Міжнародне співробітництво у сфері охорони навколишнього природного середовища

Гармонізація міжнародних екологічних відносин — один з
основних шляхів виходу світової спільноти з екологічної
кризи. Висока пріоритетність екологічного чинника у міжнародних відносинах постійно зростає, що пов'язано з прогресуючим погіршенням стану біосфери. Основні складові екологічної кризи:

• парниковий ефект;

• виснаження озонового шару;

• деградація ґрунтів;

• деградація лісів;

• радіаційна загроза;

• транс генне перенесення забруднювачів;

• вичерпність енергетичних та інших ресурсів планети.

Вони стають екологічними імперативами і визначають нові
норми і правила взаємодії держав. Тому проблема гармонізації
відносин суспільства і природи, охорони навколишнього середовища набула глобального значення. Виникла потреба розробки ефективних міжнародних механізмів, які забезпечували б розумне використання ресурсів планети, їхню охорону, сприяли б збереженню екологічної рівноваги.

Загальновизнаним є той факт, що реалізувати стратегію
виходу з неї можна лише на основі спільних зусиль природоохоронних дій всіх країн. На теперішній час ні одна країна не
спроможна вирішити свої екологічні проблеми самостійно або
співпрацюючи з декількома країнами. Потрібні чіткі узгоджені дії всіх країн, їх координація на міжнародно-правовій основі. Вирішення всіх цих проблем можливе лише на базі міжнародного співробітництва, що здійснюється на багатосторонній основі.

Формами такого співробітництва є організація наукових та
практичних зустрічей; створення міжнародних організацій;
укладання офіційних договорів та угод, що координують
спільні зусилля з охорони природи, а також; діяльність міжнародних громадських партій та організацій («зелених» та «екологістів»).

У світі існує значна кількість міжнародних екологічних
організацій, які проводять різні наукові дослідження впливу
діяльності людини на клімат, атмосферу, гідросферу, ґрунти,
рослинність і тваринний світ, передбачення землетрусів і
цунамі, роботи в галузі біологічних та генетичних наслідків
забруднення навколишнього середовища. Реалізують ці проекти такі організації, як ЮНЕП (Програма ООН з навколишнього середовища), створена в 1973 p., яка координує всі види
діяльності в галузі захисту навколишнього середовища, розробляє програми подальших спільних дій у цій галузі, ВМО
(Всесвітня метеорологічна організація), ЮНЕСКО (Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури), ВООЗ
(Всесвітня організація охорони здоров'я), ЄЕК (Європейська
економічна комісія), ММО (Міжнародна морська організація),
МАГАТЕ (Міжнародна організація з радіологічного захисту),
МСОП (Міжнародна спілка охорони природи, природних ресурсів), заснована у 1948 році, МОДМ (Міжнародна рада з досліджень моря), МОК (Міжнародна організація з питань зміни клімату), ВФДП (Всесвітній фонд дикої природи) (WWF), заснований у 1961 році, Римський клуб, заснований у 1968 році, Greenpeace (Зелений світ), заснований канадськими захисниками
природи у 1971 році, Всесвітня комісія з навколишнього середовища (1983).

Міжнародне співробітництво у галузі охорони навколишнього природного середовища займає одне з важливих місць у
зовнішньополітичному курсі України. Україна як член ООН є
суверенною стороною багатьох міжнародних природоохоронних угод і разом з іншими країнами світу продовжує активно
працювати над завданнями щодо врятування нашої планети
від екологічного лиха. Отже, на сучасному етапі розвитку людства, в час надвисокого рівня впливу на довкілля з не
завжди передбачуваними наслідками екологічна освіта, виховання і культура громадян визначають не лише сутність держави, але й благополуччя та здоров'я нації.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Теоретико-методологічні засади сталого розвитку суспільства	\|	Екологічна освіта, виховання і культура

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.