Незалежний аудит

Втім, основний тягар перевірки фінансового-господарської діяльності товариств сьогодні покладений на незалежних аудиторів, порядок обрання (заміни) яких докладно регулюється Законом «Про акціонерні товариства».

Специфіка аудиторських перевірок AT передбачена у ст. 162 ЦК. Цією статтею встановлюється, що AT, яке зобов'язане відповідно до закону публікувати для загального відома документи, передбачені ст. 152 ЦК, повинне для перевірки та підтвердження правильності річної фінансової звітності щорічно залучати аудитора, не пов'язаного майновими інтересами з товариством чи з його учасниками. Тобто річна фінансова звітність публічного AT підлягає обов'язковій перевірці незалежним аудитором.

У частині 2 ст. 162 ЦК та ч. 5 ст. 75 Закону «Про акціонерні товариства» передбачено, що аудиторська перевірка діяльності AT, у тому числі такого, що не зобов'язане публікувати для загального відома документи, має бути проведена у будь-який час на вимогу акціонерів, які разом володіють не менш як десятьма відсотками акцій. Для цього ними самостійно укладається договір з аудитором. Витрати, пов'язані з проведенням такої перевірки, покладаються на осіб, на вимогу яких проводиться аудиторська перевірка, якщо загальними зборами акціонерів не буде ухвалене рішення про інше.

Для належної діяльності аудитора посадові особи товариства зобов'язані забезпечити йому доступ до всіх документів, необхідних для перевірки результатів фінансово-господарської діяльності товариства.

Незалежний аудитор не перебуває у правовідносинах з товариством (звичайно, крім договору про надання аудиторських послуг), має відповідати вимогам Закону «Про аудиторську діяльність». Законом встановлюються й обмеження кола осіб, які не можуть виступати аудитором. Це: афілійована особа товариства; афілійована особа посадової особи товариства; особа, яка надає консультаційні послуги товариству.

Крім незалежного аудиту, який здійснює одночасно і зовнішній, але певною мірою і внутрішній контроль, наглядає за діяльністю AT Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Згідно зі ст. 7 Закону «Про державне регулювання ринкуцінних паперів в Україні» вона здійснює державне регулюваннята контроль за випуском і обігом цінних паперів та їх похіднихна території України, а також у сфері спільного інвестування;покликана також захищати права інвесторів шляхомзастосування заходів щодо запобігання і припинення порушеньзаконодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень. Звичайно,

224 ______________________________________________ Розділ 7

що ці завдання ДКЦПФР може виконувати шляхом здійснення контролю за діяльністю органів AT. Відповідно до ст. 8 Закону «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» ДКЦПФР здійснює контроль за достовірністю і розкриттям інформації, що надається AT; проводить самостійно чи разом з іншими відповідними органами перевірки та ревізії фінансово-господарської діяльності AT; надсилає їм обов'язкові для виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери та вимагає надання необхідних документів відповідно до чинного законодавства; надсилає матеріали в правоохоронні органи стосовно фактів правопорушень, за які передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність, якщо до компетенції ДКЦПФР не входить накладення адміністративних стягнень за відповідні правопорушення, та ін. Вже з цього неповного переліку зрозуміло, що цей державний орган наділений вагомими повноваженнями щодо контролю за діяльністю органів AT.

Звичайно, що за виявлені недоліки в роботі цих органів настає відповідальність.

Для забезпечення ефективного контролю за діяльністю виконавчого органу (менеджерів товариства) законодавство та внутрішні акти корпорацій передбачають цілу низку заходів:

—закріплюють перелік основних обов'язків членів виборних органів управління корпорації;

—встановлюють порядок перевірки їх діяльності та органи, до компетенції яких входить контроль за діяльністю органів управління корпорації;

—регулюють порядок усунення з посади членів виборних органів;

—вводять положення про притягнення членів виконавчого органу корпорації до майнової субсидіарної відповідальності за боргами корпорації у випадках, визначених законодавством;

—запроваджують диференційовану систему адміністративної та кримінальної відповідальності посадових осіб корпорації за порушення норм корпоративного права;

—встановлюють механізм розкриття посадовцями інформації (про належні їм акції, частки у статутному капіталі, облігації та інші цінні папери, випущені товариством; про участь у інших юридичних особах, пов'язаних із товариством відносинами залежності, про укладені з товариством або залежними

Корпоративне управління 225

юридичними особами договори та інші правочини із заінтересованістю).

В Україні відсутнє правило про обов'язкове страхування відповідальності членів виконавчого органу корпорації та про можливість вчинення похідних позовів (тобто позовів акціонерів або учасників, поданих в інтересах AT або інших видів господарських товариств). Безумовно, запровадження ще й цих заходів підвищило б ефективність контролю за діяльністю керівництва корпорацій.

Зупинимось докладніше на деяких із згаданих заходів.

