• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Лекція. Тема 13. Економічне зростання і його чинники.

1. Економічне зростання, його суть і мета.
2. Основні типи економічного зростання – екстенсивний та інтенсивний.
3. Пропорційність та вимір економічного зростання.
4. Вплив НТР на економічний розвиток.

-1-2-

Економічне зростання – стан, що характеризує зростаючу економіку. Воно визначається передусім як збільшення національного доходу ( ВВП, ЧНП) на душу населення. Економічне зростання – це розширене відтворення суспільного виробництва і національного продукту.

Економічне зростання дає можливість забезпечувати постійно зростаючі потреби людей і суспільства, вирішуючи болючі економічні і соціальні проблеми, зокрема проблему обмеженості виробничих ресурсів.

Зростання будь-якої національної економіки забезпечується певними чинниками, серед яких необхідно виділити такі :

• кількість і якість виробничих факторів ( трудових, капітальних, природних ресурсів);
• рівень технології і організації суспільного виробництва;
• рівень сукупного попиту на товари і послуги;
• суспільний розподіл і обмін продукту.

Перші два чинники – це чинники пропозиції ( вони зумовлюють пропозицію продукту), два наступних – чинники попиту ( вони визначають попит на продукт). Чинники пропозиції роблять зростання можливим, а чинники попиту – реальним.

Взаємозв’язок між чинниками зростання є складним і суперечливим. Зміна одних зумовлює зміну інших. В залежності від того, за рахунок яких факторів збільшується НД, залежить якість економічного зростання.

Яка б комбінація чинників зростання не застосовувалась, зростання національного продукту і доходу можна забезпечити лише двома способами :

1) через використання більшої кількості факторів виробництва;

2) через підвищення ефективності використання наявних виробничих факторів.

Залежно від того, яким способом досягається мета, розрізняють два типи економічного зростання –екстенсивний і інтенсивний.

Екстенсивний тип – це розширення виробництва на основі кількісного збільшення його факторів при збереженні попередніх техніко-технологічних і кваліфікаційних параметрів їх. Це розширення виробництва за рахунок збільшення кількості тих самих засобів і предметів праці, робочої сили тієї ж кваліфікації при практично незмінних економічних Вв.

За таких умов продуктивність праці та ефективність її залишаються фактично незмінними.

Інтенсивний тип – це розширення виробництва на основі якісного поліпшення його факторів, при вдосконаленні організаційно-економічних відносин. Таке зростання досягається за рахунок підвищення кваліфікації працівників, розвитку їх професіоналізму, застосування нових засобів і предметів праці.

При цьому зростає продуктивність праці та її ефективність.

Поділ економічного зростання на екстенсивне і інтенсивне умовний, оскільки в чистому вигляді не існує ні того, ні іншого, а реальне економічне зростання залежить від відповідних комбінацій екстенсивних та інтенсивних чинників.

Поряд із чинниками економічного зростання є чимало факторів і причин, що гальмують економічний розвиток, спричиняють його застій або й спад. До таких факторів належать :

• неефективне застосування і комбінування чинників виробництва ( трудових, капітальних, природних ресурсів);
• розлад фінансово-кредитної системи і інфляція;
• циклічність економічного розвитку і неповна зайнятість;
• недосконалість законодавчої бази з економічних питань;
• надмірне виробниче споживання( зокрема, військові витрати);
• нестабільність політичної системи і соціальні конфлікти.

Ці чинники можуть викликати довгострокову депресію економіки, або її стагнацію.

Стан економіки, коли стагнація супроводжується посиленням інфляції, назвали стагфляцією.За умов стагфляції існують економічний спад чи депресія, зростання цін, зубожіння населення.

-3-

Стагнація чи стагфляція економіки пов’язані із порушенням макроекономічних пропорцій – кількісних співвідношень між елементами національної економіки, у тому числі і частинами суспільного продукту. Для кожного типу відтворення і економічного зростання властиві свої пропорції.

