Ці чотири ознаки нероздільні і працюють у різних системах організму.

На основі розглянутого можна відзначити, що на рис.1а- представлена первинна імунна відповідь, яка має досить довгу латентну фазу і загалом невисокий рівень антитіл або цитотоксичних клітин, що швидко знижується. Антитіла первинної відповіді належать переважно до класу ІgМ. Вторинна відповідь (рис1б) розвивається значно швидше, має більш високий рівень антитіл чи цитотоксичних клітин, що утримується протягом місяців. Антитіла вторинної відповіді належать до класу ІgG. Як уже зазначено, в основі такої різниці первинної та вторинної імунної відповіді лежить феномен імунної пам'яті. Основою цього феномену є утворення спеціальних клітин пам'яті (Т і В лімфоцитів), які, на відміну від звичайних лімфоцитів, живуть в організмі довго (роками) і здатні швидко реагувати на повторне вторгнення антигену. Тому імунітет може зберігатися протягом всього життя організму.

Відторгнення трансплантантів теж підкоряється тим самим закономірностям.

Якщо взяти мишей генетично чистої інбредної лінії, що мають білий колір, і їм пересадити шматочок шкіри ( трансплантант) з тварини чорної інбредної лінії, а як контроль- шматочок з тварини своєї лінії, то обидва трансплантанта спочатку приживуться, на 12-14 день чорний шматочок буде оточено армадою лейкоцитів, потім почнеться погіршуватись кровопостачання і трансплантант буде відторгнено (1 властивість). Ця пересадка запам'ятовується, вдруге пересадка призводить до більш швидкого і інтенсивного відторгнення (імун. пам.). Пам΄ять специфічна- коричневий шматок відторгається по принципу первинної, а не вторинної відповіді. І толерантність,яка більш яскраво виражена при пересадці тканин. Введення тваринам клітин крові генетично чужої лінії в процесі внутрішньоутробного розвитку робить їх на все життя нечутливими до пересадки тканин і органів донора крові. Саме на цій моделі було вивчено в 1953 році явище толерантності.

Фази імунної відповіді:

1) процесинг та представлення антигену імунним клітинам, виконується дендритними клітинами та макрофагами (неспецифічнo) або В лімфоцитами (специфічно),

2) розпізнання антигену, виконується Т лімфоцитами,

3) ефекторна фаза, спрямована на знищення антигену, виконується антитілами, що продукуються активованими В лімфоцитами, або цитотоксичними Т лімфоцитами.

Корінна відзнака імунної відповіді від інших форм захисту організму — це її специфічність. На молекулярному рівні це означає, що молекули антигену і рецепторів Т і В клітин є взаємно комплементарними, тобто підходять один до одного як ключ до замка. Утворення такої специфічності довго було загадкою. Спочатку існували теорії, які стверджували, що антиген, який потрапляє в організм, індукує утворення необхідної комплементарної структури. Революційним кроком було створення М. Бернетом клонально-селекційної теорії імунітету. Суть її полягає в тому, що в організмі передіснують клітини з рецепторами всіх можливих специфічностей, причому кожна клітина несе тільки один тип рецептора. Антиген є фактором відбору, що стимулює розмноження, клонування певних клітин і, відповідно, продукцію антитіл однієї специфічності. Цікаво, що за часів Бернета функції лімфоцитів ще не були відомі і Бернет вважав антиген-специфічною клітиною макрофаг. Незважаючи на це, ідея виявилася вірною. Вона досить довго не сприймалася науковим світом, тому що важко було уявити наявність в організмі величезної кількості клітин різних специфічностей, здатних комплементарне зв'язати усі можливі антигени. Але згодом, коли було розшифровано структуру антитіл і будову їх генів, це виявилося цілком можливим. Зараз очевидно, що селекція є основою не тільки специфічної імунної відповіді, а й формування імунного репертуару в онтогенезі. Позитивна селекція необхідна для відбору клітин потрібної специфічності, а негативна - для знищення аутореактивних клітин, здатних завдати шкоди власному організмові.

Для розуміння механізмів розвитку імунної відповіді велику роль відіграло вивчення структури рецепторів Т і В лімфоцитів і принципів передачі сигналу від них всередину клітини. Стало очевидним, що незважаючи на спільний принцип комплементарності, Т і В лімфоцити впізнають антиген по-різному, у різних формах: В лімфоцити - у розчинному вигляді, а Т лімфоцити - лише у комплексі з білками.

Якрезюме вступної лекції, .слід зазначити, що імунна система є ефективним бар'єром для розпізнання, відокремлення "свого", власного від "не свого", чужорідного. Клітини, бактерії, віруси, розчинні речовини, що були розпізнані як "не своє", ефективно зв'язуються антитілами і знищуються різноманітним військом імунних клітин. При цьому утворюється імунна пам'ять, в результаті чого при повторному контакті з антигеном відповідь розвивається значно швидше і сильніше: на цьому базується принцип щеплень. Імунна система досить складна і, як будь яка складна система, може давати збої. Тоді виникають аутоімунні захворювання, алергії та імунодефіцити. Про все це буде йти мова у подальших лекціях.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Органи імунної системи поділяють на первинні і вторинні.	\|	History of language and linguistic typology: the typological status of Old English vs Modern English. The significance of syntax in the course of the history of English

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.