Найбільш актуальними для українських товариств є проблеми притягнення посадових осіб органів управління до відповідальності. В частині 3 ст. 92 ЦК та в ч. 1 ст. 63 Закону «Про акціонерні товариства» закріплено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Але що відбувається, коли органом чи такою особою порушуються зазначені обов'язки? У частині 4 ст. 92 ЦК та частинах 2 і 3 ст. 63 Закону «Про акціонерні товариства» передбачені наслідки порушення цього припису: їх солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Втім, таке регулювання не вирішує проблеми притягнення до відповідальності членів виконавчого органу корпорації. По-перше, невизначеним є те, хто має приймати рішення про притягнення певних осіб до відповідальності. Очевидно^ насамперед це має бути наглядова рада або загальні збори. Щодо останніх, то їм має хтось доповісти про порушення, а відтак — провести певну і досить кропітку роботу. Такий підхід на сьогодні не ефективний, адже часто органи управління формуютьсяі діють під впливом контролюючого акціонера, і цей же акціонер має назагальних зборах приймати рішення про притягнення членівцих органів до відповідальності.

Наглядова рада теж у більшості випадків не є незалежноюі не виконує відповідних функцій щодо виконавчогооргану. Навіть за умови прийняття певних рішень загальнимизборами або наглядовою радою залишається незрозумілим,хто має звертатись із відповідним позовом до суду, — адже правом діяти від імені товариства у відносинах з третіми особами наділений лише виконавчий орган. І тільки він може звернутись до суду із відпоїв -535

226_______________________________________________ Розділ 7

нідним позовом. Очевидно, є необхідність, крім формування незалежної наглядової ради, наділити її повноваженнями представляти AT у справах з приводу притягнення членів виконавчого органу до відповідальності.

Крім того, практика інших країн свідчить про те, що найбільш дієвим способом захисту корпорації від несумлінних дій її керівництва є звернення акціонерів із відповідними позовами до суду. Але у таких позовах акціонеру доводиться обґрунтовувати порушення своїх особистих прав чи інтересів, бо він не наділений правом подавати позови для захисту порушених прав та законних інтересів самого товариства. Як правило, це акціонеру не вдається. Тому в Україні обов'язково має бути запроваджений інститут похідних позовів. Похідні або непрямі позови — це позови, що вичиняються акціонером в інтересах самого AT у разі заподіяння товариству збитків діями органів управління товариства (такі позови дозволяють захистити товариство насамперед від несумлінних дії його органів управління або посадових осіб).

Ще одним каменем спотикання на шляху притягнення посадових осіб органів управління до відповідальності є поширення на них норм трудового законодавства. Проблема конкуренції норм трудового та корпоративного законодавства не є новою для України. Вона постійно виникає, якщо йдеться про статус посадових осіб товариства. Європейський досвід свідчить, що у такій конкуренції перевага має віддаватися нормам корпоративного права, тоді як в Україні, навпаки, дія норм корпоративного законодавства постійно блокується нормами трудового, які, не враховуючи особливостей корпоративних відносин, надають працівникам — посадовим особам органів управління товариства максимальний захист. У законодавстві України має бути чітко закріплено, що норми трудового законодавства не поширюються на членів виборних органів управління товариства. Всі питання їх правового статусу мають бути врегульовані нормами корпоративного законодавства.

Крім того, вкрай необхідною мірою вбачається введення інституту дискваліфікації посадових осіб товариства. Дискваліфікація означатиме встановлення заборони виконувати відповідні функції протягом певного строку. Така заборона повинна накладатися за рішенням суду і мати цивільно-правовий характер. Вона має застосовуватися до осіб, які визнані судом винни-

Корпоративне управління________________________________________ 227

ми у порушеннях, вчинених ними як посадовою особою органу управління. В Україні має вестися єдиний реєстр дискваліфікованих осіб, відкритий для громадськості.

Система складу адміністративних правопорушень та кримінальних злочинів, яка існує сьогодні н Україні, абсолютно не відповідає потребам корпоративного законодавства і потребує вдосконалення. Досвід більшості європейських країн свідчить, що засоби захисту прав учасників господарських товариств, що передбачені цивільним правом, є слабкими та у багатьох випадках непридатними для притягнення до відповідальності директорів товариства. Сучасні акти корпоративного законодавства провідних європейських країн містять десятки складів правопорушень, за які передбачається адміністративна чи кримінальна відповідальність. Майже кожна дія, яку має виконати товариство, його орган чи посадова особа (в інтересах учасників (учасника) чи третьої особи), супроводжується запровадженням відповідальності (адміністративної чи кримінальної) для директорів чи посадових осіб товариства, винних у невиконанні.

Сучасне адміністративне та кримінальне законодавство України сформовано без урахування специфіки корпоративних відносин. Ті порушення, які на практиці мають місце, не знайшли відображення у нормах чинного адміністративного та кримінального законодавства. Тому ці галузі законодавства мають реформуватись задля вдосконалення та уніфікації підходу до відповідальності членів виконавчих органів корпорацій.

Запитання і завданнядля самоконтролю

1. Визначте поняття корпоративного управління.

2. Назвіть принципи корпоративного управління.

3. Як називаються вищі органи управління в підприємницьких товариствах?

4. У чому полягає порядок скликання та проведення загальних зборів?

5. Які питання вирішують загальні збори в підприємницьких товариствах?

6. Якими повноваженнями наділена наглядова рада товариства?

7. Які функції покладено на виконавчий орган товариства?

8. Хто здійснює контроль за діяльністю органів товариства?

15*

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Ревізійна комісія	\|	Правовий режим майна підприємницьких товариств

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.