкоджувати стінки бактерій.

Третинні- фактично лізосоми, які збагачені кислими гідролазами (ДНКази, ліпази, протеїнази). Вміст цих гранул може забезпечити нейтралізацію практично будь-яких мікроорганізмів. Це відбувається при злитті гранул з фагосомами, що вже містять захоплений чужорідний агент і де можливе швидке накопичення активних форм кисню за рахунок "кисневого вибуху", чи за можливості вивільнення вмісту гранул в позаклітинний простір (дегрануляції). Останній процес є досить активно дослідженим, оскільки має принципове значення у сучасній медицині. Розповідь про гній (вивільнення вмісту гранул- осередок запалення-гній-абсцес). Колір клітин-зелений за рахунок мієлопероксидази (гемвмісний білок), гній зелений + еритроцити= жовтий колір.

б) еозинофіли– 3-6% всіх гранулоцитів (1-4% від всіх лейкоцитів), циркулюють 30 хв., у тканинах строк напівжиття -12 діб. Мають також сегментоване ядро та досить великі розміри (9 мкм у діаметрі). Містять еозинофільні гранули, до складу яких входять головний лужний білок еозинофілів (Major basic protein, 21 кДа), лізофосфоліпази, перекиси, кисла фосфатаза та інші. Фагоцитуюча здатність цих клітин, як і їх бактерицидність, набагато нижча, ніж у нейтрофілів і макрофагів, але вони здатні до позаклітинного цитолізу шляхом дегрануляції. Вважають, що ця популяція лейкоцитів здатна вражати великі позаклітинні паразитичні організми, наприклад- шистосоми (глисти). Таким чином адгезія еозинофілів на поверхні контакту і вивільнення вмісту гранул у зону контакту приводить до перетравлення клітин паразиту. Цей процес також є токсичними для пухлинних клітин.

в) базофіли- 0,5-1% всіх гранулоцитів (менше 1 % від всіх лейкоцитів) є високо гранульованими; час життя-декілька діб, в кров'яному руслі - 12 год.

Перша властивість- наявність базофільних гранул, до яких входять: анафілатоксин, гепарин, хондроїтинсульфат, гістамін, серотонін та інші медіатори запалення. Також містять пероксидазу, рибонуклеазу, різні дегідрогенази, РНКазу та інші.

Друга властивість-наявність на їх поверхні рецепторів для до Fc фрагмента імуноглобуліна IgE. Реакція АГ-АТ на мембрані базофілів приводить до їх активації з подальшою дегрануляцією і вивільненням медіаторів запалення. Отже при взаємодії з опсонізованими антитілами патогенами відбувається вивільнення вмісту гранул. Вважають, що в разі першого проникнення патогену саме ці клітини визначають проходження реакції запалення, оскільки активно циркулюють з током крові. Їм властивий хемотаксис та здатність до фагоцитозу. Вони не можуть ділитись.

Мастоцити "тучні клітини"-утворюються з базофілів і мають більший розмір і ворсинки на поверхні і дислокуються у тканинних. Активно проліферують, у гранулах на відміну від базофілів містять протеїнази, також містять медіатори запалення та низку цитокінів, синтезують метаболіти арахідонової кислоти. Надмірна активація як базофілів, так і мастоцитів призводить до проявів алергійного стану.

2) Моноцити= мононуклеарні фагоцити-1-8% всіх лейкоцитів.

Є професійнимифагоцитами і мають найвищу фагоцитуючу здатність серед всіх лейкоцитів- захоплення і знищення антигенів і патогенних мікроорганізмів. Для виконання цієї функції клітини стратегічно розмішуються в таких тканинах організму- клітини Купфера- вистиляють капіляри печінки, синовіальними А-клітинами вистелені порожнини суглобів. Для розпізнавання "чужого" використовують лектинові рецептори, рецептори до комплементу та до Fc фрагментів антитіл.

Мононуклеарні фагоцити, що циркулюють з кров'ю- моноцити, з током крові вони переносяться у тканини – макрофаги- зрілі моноцити-клітини-прибиральники. Як макрофаги, так і дендритні клітини, а іноді і моноцити- є антигенпрезентувальними клітинами. Отже:

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Імунітет. Клітини і органи імунної системи	\|	Набутий (специфічний) імунітет (adaptive immunity)

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.