Якщо пропорційність підтримується постійно, існує рівновага економічного розвитку. Якщо пропорційність постійно порушується, але все ж досягається у середньому, економічний розвиток неврівноважений. А якщо пропорційність не забезпечується взагалі, виникає такий тип розвитку, який руйнує економіку. Тому пропорційність є важливою її характеристикою.

Можна виділити такі аспекти пропорційності:

• факторний;
• структурний;
• лаговий.

Факторна пропорційність ґрунтується на взаєзв’язку між обсягами продукту і застосованих факторів виробництва. Вона зводиться до такого набору співвідношення між обсягами цих факторів, який дозволяє забезпечити заданий випуск продукту.

Структурна пропорційністьбазується на співвідношеннях, що складаються між частинами національного продукту в процесі її реалізації :

- між фондами заміщення, споживання і нагромадження;

- необхідним і додатковим продуктом;

- між засобами виробництва і предметами споживання тощо.

Лагова пропорційність випливає із факту неспівпадінням між початком появи якогось ефекту і впливу, що він викликає. Вона характеризується як проміжок часу між одержанням доходу і наміром зробити затрати, так і період між їх здійсненням і одержанням продукту. Лагова пропорційність опосередковує вплив структурних пропорцій на факторні.

Отже, економічне зростання можливе лише при дотриманні певних пропорцій розвитку. Але кожному типу зростання відповідають свої пропорції, їх система, у якій реалізується конкретна ціль економічного зростання.

Зокрема, інтенсивний тип зростання характеризують різні комбінації витрат ресурсів, між якими існує подвійна залежність :

Пряма –збільшення витрат одних ресурсів викликає збільшення витрат інших;

Обернена –збільшення витрат одних ресурсів веде до зменшення витрат інших.

Таким чином, забезпечення динамічної збалансованості економіки при переважанні як інтенсивного, так і екстенсивного зростання потребує підтримування визначених пропорцій, серед яких можна виділити такі :

• пропорції між результатами і факторами виробництва;
• пропорції між елементами вартісної структури національного продукту ( національного доходу);
• пропорції між виробництвом і споживанням, сукупною пропозицією і сукупним попитом.

Зміни в економіці мають певну спрямованість ( вектор), яку називають економічним трендом. Щоб визначити тренд, потрібно проаналізувати структуру економіки, пропорції її елементів, їх функції, динаміку змін, характер взаємодії і результати. Розрізняють тренди різної спрямованості – до зростання, застою, спаду. Найбільш доцільним є позитивний тренд, пов’язаний із економічним зростанням.

Потрібні показники, які могли б вимірювати тренд до зростання економіки. Для характеристики економічного зростання застосовують цілу систему показників, що дають уявлення про різні його сторони. Визначають такі показники зростання :

- абсолютний приріст;

- темп зростання;

- темп приросту;

- середньорічні темпи зростання і приросту.

Для характеристики економічного зростання застосовують також економічні індекси. До них відносять:

- індекси кількісного обсягу продукту;

- індекси цін;

- індекси виробничих факторів;

- індекси доходу тощо.

Читайте також:

1. X Впровадження Зростання Зрілість Спад Час
2. Адміністративно-територіальний устрій, економічне становище українських земель у першій половині ХІХ ст.
3. Адміністративно-територіальний устрій, економічне становище українських земель у першій половині ХІХ ст.
4. Аналіз використання прибутку та резервів його зростання
5. Банкрутство підприємств як економічне явище
6. Безробіття як економічне явище. Суть ,рівень та види безробіття
7. Безробіття як соціально-економічне явище
8. Безробіття як соціально-економічне явище.
9. Бюджетний дефіцит як економічне явище та причини його виникнення
10. Вибудовування ДС зв’язків зі споживачами як фактор зростання
11. Видатки та заощадження як функції доходу. Автономні величини та їх чинники. Крива планових видатків.
12. Визначення середнього абсолютного приросту середніх темпів зростання і приросту

Переглядів: 1470