Теоретико-методологічні засади сталого розвитку суспільства

Хід лекції

Література

План

Тема: Стратегія і тактика виживання людства

Лекція № 12

Мета:ознайомити студентів із теоретико-методологічними засадами сталого розвитку суспільства, міжнародним співробітництвом у сфері охорони навколишнього природного середовища; виховати культури поведінки, відповідальності за свої вчинки у природі, включення у спільну з дорослими екологічно спрямовану діяльність; розвити уміння приймати відповідальні рішення щодо проблем навколишнього середовища.

1. Теоретико-методологічні засади сталого розвитку суспільства

2. Міжнародне співробітництво у сфері охорони навколишнього природного середовища.

3. Екологічна освіта, виховання і культура

1. Заверуха Н.М.,Серебряков В.В.,Скиба Ю.А. Основи екології . Навчальний посібник.-К.: Каравела, 2006.- С. 344-354

Концепція сталого розвитку суспільства. У 1992 році в Ріо-де-Жанейро (Бразилія) відбулася конференція ООН з навколишнього середовища й розвитку, на якій розглядалися проблеми майбутнього планети Земля. На конференції було затверджено «Порядок денний на XXI століття», головна мета цього документа на майбутнє — просування шляхом сталого розвитку суспільства, за якого задоволення потреб попередніх поколінь повинне відбуватися без загрози майбутнім поколінням задовольняти свої потреби. Сталий розвиток людства передбачає взаємне узгодження економічних, екологічних і соціальних чинників розвитку.

Основними принципами концепції сталого розвитку суспільства є:

- «задоволення потреб» — який передбачає приділення найбільшої уваги задоволенню потреб жителів найбідніших країн світу;

- «встановлення обмежень» — який передбачає накладання обмежень на стан технології та на розвиток людства задля збереження довкілля з врахуванням спроможності біосфери ліквідовувати наслідки діяльності
людства.

«Порядок денний на XXI століття» розкриває економічні та
соціальні проблеми людства. Розглядає ті чинники, які спричиняють навантаження на довкілля: бідність; зовнішній борг країн, що розвиваються; структури виробництва та споживання, які не відповідають концепції сталого розвитку; демографічний вибух і структура міжнародної економіки.

Крім цього в документі звернуто увагу на глобальні екологічні проблеми планети: знищення лісів; виснаження родючих ґрунтів; опустелювання нових територій. Розкрито заходи, які запобігають забрудненню повітря й води; знищенню рибних ресурсів; сприяють безпечному поводженню з токсичними та радіоактивними відходами.

Впровадження концепції сталого розвитку суспільства покладається на великі групи населення: жінок, приватні структури, профспілки, фермерів, дітей та молодь, представників корінного населення, науковців, органи місцевої влади й недержавні організації.

Документ передбачає чіткі методи реалізації концепцій сталого розвитку, а саме, відзначаються фінансові ресурси і механізми, способи поширення екологічно обґрунтованих теорій, розглянуто проблеми міжнародної співпраці, міжнародні угоди і правові механізми. Для оцінювання розвитку території відповідно до принципів сталого розвитку запропоновано використовувати індикатори сталого розвитку.

Індикатори сталого розвитку території — це показники,
які використовують для оцінки стану здоров'я та рівня життя людей, стану довкілля на окремій території, кількісна оцінка впливу людської діяльності на стан довкілля і на стан здоров'я людей, якість і тривалість їхнього життя.
Ці показники мають бути єдиними для загальної оцінки певної
території чи порівняльної оцінки декількох територій.

Для з'ясування ефективності дій влади і громадськості
щодо впровадження принципів сталого розвитку здійснюється
моніторинг індикаторів сталого розвитку. На основі відстеження змін індикаторів у часі для однієї і тієї самої території
через певні проміжки часу.

Дані моніторингу індикаторів використовують при внесенні
коректив у напрямі розвитку території, методів впровадження,
змін у політиці управління територією.

Проблеми сталого розвитку України. У проекті «Концепції сталого розвитку України» зазначено, що сталий розвиток в

Україні — це процес розбудови держави на основі узгодження
і гармонізації соціальної, економічної та екологічної складових з метою задоволення потреб сучасних і майбутніх поколінь. Сталий розвиток розглядається як такий, що не лише породжує і сприяє економічному зростанню держави, а й справедливо розподіляє його результати, відновлює довкілля та сприяє подоланню бідності.

Проте при переході України на шлях сталого розвитку
мають бути розв'язані такі головні проблеми:

- сприяння становленню громадянського суспільства;

- подолання бідності;

- відхід від таких процесів розвитку суспільства, які призводять до його деградації;

- створення цілісної системи законодавства у сфері сталого
розвитку;

- введення дієвого економічного механізму природокористування та природоохоронної діяльності;

- вдосконалення процесу доступу до інформації з питань навколишнього середовища та здоров'я.

Для успішного просування шляхом сталого розвитку Україна підписала Програму дій «Порядок денний на XXI століття» на конференції в Ріо-де-Жанейро у 1992 році. Пізніше у 1997 році на конференції «Ріо + 5» українська делегація підтвердила своє прагнення йти шляхом сталого розвитку.

У тому ж році в Україні на державному рівні було створено
національну комісію сталого розвитку, яка активно співпрацює з різними міжнародними природоохоронними організаціями.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Договірне регулювання заробітної плати	\|	Міжнародне співробітництво у сфері охорони навколишнього природного середовища

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.